ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2017Справа №910/22723/16
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО"
до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
про стягнення 26 626,21 грн.
Суддя А.М.Селівон
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про відшкодування шкоди у розмірі 26626,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що виплативши відповідно до умов Договору страхування наземного транспорту № ZHT0АЕ0000081 від 09.08.2007 страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 26626,21 грн., Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" отримало згідно зі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача в справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 позовну заву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22723/16 та призначено до розгляду на 26.01.2017.
У судове засідання 26.01.2017 уповноважені представники сторін не з'явились.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 26.01.2017 позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: № 0103040869631, № 0103040869640.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 26.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" надійшла заява № 12/01-17(01) від 12.01.2017 про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Заява судом задоволена, документи долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 26.01.2017 позивачем суду не надано.
Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 26.01.2017 до суду не надходило.
Документи, в т.ч. відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду від 15.12.2016, відповідачем суду не надані.
Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання суд не повідомлено.
Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників позивача та відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позивач та відповідач не скористалися належним їм процесуальним правом приймати участь у судовому засіданні, приймаючи до уваги той факт, що будь-яких письмових клопотань процесуального характеру відповідачем суду не надано та зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи без участі ТДВ «СК «Кредо» суд, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Зважаючи на нез'явлення в судові засідання представників сторін, на підставі ч. 8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України засідання господарського суду по розгляду даної заяви проведене без допомоги звукозаписувального технічного засобу. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (страховик за договором страхування, позивач у справі), гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» (вигодонабувач за договором) було укладено Договір страхування наземного транспорту № ZHT0АЕ0000081 від 09.08.2007 (далі - Договір страхування), згідно з яким об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з: володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом (ми), та за умовами якого страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигоднабувачеві, а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування.
Забезпечений транспортний засіб: Ford Connect, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску (п. 5.1 Договору страхування).
Відповідно до п.7.1.1 п.7.1 Договору страхування франшиза (безумовна) за ризиком «ДТП» складає 0,5 % від страхової суми.
Згідно п. 8 Договору страхування страховий платіж становить 2576,82 грн.
Страхова сума згідно п.6 Договору страхування складає 83123,00 грн.
Згідно з Додатковою угодою № 1 від 01.08.08р. до Договору страхування страхова сума становить 57700,00 грн.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Строк дії Договору: з 12 місяців з 09.08.07 р. по 08.08.08 р. включно, але не більше ніж сплачуємий період п. 10.1. При бажанні страхувальника застрахувати транспортний засіб на строк, більший ніж 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного в п. 8 цього Договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу (п. 9 Договору страхування).
Як визначено сторонами в п. 10.1 Договору страхування страхові платежі сплачуються за графіком: до 10.08.07р. - сплачує мий період 09.08.07-08.08.08 - сума 2576,82 грн. При бажанні страхувальника продовжити строк дії договору страхові платежі сплачуються в наступних роках за цим же графіком - у вказаний в цьому пункті день вказаного місяця але наступного року. Сплачуємий період починається з наступного дня закінчення строку оплати останнього платежу.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 01.08.08р. до Договору страхування страховий платіж становить 1788,70 грн., у разі пролонгації Договору розмір платежу щорічно зменшується на 4,4% від попереднього страхового платежу.
При цьому в матеріалах справи наявні платіжні доручення, згідно яких страхувальником здійснювались страхові платежі 10.08.07р., 05.08.08р., 07.08.09р., 06.08.10р., 08.08.11р., 08.08.12р., 08.08.13р., 08.08.14р., в зв'язку з чим дія Договору страхування відповідно продовжувалась, отже станом на 17.01.2015, тобто на момент ДТП дія Договору страхування продовжувалась та Договір страхування був діючим.
Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до довідки від 17.01.2015 відділу ДАІ з обслуговування Голосіївського району ГУМВ України в м. Києві та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.15 р. у справі № 752/1116/15-п (провадження № 3/752/515/15) , копії яких наявні в матеріалах справи, 06.02.2015 в м. Києві по вул. Заболотного - Квітуча відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_3, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
Пунктом 7 Договору страхування визначений перелік страхових випадків (в частині страхування наземного транспорту), серед яких, зокрема, «ДТП» - пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП за його участю.
Отже, з огляду на викладене, вказана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.
Відповідно до п. 15.2 Договору страхування для одержання страхового відшкодування страхувальник (чи інша особа, в користуванні якої знаходиться застрахований транспортний засіб) або вигодонабувач повинен подати страховикові в особі страхового агента документи, перелік яких визначений у вказаному пункті Договору страхування, в т.ч. письмову заяву про виплату страхового відшкодування за формою, встановленою страховиком.
В подальшому, у відповідності до умов Договору страхування водій застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 як особа, в користуванні якої знаходився транспортний засіб, звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» з заявою від 19.01.2017 про настання страхового випадку по Договору страхування, копія якої наявна у матеріалах справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифікату).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як вбачається зі змісту п. 15.5 Договору страхування розмір завданих збитків визначається після огляду транспортного засобу та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) з урахуванням документів, наданих страхувальником (вигодонабувачем), а також документів, і відомостей, зібраних страховим агентом самостійно.
При настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки (п. 15.8 Договору страхування).
Відповідно до п. 15.9 Договору страхування відшкодування збитків проводиться з вирахуванням фізичного зносу частин, деталей та приладдя, що підлягають заміні, станом на день настання страхового випадку. Частини та деталі, що підлягають заміні, страхувальник повинен передати страховому агенту за вимогою останнього.
Відповідно до матеріалів справи, а саме звіту № 45/801/15 про оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ) віл 26.01.15 р., складеного на замовлення позивача Незалежним центром врегулювання збитків, оцінки та права (оцінювач ФОП ОСОБА_5, сертифікат ФДМУ суб'єкта оціночної діяльності від 13.05.14 р. № 16428/14, кваліфікаційне свідоцтво МФ № 83 від 05.04.14 р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 618 від 30.04.2014 р.) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Ford Connect, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням фізичного зносу в розмірі 0,7 без врахування ПДВ 20% на замінні складові та матеріали становить 27041,83 грн. Копія вказаного звіту наявна в матеріалах справи.
При цьому при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу враховано також положення п.п. 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., щодо визначення значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобіля Ford Connect, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (17.01.2015) строк експлуатації вказаного транспортного засобу становив 12,05 років та перевищував визначені п. 7.38 Методики строки, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Як свідчать матеріали справи, страховиком - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» складено страховий акт № К-3 від 05.03.15р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та, з урахуванням письмової згоди вигодонабувача ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо виплати страхового відшкодування платежами по 2500,00 грн. на зазначені банком реквізити, наданої листом вих. № 6583926сз від 02.03.15 р., прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 26621,21 грн., що становить різницю між визначеною у звіті № 45/01/15 від 26.01.15 р. вартістю відновлювального ремонту застрахованого автомобіля та запчастин до нього - 27041,83 грн. та франшизою за Договором страхування - 415,62 грн. Копія вказаного страхового акту долучена судом до матеріалів справи.
Пунктом 15.19 Договору страхування передбачено, що у разі прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування страховик протягом десяти робочих днів з моменту складання страхового акту здійснює виплату страхового відшкодування.
У відповідності до умов Договору страхування сума страхового відшкодування в розмірі 26626,21 грн. була перерахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» страхувальнику - гр. ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 857 від 10.03.2016 на суму 26626,21 грн. та платіжних доручень від 11.03.15 р. №№ F01311F9S27, F0311F9S2B, F0311F9SAR, F0311F9SAV, F0311F9RSX, F0311F0RTI, F0311F9RGB, F0311F9RGF, F0311F9RMY, F0311F9RN2, F0311F9T3I, F0311F9T3M, F0311F9TA3, F0311F9TA7, F0311F9SWB, F0311F9SWF, F0311F9SFR, F0311F9SFV, F0311F9SNU, F0311F9SNY, F0311F9UJA, F0311F9UJE.
Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договір страхування наземного транспорту № ZHT0АЕ0000081 від 09.08.2007, а також перебування отриманих автомобілем марки Ford Connect, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 17.012015, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 26626,21 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - гр. ОСОБА_1, шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки Ford Connect, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок, визначений для виплати вигодонабувачем.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012 у справі № 2/22, від 01.03.2011 у справі № 47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Крім того, листом від 19.07.2011 Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність звіту № 45/801/15 про оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ) віл 26.01.15 р., страхового акту № К-3 від 05.03.2015 та платіжних доручень № 857 від 10.03.2016 на суму 26626,21 грн. та платіжних доручень від 11.03.15 р. №№ F01311F9S27, F0311F9S2B, F0311F9SAR, F0311F9SAV, F0311F9RSX, F0311F0RTI, F0311F9RGB, F0311F9RGF, F0311F9RMY, F0311F9RN2, F0311F9T3I, F0311F9T3M, F0311F9TA3, F0311F9TA7, F0311F9SWB, F0311F9SWF, F0311F9SFR, F0311F9SFV, F0311F9SNU, F0311F9SNY, F0311F9UJA, F0311F9UJE є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Враховуючи наведене, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність базується на загальному принципі вини.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.2015 у справі № 752/1116/15-п (провадження № 3/752/515/15), копія якої наявна в матеріалах справи, встановлено, що 17.01.2015 о 17 год. 15 хв. по вулиці Заболотного - Квітуча у м. Києві, громадянин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «МАЗ», державний номер НОМЕР_2, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford Connect, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності гр.. ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_3,чим порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху. Водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» виникло право зворотної вимоги до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 17.01.2015 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ», державний номер НОМЕР_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - ТОВ «Транс Груп Лізинг» у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7617887 (далі - Поліс), що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаціє з бази даних МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб «МАЗ», державний номер НОМЕР_2; станом на дату скоєння ДТП, а саме 17.01.2015, Поліс був чинним.
З огляду на вищевикладене, у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Крім того, відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
За приписами ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Договору страхування та Полісу франшиза становить 415,62 грн. та 0,00 грн. відповідно, то розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Ford Connect, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшена на розмір франшизи за Договором страхування і становить 26626,21 грн. (27041,83 грн. - 415,62 грн.).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З урахуванням наведеного, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі № 23/279).
Реалізуючи вказане право та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № Є.37.7.0.0./395 від 08.08.2016 р. про відшкодування шкоди на суму 26626,21 грн., копія якої наявна в матеріалах справи. Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії листа Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» № 3223рв від 15.08.16 р., для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування відповідач просив позивача надати додаткові документи, а саме якісні фотографії пошкодженого транспортного засобу, а також пролонгований Договір страхування. У відповідь на зазначений лист відповідача, позивачем були надані запитувані додаткові документи листом № Є.37.7.7.0.0./459 від 25.08.2016.
Проте, претензія позивача були залишена без відповіді та задоволення, відшкодування шкоди на суму 26626,21 грн. відповідачем здійснене не було.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання щодо відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» в порядку регресу суми в розмірі 26626,21 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі, з позовом про стягнення якої позивач звернувся до суду.
При цьому з урахуванням наявності полісу АІ № 7617887 відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллілчівське», до якого правомірно заявлено позов.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.
Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору страхування наземного транспорту № ZHT0АЕ0000081 від 09.08.2007 та полісу ОСЦПВВНТЗ № АІ/7617887 або їх окремих положень суду не надано.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, з урахуванням наведених правових позицій суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 26626,21 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (вул. Саксаганського, 38Б, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 25186738) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (просп. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) 26626,21 страхового відшкодування в порядку регресу та 1378,00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 20 лютого 2017 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон