Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "20" лютого 2017 р. Справа № 906/1036/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 10.10.2016;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №76 від 07.02.2017;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ Україна" (м. Київ)
до Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (м. Радомишль Житомирська область)
про стягнення 1088174,07 грн.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.02.17 до 20.02.17.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1088174,07грн. за неналежне виконання договору №АСР/LV/023/2011 від 20.12.2011, з яких: 1031619,60грн. - інфляційні, 56554,47грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги в частині 3% річних визнає з підстав, зазначених у відзиві від 20.02.2017. Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення суми інфляційних в заявленому розмірі вважає необґрунтованими. На його думку, до задоволення підлягають вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 1029104,65грн., про що надав відповідний контррозрахунок, з яким погодився і представник позивача в судовому засіданні .
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ УКРАЇНА" (постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "ПИВО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ "РАДОМИШЛЬ" (покупець/відповідач) укладено договір №АСР/LV/023/2011, за умовами якого постачальник здійснює регулярне постачання покупцеві рідкого двоокису вуглецю (надалі-товар) у партіях, а покупець здійснює його прийом та своєчасну оплату на умовах оплати цього договору (п.1.1 договору).
Згідно із п.10.2 договір діє впродовж трьох років з дати його укладення. Договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний рік за відсутності заперечень сторін.
За даними позивача, в зв'язку з відсутністю у сторін договору будь-яких заперечень щодо продовження договору, останній продовжувався (пролонгувався) на кожен наступний рік на тих самих умовах.
Загальна кількість товару, який покупець купує у постачальника за цим договором, становить 1500 тон на рік, починаючи з 01 січня 2012 року. Точна кількість товару, розподіл цієї кількості за окремими місяцями визначаються сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.3.1 договору).
Відповідно до п.6.1 договору, ціна товару складає 1650,00грн. за 1 тону без ПДВ, який нараховувався постачальником додатково до ціни відповідно до чинної ставки. Еквівалентом ціни товару є сума в USD у розмірі 1650,00грн., розрахована у відповідності до офіційного обмінного курсу Національного банку України, який складає 7,9845грн. за 1 USD станом на дата укладення цього договору.
Згідно п.6.4 договору покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів після поставки згідно рахунку-фактури.
20.12.2011 сторони договору підписали специфікацію, яка є невід'ємною частиною Договору №ACP/LV/023/2011, в якій погодили кількість товару для поставки з січня 2012 по грудень 2012 року. (а.с.50). Протягом наступного строку дії договору сторони погоджували графік поставки та об'єм товару шляхом переговорів.
Відповідності до п. 5.2 договору супровідними документами, що підтверджують факт поставки товару і мають звітний характер для сторін, вважаються товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури постачальника.
Протягом усього періоду дії договору позивач належним чином виконував договірні зобов'язання, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, долученими до позовної заяви.
Претензій від відповідача щодо строків поставки, обсягів та якості наданого товару не було.
Як зазначив позивач, протягом періоду з 14.10.2013 по 03.08.2015, відповідач неодноразово порушував зобов'язання за договором та несвоєчасно оплачував вартість поставленого товару, порушуючи п. 6.4 договору.
Несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як вбачається з Договору №АСР/LV/023/2011 від 20.12.2011, між сторонами склались правовідносини щодо поставки товару.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 1031619,60грн. інфляційних та 56554,47грн. - 3%річних.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних є вірним, відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
З наданого представником відповідача конррозрахунку, з яким погодився представник позивача, вбачається, що розмір інфляційних становить в загальній сумі 1029104,65грн., нарахованих за період з 05.07.2013 по 31.05.2015.
Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в загальній сумі 1029104,65грн. В частині стягнення 2514,95грн. суд відмовляє за безпідставністю нарахування.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач позов в частині стягнення 1029104,65грн. інфляційних та 56554,47грн. 3% річних визнав, доказів сплати не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1029104,65грн. - інфляційних та 56554,47грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог за правилами ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микгород, буд.71, код ЄДРПОУ 05418365)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ Україна" (04213, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36993740):
- 1029104,65грн. - інфляційних;
- 56554,47грн. - 3% річних;
- 16284,90грн. - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 21 лютого 2017 року.
Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.
Віддрукувати:
1 - в справу, 2, 3 - сторонам (за заявами).