61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
16.02.2017 Справа №905/270/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, ЄДРПОУ 40081237,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», смт.Цукурине м.Селидове Донецької області, ЄДРПОУ 31832110,
про стягнення 37 120,00 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю,-
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №НЮС-1/23 від 25.01.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», смт.Цукурине м.Селидове Донецької області, про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 37 120,00 грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/270/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 30.01.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/270/17.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до комерційного акту НА №001540/108/89 від 11.08.2016р. в ході перевірки маси вантажу на транзитній станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці у вагоні №68534825 виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем у залізничній накладній №50047927 від 07.08.2016р., а отже неправильно вказано останнім дані вантажу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу.
На підтвердження викладених обставин позивач надав у копіях: залізничну накладну №50047927 від 07.08.2016р., комерційний акт НА №001540/108/89 від 11.08.2016р., акти загальної форми №2117 від 11.08.2016р., №2122 від 11.08.2016р., технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №6 від 23.09.2015р., витяг з книги обліку контрольних зважувань за 11.08.2016р. та 13.08.2016р., довіреності на представників позивача, документи, що підтверджують правовий статус головного підприємства та регіональної філії позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 33, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.1.1, п.2.3 Правил оформлення перевізних документів та п.5, п.11, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення.
16.02.2017р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано відзив №29/12-юр від 15.02.2017р. на позовну заяву, у якому звернуто увагу, що невідповідність маси вантажу, вказаної відповідачем у накладній №50047927, масі вантажу, визначеній при переважуванні на ст.Синельникове-1 Придніпровської залізниці, через застосування різних ваг, а також при визначенні ваги вугілля кам'яного необхідно враховувати такий показник, як вологомісткість, який є змінним, окрім того, слід враховувати і норми природної втрати, оскільки вугілля перевозиться у відкритих напіввагонах; зазначено, що відповідачем не було допущено порушень вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, оскільки у повному обсязі було сплачено провізну плату (оплачено вартість перевезення за більшу вагу), відтак діями відповідача не було завдано жодних збитків позивачу; зауважено, що при перевезенні вантажу мало місце недовантаження, а не перевантаження, а тому така обставина не призвела і не могла призвести до більшого зношення рухомого складу або руйнації чи пошкодження вагону, не мало місце і порушення безпеки; за таких обставин просить зменшити розмір штрафу до одної провізної плати та задовольнити позов частково.
До відзиву додано повну інформаційну довідку №186722 від 15.02.2017р. з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001999418 від 16.01.2017р.
Представник позивача у судове засідання 16.02.2017р. не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судому засіданні 16.02.2017р. позовні вимови визнав частково; просив зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, належне забезпечення з боку суду можливості позивача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, є належним позивачем у справі.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
У серпні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», смт.Цукурине м.Селидове Донецької області, на адресу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго», м.Світлодарськ Донецької області, зі станції «Цукуриха ДОН» на станцію «Світлодарське ДОН» відвантажило за залізничною накладною №50047927 від 07.08.2016р. у вагоні №68534825 вантаж - концентрат вугільний, Г (0-100).
При оформленні залізничної накладної №50047927 від 07.08.2016р. у вагоні №68534825 відповідачем вказано масу вантажу: нетто 70000 кг.
Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах, у русі, max 150 т.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Під час перевезення, на попутній станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №68534825 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що були складені акти загальної форми №2117 від 11.08.2016р., №2122 від 11.08.2016р.
За змістом комерційного акту НА №001540/108/89 від 11.08.2016р. за результатами контрольного переважування вагону №68534825 на справних 150т. тензометричних вагах станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці (держповірка 26.05.2016р.) виявлено, що при переваженні вага брутто складає 86700 кг., тара з документа - 23000 кг., нетто - 637000 кг., що складає різницю проти документа в сторону зменшення на 6300 кг.
У комерційному акті також відображено, що переважування здійснювали при повній зупинці, без розчеплення, двічі; навантаження у вагоні, нижче бортів 0.3м, «шапкоподібне»; вантаж не марковано, за документом маркування не значиться; виїмок та поглиблень не виявлено; вагон без дверей, люка закриті, течі вантажу немає, у технічному відношенні справний; переважування брутто здійснено комерційним агентом ОСОБА_2., у присутності ОВР ОСОБА_3, ВОХР СК-3 ОСОБА_4; посади начальника вантажного району по штатному розпису на станції Синельникове-1 не передбачено.
Згідно технічного паспорту №6 вагонних ваг станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, відміткою у паспорті підтверджено, що 26.05.2016р. здійснено держповірку ваг, наступний плановий термін огляд-перевірки не пізніше 26.08.2016р.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт НА №001540/108/89 від 11.08.2016р. містить підписи належних осіб у відповідності до п.10 Правил складання актів.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
У комерційному акті НА №001540/108/89 від 11.08.2016р. наявна відмітка станції призначення - Світлодарське Донецької залізниці, у розділі «Є»: «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено». Отже, невідповідності відомостей, зазначених в акті попутної станції, фактичним даним, не виявлено.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг» та «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом комерційним актом НА №001540/108/89 від 11.08.2016р.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.
Твердження представника відповідача щодо застосування різних ваг та неврахування позивачем при визначенні ваги вугілля кам'яного його показників, суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
Враховуючи дане, предметом дослідження є встановлення такого порушення.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.
Відтак, судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищеозначеним нормативним актом.
Окрім того, при застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати.
Виходячи з того, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 7424,00 грн., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 37120,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.
Одночасно відповідач у відзиві №29/12-юр від 15.02.2017р. на позовну заяву просить суд на підставі п.3 ч.1 ст.83, ст.233 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу до одної провізної плати.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на сплату провізної плати у повному обсязі (оплачено вартість перевезення за більшу вагу), діями відповідача не було завдано жодних збитків позивачу; при перевезенні вантажу мало місце недовантаження, а не перевантаження, а тому така обставина не призвела і не могла призвести до більшого зношення рухомого складу або руйнації чи пошкодження вагону, не мало місце і порушення безпеки; звертає увагу на властивості вугілля.
Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд приймає до уваги, що ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.
Судом також враховано, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Селидове, де проводить свою господарську діяльність відповідач.
При цьому, події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв'язку з цими обставинами, загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз застосування ст.83 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.
Як встановлено судом, фактична маса вантажу у вагоні №68534825 менше ваги ніж зазначено в документі. Отже, підвищеного навантаження на рухомий склад не було.
Приймаючи до уваги викладені вище обставини, відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу у перевізному документі, суд вважає за можливе, користуючись правом наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, а саме, до 7424,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105», смт.Цукурине м.Селидове Донецької області, про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 37 120,00 грн., задовольнити частково.
2. Зменшити розмір стягуваної суми штрафу до 7424,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика №105» (85486, Донецька область, м.Селидове, смт.Цукурине, вул.Шахтна, б.40, ЄДРПОУ 31832110, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815), в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, ЄДРПОУ 40081237, банківські реквізити не вказано) штраф у розмірі 7424,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. В судовому засіданні 16.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
8. Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2017р.
Суддя О.В. Кротінова