про повернення позовної заяви
"20" лютого 2017 р.№ 914/217/17
Суддя господарського суду Одеської області Зайцев Ю.О., дослідивши матеріали позовної заяви вх. № 417/17 від 15.02.2017 року, за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Левус» про визнання договору оренди обладнання та договору купівлі-продажу майна недійсним, -
15.02.2017р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Левус» про визнання договору оренди обладнання та договору купівлі-продажу майна недійсним.
Розглянувши подану позовну заяву, суд вважає за потрібне повернути її без розгляду, відповідно до наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального Кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач, а у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Порядок сплати судового збору та його розмір передбачені Законом України „Про судовий збір” від 08.07.2011 р. № 3674-VI.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» до позовної заяви не додано жодного документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Також разом з позовною заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» було надано клопотання (вх. ГСОО№2-883/17) про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення, у зв'язку із арештом коштів на рахунках заявника.
Позивач зазначає у своєму клопотанні про арешт коштів на рахунках та у якості доказу додає копію постанови про арешт коштів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно Пленуму Вищого господарського суду України у п. 3.1. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснив, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, вищезазначеною ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду, а не обов'язок, у виняткових випадках, за умов встановлення ним такого майнового стану заявника, який не дозволяє йому сплатити судовий збір, не порушуючи принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відстрочити сплату позивачем судового збору.
На підтвердження обставини, що майновий стан позивача перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі, позивач додає копію постанови про арешт коштів заявника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ», що не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» у відстроченні сплати судового збору, у зв'язку із її недоведеністю та необґрунтованістю, оскільки суд позбавлений можливості встановити, чи з'явиться у заявника на момент прийняття судового рішення можливість сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню без розгляду.
При цьому, господарський суд звертає увагу позивача на те, що в силу вимог ч.3 ст.63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 57, п. 4 ст. 63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити в задоволені клопотання(вх. ГСОО№2-883/17 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Левус» про визнання договору оренди обладнання та договору купівлі-продажу майна недійсним - повернути без розгляду.
Додаток: позовна заява з додатком на 20 арк. та клопотання про відстрочення сплати судового збору на 2 арк. та конверт
Суддя Ю.О. Зайцев