61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
13.02.2017р. Справа № 905/3323/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіко”, м. Дніпро
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська”, с. Вовчанка, Мар'їнський район, Донецька область
про стягнення 330 549 грн. 91 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 19.12.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №ББУ/ЦОФК21/ББ/16 від 06.12.2016р.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 13.02.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіко”, м. Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська”, с. Вовчанка, Мар'їнський район, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013 року в сумі 149 338 грн. 02 коп., інфляційних втрат у сумі 130 725 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 10 769 грн. 59 коп., пені у сумі 39 716 грн. 35 коп., а всього 330 549 грн. 91 коп.
Ухвалою суду від 30.11.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 22.12.2016р.
Ухвалою суду від 22.12.2016р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 12.02.2017р. та розгляд справи було відкладено на 19.01.2017р.
Ухвалою суду від 19.01.2017р. господарським судом Донецької області розгляд справи було відкладено на 09.02.2017р.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.02.2017р. по 13.02.2017р.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013 року щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 625, 854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2016р., 19.01.2017р., 09.02.2017р. та 13.02.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013 року із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Відповідач у свою чергу у судовому засіданні 09.02.2017р. та 13.02.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог. 09.02.2017р. надав заперечення (б/н від 07.02.2017р.) на позовну заяву, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що відповідно до п.2.1. Договору підряду №423-Р-2013-ДС від 01.07.2013р., який являється предметом спору по даній справі, загальна вартість робіт складає 4 141 269 грн. 95 коп., проте, згідно Договору доручення №187-ПР-2013-ДС від 01.03.2013р. ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» доручає ТОВ «ДТЕК Сервіс» укладати договори від імені відповідача. Сума договору, укладеного на підставі цього доручення, не повинна перевищувати 1 600 000 грн. 00 коп. Таким чином, директор ТОВ «ДТЕК Сервіс» ОСОБА_3 не мав повноважень на укладення договору підряду №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. 13.02.2017р. відповідачем до господарського суду Донецької області було подано заяву б/н від 13.02.2017р. щодо застосування строків позовної давності.
22.12.2016р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати від ТОВ «ЦОФ Курахівська» належним чином завірену копію договору доручення №187-ПР-2013-ДС із ТОВ «ДТЕК Сервіс».
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.2016р. було задоволено зазначене клопотання позивача про витребування доказів, та витребувано у ТОВ «ЦОФ Курахівська» належним чином засвідчену копію договору доручення №187-ПР-2013-ДС із ТОВ «ДТЕК Сервіс».
09.02.2016р. відповідач до господарського суду Донецької області в якості додатків до заперечень (б/н від 07.02.2017р.) на позовну заяву надав належним чином засвідчену копію Договору доручення №187-ПР-2013-ДС із ТОВ «ДТЕК Сервіс».
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.01.2017р. було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» належним чином засвідчену копію договору доручення №187-ПР-2013ДС із ТОВ "ДТЕК "Сервіс" для долучення до матеріалів справи та оригінал зазначеного договору для огляду у судовому засіданні, письмові пояснення з відповідними доказами на підтвердження наявності повноважень у Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Сервіс” укладати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська” Договір підряду №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. Проте, станом на час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» вимоги ухвали господарського суду Донецької області виконані не були, витребувані документи та письмові пояснення не було надано.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (далі замовник) від імені та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» на підставі договору поруки №187-ПР-2013-ДС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіко» (далі підрядник) був укладений договір №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. (далі за текстом Договір), за умовами якого Підрядник зобов'язаний самостійно на підставі затвердженого технічного завдання Замовником (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору, що містить перелік та об'єм виконаних робіт, виконати на об'єкті Замовника роботи з капітального ремонту у будівлі контори та хімлабораторії №ЦК-10300000014/000 ТОВ «ЦЗФ «Курахівська», що знаходиться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1-А, а Замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи та своєчасно оплатити поставлене змонтоване та не змонтоване обладнання (далі - обладнання), а також виконані Підрядником роботи у розмірі, строк та порядку, що встановлений Договором.
Відповідно до абзацу 2 п. 1.1. Договору, поставлене за Договором монтоване та не монтоване обладнання в асортименті, кількості, за ціною, на умовах та в строки, визначаються Сторонами в Специфікації (Додаток 3), що є невід'ємною частиною Договору, при цьому ціна на монтоване та не монтоване обладнання є фіксованою та зміні не підлягає.
Відповідно до п.2.1. Договору, загальна вартість робіт визначається у Додатку 2, що складається на підставі Локальних кошторисів, що є невід'ємними частинами Договору, які містять перелік та об'єми виконаних робіт, найменування та кількість використаних підрядником у роботі матеріалів, специфікація на монтоване та не монтоване обладнання (Додаток 3), що є невід'ємними частинами Договору, в яких вказано найменування, кількість та вартість Будівельних робіт та обладнання, що поставлене за Договором, яка складає: 4 141 269 грн. 95 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 690 211 грн. 65 коп.
Відповідно до п.4.10 Договору, проміжна здача-приймання виконаних робіт проводиться Сторонами з оформленням відповідних Актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ3), що надаються Підрядником щомісячно до 29 числа поточного місяця. Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання зобов'язаний розглянути та прийняти виконані роботи шляхом підписання наданих підрядником актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ3), або у випадку виявлення відступів від умов Договору або інших порушень, в той же строк заявити Підряднику мотивовану відмову у прийманні робіт.
Відповідно до п.4.11. Договору, приймання завершених Підрядником робіт здійснюється сторонами шляхом підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ3) за останній місяць виконання робіт відповідно з календарним графиком (Додаток №5), що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п.5.1. Договору, підставою для здійснення оплати виконаних Підрядником робіт, є наданий Підрядником оформлений належним чином наступний пакет документів: рахунок та рахунок-фактура, підписаний сторонами «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (за формою №КБ-2В), «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати» (за формою №КБ-3), «Акт на закриття прихованих робіт».
Відповідно до п.5.2. Договору, замовник перераховує на поточний рахунок Підрядника відповідні суми грошових коштів протягом 60 календарних днів після підписання наданих Підрядником «Акта виконаних будівельних робіт» ( за формою КБ-2В), «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрати» ( за формою КБ-3).
Згідно з п.8.5. Договору, за несвоєчасне здійснення зобов'язань за Договором, Замовник сплачує Підряднику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.10.1. Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за Договором.
Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором за загальну суму 661 872 грн. 42 коп., підтверджується наступними актами:
- Акт передачі обладнання за вересень 2014 року від 24.09.2014р. на суму 28 086 грн. 95 коп., в т.ч. ПДВ 4 681 грн. 16 коп.;
- Акт №23 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 24.09.2014р. на суму 46 066 грн. 27 коп., в т.ч. ПДВ 7 677 грн. 71 коп.;
- Акт №24 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 24.09.2014р. на суму 512 534 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 85 422 грн. 40 коп.;
- Акт №28 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 18.12.2014р. на суму 9 136 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 1 522 грн. 80 коп.;
- Акт №30 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 30.12.2014р. на суму 66 048 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 11 008 грн. 00 коп.
Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано наступні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрати:
- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014р. від 24.09.2014р. на суму 586 687 грн. 62 коп., в т.ч. ПДВ 97 781 грн. 27 коп.
- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №2 за грудень 2014р. від 18.12.2014р. на суму 9 136 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 1 522 грн. 80 коп.
- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014р. від 30.12.2014р. на суму 66 048 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 11 088 грн. 00 коп.
Також, на виконання умов договору, позивачем відповідачу було виставлено наступні рахунки-фактури:
- Рахунок-фактура №СФ-0000101 від 30.09.2014 на суму 28 086 грн. 95 коп., в т.ч. ПДВ 4 681 грн. 16 коп.
- Рахунок-фактура №СФ-0000100 від 30.09.2014 на суму 46 066 грн. 27 коп., в т.ч. ПДВ 7 677 грн. 71 коп.
- Рахунок-фактура №СФ-0000102 від 30.09.2014 на суму 512 534 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 85 422 грн. 40 коп.
- Рахунок-фактура №СФ-0000132 від 18.12.2014 на суму 9 136 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 1522 грн. 80 коп.
- Рахунок-фактура №СФ-0000143 від 30.12.2014 на суму 66 048 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 11 008 грн. 00 коп.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №89 від 24.09.2014р. на суму 28 086 грн. 95 коп., в т.ч. ПДВ 4 681 грн. 16 коп., податкову накладну №88 від 24.09.2014р. на суму 46 066 грн. 27 коп., в т.ч. ПДВ 7 677 грн. 71 коп., податкову накладну №90 від 24.09.2014р. на суму 512 534 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 85 422 грн. 40 коп., податкову накладну №138 від 18.12.2014р. на суму 9 136 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 1 522 грн. 80 коп., податкову накладну №152 від 30.12.2014р. на суму 66 048 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 11 008 грн. 00 коп., що є підтвердженням здійснення господарської операції позивача, формування податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України.
