ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.02.2017Справа №910/16563/15
За позовомКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»
доГромадської організації «Київський дитячий фонд»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивачаКомунального підприємства «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Михайлівська» Шевченківської районної у м. Києві ради
простягнення 158 488,24 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Лєгостаєв І.В.
від відповідача:Баца К.В.
від третьої особи:не з'явився
На розгляді господарського суду міста Києва перебувала справа №910/16563/15 за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до Громадської організації «Київський дитячий фонд» про стягнення 158 488,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином були виконані зобов'язання з оплати наданих комунальних послуг, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 110 070,04 грн. основного боргу, 34 743,82 грн. інфляційних втрат та 13 674,38 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі №910/16563/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. у справі №910/16563/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/1408 від 28.07.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2016 р. справу №910/16563/15 передано на розгляд судді Босому В.П.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2016 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено його до розгляду на 07.09.2016 р.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 07.09.2016 р. та 28.09.2016 р. розгляд справи відкладався на 28.09.2016 р. та 05.10.2016 р.
04.10.2016 р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи господарського суду міста Києва №910/17753/16.
Судове засідання 05.10.2016 р. не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. розгляд справи призначено на 20.10.2016 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2016 р. зупинено провадження у справі №910/16563/15 до набрання законної сили рішенням у справі господарського суду міста Києва №910/17753/16 за позовом Громадської організації «Київський дитячий фонд» до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про визнання недійсним правочину.
11.01.2017 р. від представника відповідача до канцелярії суду надійшла заява про поновлення провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили рішенням у справі господарського суду міста Києва №910/17753/16.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2017 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.02.2015 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 15.02.2017 р. у зв'язку із неявкою представника третьої особи.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав додаткові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала письмові пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 38/1 від 20.02.2009 р., відповідачу на підставі рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2007 р. Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради надано у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення загальною площею 36 кв. м., а саме н/підвал розміщене за адресою вул. Софіївська, 8а.
Строк дії договору № 38/1 від 20.02.2009 р. встановлений з 16.02.2009 р. по 28.01.2010 р. (п. 8.2. договору № 38/1 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 20.02.2009 р.).
Пунктом 8.3. договору № 38/1 від 20.02.2009 визначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяці після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
11.12.2009 р. між Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, як стороною - 1 та відповідачем, як стороною - 2 було укладено договір № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009 р., відповідно до якого сторона - 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною - 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в договорі при користуванні приміщенням 36 кв. м. за адресою вул. Софіївська, 8а.
Відповідно до п. 3.1.1 договору № 226/1101 від 11.12.2009 р. сторона - 2 зобов'язалась в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа поточного місяця, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону - 1.
Пунктом 5.1 договору № 226/1101 від 11.12.2009 р. встановлено, що договір діє з дати укладання до 22.05.2014 р.
Реорганізація будь-якої зі сторін не визнається підставою для зміни або припинення чинності договору і зберігає свою чинність до укладання з реорганізованими сторонами нового договору (п. 5.5. договору № 226/1101 від 11.12.2009 р.).
Відповідно до п. 1.2 Статуту позивача, КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» було перейменовано відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 24/6240 з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого 31.10.2001 р. (ідентифікаційний код 31731838).
28.12.2012 р. між відповідачем (споживач) та позивачем (кредитор) укладено договір №РСТ-103 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якого боржник визнає свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 р. по 28.12.2012 р. відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.12.2012 р., а також відповідно до умов договору № 226/1101, які станом на 28.12.2012 р. становлять суму у розмірі 76 997, 52 грн.
Пунктом 1.2 договору №РСТ-103 від 28.12.2012 р. встановлено, що боржник зобов'язується сплатити кредитору суму, зазначену в п. 1.1 договору шляхом розстрочення платежів за графіком сплати платежів у розмірах і строки, встановлені в розділі 3 договору.
Згідно договору № 530878 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2014 р. позивач, як споживач зобов'язався отримувати та оплачувати відповідно до умов договору вироблену та поставлену Публічним акціонерним товариством «Київенерго», як постачальником теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання.
Позивач вказує, що у період з 13.09.2010 р. по 30.04.2014 р. відповідачем відбулося фактичне споживання комунальних послуг з опалення орендованого приміщення, проте грошове зобов'язання з оплати таких послуг відповідач не виконав.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за Договором у розмірі 110 070,04 грн.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 р. у справі №753/2526/16-ц
Як вказує позивач, у період з 13.09.2010 р. по 30.04.2014 р. відповідачем були спожиті комунальні послуги на суму 110 070,04 грн., проте не оплачені у встановленому чинним законодавством України порядку позивачу як виконавцю таких послуг.
За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підтвердження факту надання відповідачу комунальних послуг у вказаний період позивачем надано до суду облікові картки (табуляграми), рахунки на оплату та договір про реструктуризацію заборгованості №РСТ-103 від 28.12.2012 р.
