61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
20.02.2017р. Справа №905/2865/16
за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуенерго», м.Краматорськ в
особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа», м.Краматорськ
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Науково-дослідний проектний
територіальний інститут «Донбасцивільпроект» імені ОСОБА_2», м.Донецьк
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 227918,22 грн.
Головуючий суддя Левшина Г.В.
Суддя Кротінова О.В.
Суддя Курило Г.Є.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуенерго», м.Краматорськ в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа», м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Науково-дослідний проектний територіальний інститут «Донбасцивільпроект» імені ОСОБА_2», м.Донецьк, про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 227918,22 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №246/78 від 01.10.2000р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої протягом жовтня 2013р.-квітня 2016р. теплової енергії.
Відповідач надав відзиви на позовну заяву від 01.11.2016р., від 22.11.2016р. №3, доповнення до відзиву від 16.12.2016р., від 23.12.2016р., клопотання від 16.12.2016р., в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на підписання договору №246/78 від 01.10.2000р. з його боку невідомою особою, неузгодження сторонами всіх істотних умов цього договору, відсутність підстав для постачання позивачем теплової енерії у зв'язку з відсутністю відповідних оплат тощо.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Виходячи зі змісту позовної заяви, 01.10.2000р. між сторонами був підписаний договір №246/78 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Договір згідно розділу 11 набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2001р. Договір автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання протягом року, технологічні потреби, кондиціювання повітря (п.2.1 договору №246/78 від 01.10.2000р.).
Облік споживання теплової енергії згідно п.6.1 договору №246/78 від 01.10.2000р. проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до позивача звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку №1 до договору (п.6.3 договору). Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.6.4 договору). При відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається позивачем, як виняток, розрахунковим способом (п.6.5 договору).
Додатковою угодою від 29.12.2012р. сторонами внесено зміни до розділу 6 договору №246/78 від 01.10.2000р. Зокрема, за змістом додаткової угоди облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку, споживачам, що не мають прилади обліку - згідно норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 кв.м., встановленої розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 15.11.2012р. №833.
В розділі 7 договору №246/78 від 01.10.2000р. сторонами узгоджений порядок розрахунків. Так, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів без ПДВ: 2,59 грн. - за 1 кв.м., 3,12 грн. - за 1 куб.м. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу 100% вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця. У випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та оплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Споживачам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно діючих «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КГМ 204 України 244-94. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За змістом додаткової угоди від 29.12.2012р. до договору для споживачів, які не мають приладів обліку (опалення) у випадку, коли вартість фактичного використання теплової енергії нижче від суми попередньої оплати, залишок (сальдо) розрахунків визначається як попередня оплата на наступний розрахунковий період. Споживачі, що не мають приладів обліку, сплачують за спожиту теплову енергію згідно норм споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 кв.м. площі.
Згідно з довідкою від 01.10.2000р., яка є додатком 1 до договору, споживач - Приміщення Краматорського відділу АТЗТ «ТПІ ДЦП», адреса - м.Краматорськ, вул.Гв.Кантемирівців, 11, площа будинку - 537,3 кв.м. (у т.ч. підвал - 79,40 кв.м.), гарячею водою користуватися цілий рік, в опалювальний період від котельної 186 кв-лу, при розрахунку вартості опалення приміщення до площі першого поверху, що опалюється, додається 40% площі підвалу.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22072652 від 05.03.2009р. відповідач є власником нежилого приміщення по вул.Гв. Кантемирівців, буд.11, у м.Краматорську.
Сторонами також підписано додаток №2 до договору №246/78 від 01.10.2000р., згідно якого узгоджено схему теплотраси, що перебуває на балансі відповідача.
Згідно з наданими до справи актами на включення опалення за жовтень 2013р., за жовтень 2014р., які підписані позивачем та ТОВ «Житлово-комунальна компанія МК 2010», було здійснене підключення опалення до будинку №11 по вул.Гв.Кантемирівців.