В той же час суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів надання відповідачу комунальних послуг на заявлено до стягнення суму з огляду на таке.
По-перше, як вбачається із матеріалів справи, 11.12.2009 р. між Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Михайлівська» Шевченківської районної у м. Києві ради, як стороною - 1 та відповідачем, як стороною - 2 було укладено договір № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009 р., відповідно до якого сторона - 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною - 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в договорі при користуванні приміщенням 36 кв. м. за адресою вул. Софіївська, 8а.
Частина заборгованості відповідача у розмірі 28 234,58 грн., яка утворилася за користування орендованим приміщенням станом на 13.09.2010 р. за твердженням позивача була йому передана від КП «ЖЕК «Михайлівська» на виконання окремого доручення першого заступника Голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації.
В той же час, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту правомірності такого передання, тобто вчинення сторонами будь-якого правочину, який би передбачав заміну сторони у зобов'язанні, де кредитором виступало КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Михайлівська» Шевченківської районної у м. Києві ради, а боржником - відповідач.
Також суд відзначає, що позивач та КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Михайлівська» Шевченківської районної у м. Києві ради є самостійними юридичними особами, і не є ані правонаступниками, ані юридичними особи, що сформовані внаслідок реорганізації цих юридичних осіб.
Крім того, факт укладання позивачем з АЕК «Київенерго» договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 320056 від 13.11.2003 р. та з Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві договору про забезпечення надання комунальних послуг № 5 від 01.01.2009 р., а також визначення у статуті основних напрямків діяльності відповідача не підтверджує наявності підстав з якими закон пов'язує заміну кредитора у зобов'язанні та переходу права вимоги КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради в особі Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Михайлівська» Шевченківської районної у м. Києві ради" як первісного кредитора за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 226/1101 від 11.12.2009 р. до позивача.
Таким чином, позивачем не доведено суду законної правової підстави для набуття права звернення до відповідача із вимогою про сплату заборгованості 28 234,58 грн., яка утворилася за користування орендованим приміщенням станом на 13.09.2010 р., а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
По-друге, на підтвердження факту надання відповідачеві послуг у період з 30.11.2010 р. по 30.04.2014 р. позивачем надано до суду розшифровки рахунків, облікові картки (табуляграми), рахунки на оплату та договір про реструктуризацію заборгованості №РСТ-103 від 28.12.2012 р.
Суд відзначає, що облікові картки, які виписані на підставі договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді №320056 від 13.11.2003 р. та №530878 від 01.01.2014 р., укладеними позивачем із Публічним акціонерним товариством «Київенерго» не можуть бути належними доказами постачання теплової енергії безпосередньо відповідачу в обсягах, з яких розраховано заявлену до стягнення суму.
Відповідно до положень статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Пунктом 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630 передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця. (п.14 вказаних вище Правил).
Всупереч приписам вказаних Правил, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту зняття ним показань централізованого опалення з лічильників з метою встановлення кількості спожитих відповідачем ресурсів.
Більш того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача рахунків для оплати послуг з опалення у спірний період з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору.
Долучені до матеріалів справи розшифровки рахунків ніким не підписані, у тому числі відповідачем, доказів надіслання цих розшифровок відповідачу суду не надано, а також у розшифровках не вказано, які саме послуги та ким були спожиті.
Договір про реструктуризацію заборгованості №РСТ-103 від 28.12.2012 р., на підставі якого за твердженням позивача відповідач визнав існування у нього заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 76 997,52 грн., визнаний недійсним рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 р. у справі №910/17753/16.
Вказане рішення не було оскаржене в апеляційному порядку та набрало законної сили, а відтак вказаний договір не може бути підтвердження факту утворення у відповідача заборгованості на вказану суму та її визнання останнім.
Також суд не приймає до уваги в якості належних доказів акт звірки взаємних розрахунків станом на період 01.09.2010 р. по 13.02.2013 р., оскільки вказаний акт взагалі не містить підпису уповноваженої особи відповідача, як і заяву про прохання реструктуризувати заборгованість за період з 01.09.2012 р. по 28.12.2012 р., яка не містить прізвища, ім'я та по-батькові представника відповідача, що унеможливлює його ідентифікацію з метою встановлення належних повноваження на підписання відповідних документів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що ним фактично надавались відповідачу послуги на заявлену до стягнення суму, а тому у суду відсутні підстави вважати відповідача, таким що прострочив виконання грошового зобов'язання як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи в суді.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 110 070,04 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення позову в частині стягнення 34 743,82 грн. інфляційних втрат та 13 674,38 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у суду відсутні.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Крім того, відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
За таких обставин, підстави для застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності у суду відсутні з огляду на не встановлення судом наявності порушеного права позивача.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.02.2017 р.
Суддя В.П. Босий