За змістом актів-рахунків за період з 29.10.2013р. по 18.04.2016р. позивачем нараховано відповідачу заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 227918,22 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті вартості отриманої теплової енергії, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву від 01.11.2016р., від 22.11.2016р. №3, доповненнях до відзиву від 16.12.2016р., від 23.12.2016р., клопотанні від 16.12.2016р.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд частково приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як встановлено, 01.10.2000р. між позивачем та Краматорським відділом Акціонерного товариства закритого типу «Територіальний проектний інститут «Донбасцивільпроект» був підписаний договір №246/78, згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати Краматорському відділу Акціонерного товариства закритого типу «Територіальний проектний інститут «Донбасцивільпроект» теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
З боку споживача вказаний договір підписаний директором Краматорського відділу Акціонерного товариства закритого типу «Територіальний проектний інститут «Донбасцивільпроект» ОСОБА_3
Відповідач у відзивах на позов стверджує про неукладеність сторонами договору №246/78 від 01.10.2000р. внаслідок неузгодження всіх істотних умов, недійсність останнього у зв'язку з відсутністю в структурі ОСОБА_1 акціонерного товариства «Науково-дослідний проектний територіальний інститут «Донбасцивільпроект» імені ОСОБА_2» будь-яких відділень, відсутністю у ОСОБА_3 повноважень на підписання даного договору.
Відповідно до ст.153 Цивільного кодексу УСРС (який був чинним на момент підписання договору №246/78 від 01.10.2000р.) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
За висновками суду, сторонами було узгоджено істотні умови договору №246/78 від 01.10.2000р. шляхом підписання відповідних додаткових угод до даного договору.
Одночасно, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (аналогічна позиція міститься у п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N12, а також у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011р. N7/221-09).
Як встановлено, за наданими до справи матеріалами, договір №246/78 від 01.10.2000р. виконувався сторонами (зокрема, шляхом постачання позивачем теплової енергії та здійснення відповідачем часткових оплат), внаслідок чого безпідставними є посилання відповідача на його неукладеність.
Щодо тверджень відповідача про невідповідність договору №246/78 від 01.10.2000р. вимогам закону, суд виходить з наступного.
Так, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст.62 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Тобто, законодавством України було визначено, що юридична особа бере участь у цивільному обороті через органи юридичної особи або через представників. При цьому визначальною є підстава, за якою діє суб'єкт - статут чи довіреність.
Позивачем до матеріалів справи додано копію довіреності, яка була видана директором Акціонерного товариства закритого типу «Територіальний проектний інститут «Донбасцивільпроект» на ім'я начальника Краматорського відділу інституту ОСОБА_3 Вказаною довіреністю надане ОСОБА_3 право укладати від імені АТЗТ ТПІ «Донбасцивільпроект» договори на оренду приміщення, проектно-вишукувальні роботи та інші, необхідні для здійснення завдань, покладених на Краматорський відділ. Проте, строк дії даної довіреності був встановлений до 31.12.1996р., тобто, до моменту підписання договору №246/78 від 01.10.2000р.
Іншої довіреності, якою б ОСОБА_3 був уповноважений укладати договори від імені АТЗТ ТПІ «Донбасцивільпроект», позивачем до матеріалів справи не надано.
Одночасно, відповідно до ст.63 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.
Як встановлено, 01.12.2011р., 23.04.2012р., 29.12.2012р. відповідачем в особі директора ОСОБА_4 було підписано додаткові угоди до договору №246/78 від 01.10.2000р., згідно яких вносилися зміни до договору.
Листом від 28.05.2012р. №298 відповідач звертався до позивача з клопотанням щодо розстрочення погашення заборгованості за отриману теплову енергію.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2013р. по справі №905/5625/13 було задоволено позов Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк в особі виробничої одиниці “Краматорськміжрайтепломережа”, м.Краматорськ до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Науково-дослідний проектний територіальний інститут “Донбасцивільпроект” імені ОСОБА_2”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 42652,66 грн., з яких 38453,76 грн. - заборгованість, 198,90 грн. - 3% річних; припинено провадження по справі в частині стягнення 4000,00 грн. за відсутністю спору.
Підставою для ухвалення даного рішення суду стало порушення відповідачем договору про постачання теплової енергії та гарячої води №246/78 від 01.10.2000р. щодо сплати вартості отриманої протягом жовтня 2011р.- квітня 2013р. теплової енергії.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, відповідач погодився із заявленою до стягнення сумою боргу, а також надав доказ часткової сплати боргу в сумі 4000,00 грн. При цьому, судом надавалася правова оцінка договору №246/78 від 01.10.2000р.
Згідно платіжного доручення від 25.02.2014р. №111 відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем, стягнуту судовим рішенням по справі №905/5625/13.
Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2013р. по справі №905/5625/13 встановлений факт укладання та неналежного виконання відповідачем договору №246/78 від 01.10.2000р., тому цей факт не повинен доводитися знову у відповідності з п.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи підписання відповідачем додаткових угод до договору №246/78 від 01.10.2000р., його часткове виконання шляхом проведення відповідних оплат, суд дійшов висновку про схвалення ОСОБА_1 акціонерним товариством «Науково-дослідний проектний територіальний інститут «Донбасцивільпроект» імені ОСОБА_2» договору №246/78 від 01.10.2000р.
При цьому, посилання відповідача на відсутність у його складі будь-яких відділень не доведені відповідними належними доказами.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Виходячи зі змісту позовної заяви, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №246/78 від 01.10.2000р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 227918,22 грн. за період з 29.10.2013р. по 18.04.2016р.
При цьому, наданий до матеріалів справи акт звірки розрахунків (а.с.79), який був складений позивачем, містить у собі наявне сальдо станом на 01.10.2013р. в сумі 32453,76 грн.
Будь-яких первісних документів щодо підстав виникнення даного сальдо позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.
Крім цього, як вказувалось вище, позивачем були складені акти-рахунки за період з жовтня 2013р. по квітень 2016р., які містять у собі нарахування вартості теплової енергії відповідачу помісячно.
За змістом даних актів-рахунків останні містять у собі кількість отриманої відповідачем теплової енергії, тариф, що застосовується, а також вартість теплової енергії за місяць.
Позивачем до матеріалів справи також додано довідку про споживання теплової енергії за договором, яка містить у собі відомості щодо витрат теплової енергії по будинку, площу будинку, витрати теплової енергії на 1 кв.м., витрати теплової енергії за 1 кв.м. по підприємству, а також тариф, який застосовується.
Відповідач у відзивах на позов, доповненнях до відзиву проти вказаної суми нарахування заперечує, посилаючись на відсутність відповідних первісних документів, які б визначали підстави для такого нарахування.
Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, за приписом ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За висновками суду, позивачем відповідних належних первісних документів, які б підтверджували правомірність нарахованої до стягнення з відповідача суми всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано. Зокрема, матеріали справи не містять документів з даними зняття показань приладів обліку по будинку №11 по вул.Гв.Кантемирівців, відповідних рішень місцевого органу самоврядування про встановлення тарифу, що застосовується позивачем тощо.
За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем заявленої до стягнення вартості теплової енергії за період з жовтня 2013р. по квітень 2016р., недоведеним є й наявність у відповідача обов'язку з її оплати, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 227918,22 грн. підлягають залишенню без задоволення.
Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуенерго», м.Краматорськ в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа», м.Краматорськ до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Науково-дослідний проектний територіальний інститут «Донбасцивільпроект» імені ОСОБА_2», м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 227918,22 грн.
В судовому засіданні 20.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 20.02.2017р.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя Г.Є. Курило
Суддя О.В. Кротінова