В свою чергу, відповідачем в якості сплати вартості виконаних робіт на користь підрядника були перераховані грошові кошти у сумі 512 534 грн. 40 коп. за договором №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується платіжним дорученням №2000516901 від 27.02.2015р., яке міститься у матеріалах справи.
Судом встановлено, що оплата на суму 512 534 грн. 40 коп. була фактично зарахована позивачем в рахунок сплати виконаних будівельних робіт за актом №24 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 24.09.2014р. на суму 512 534 грн. 40 коп.
Судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 149 338 грн. 02 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.
Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п.5.2. Договору №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р., за актом передачі обладнання за вересень 2014 року від 24.09.2014р. є 23.11.2014., за актом №23 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 24.09.2014р. є 23.11.2014р., за актом №24 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 24.09.2014р є 23.11.2014р., за актом №28 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 18.12.2014р. є 16.02.2015р., за актом №30 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 30.12.2014р є 28.02.2015р.
Проаналізувавши укладений сторонами договір №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання ОСОБА_3 61 Цивільного кодексу України.
Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п.5.2. Договору №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р., протягом 60 календарних днів після підписання наданих Підрядником «Акта виконаних будівельних робіт» ( за формою КБ-2В), «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрати» ( за формою КБ-3).
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. в сумі 149 338 грн. 02 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.
Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10 769 грн. 59 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним. Фактично розмір 3% річних складає 10 776 грн. 19 коп.
Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у сумі 10 769 грн. 59 коп.
Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт у розмірі 130 725 грн. 95 коп.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 101 879 грн. 34 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 28 846 грн. 61 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню на суму 39 716 грн. 35 коп., виходячи з однієї облікової ставки НБУ.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 13.02.2017р. надана суду заява щодо застосування строків позовної давності, за змістом якої останній зазначає, що позивач не має права вимагати сплату пені, 3% річних та інфляційних витрат, оскільки сплив строк позовної давності, передбачений ст.258 ЦК України для стягнення неустойки.
Оцінюючи правомірність нарахування пені суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, п.2 даної статті Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.
Позовну заяву було подано до господарського суду Донецької області 23.11.2016 року.
Відтак, враховуючи дату подання позовної заяви строк позовної давності в частині стягнення пені, нарахованої за актом передачі обладнання за вересень 2014 року від 24.09.2014р. до 24.05.2015., за актом №23 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 24.09.2014р. до 24.05.2015р., за актом №24 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 24.09.2014р до 26.02.2015р., за актом №28 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 18.12.2014р. є 17.08.2015р., за актом №30 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 30.12.2014р до 01.09.2015р. є таким, що сплинув.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Оскільки судом не встановлено фактів на підтвердження зупинення та переривання перебігу строку позовної давності, не встановлені поважні причини пропуску строку позовної давності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення пені внаслідок пропущення строку позовної давності на звернення з такими вимогами.
Стовно заяви відповідача в частині застосування строків позовної давності до нарахування 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу, то слід зауважити, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства не передбачено застосування спеціальної позовної давності (скороченої) до нарахування інфляційних втрат та 3% річних. А тому, до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (ст. 257 ЦК України).
З огляду на викладене, заява відповідача про застосування строків позовної давності в частині застосування строків позовної давності до суми інфляційних втрат та 3% річних судом залишається без задоволення.
Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».
Також, суд зазначає, що посилання відповідача у своїх запереченнях на позовну заяву на відсутність повноважень у директора ТОВ «ДТЕК Сервіс» ОСОБА_3 на укладення договору підряду №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. спростовуються матеріалами справи, а саме: в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів виконаних будівельних робіт, що підписані уповноваженими представниками сторін з проставлянням печаток підприємств. Зазначені акти підписані без буд-яких зауважень або заперечень, та як наслідок, є прийнятими відповідачем.
Крім того, спірні акти виконаних будівельних робіт договором підярду №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. підписані на загальну суму 661 872 грн. 42 коп., що у будь-якому випадку є меншою від суми на яку посилається відповідач у своїх запереченнях за Договором доручення №187-ПР-2013-ДС від 01.03.2013р.
Окрім того, як встановлено вище судом, відповідачем в якості часткової сплати вартості виконаних робіт на користь підрядника були перераховані грошові кошти у сумі 512 534 грн. 40 коп. за договором №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується платіжним дорученням №2000516901 від 27.02.2015р. із зазначенням призначенням платежу «Оплата за виконані роботи з ремонту будівлі контори та хімлабораторії, відповідно дог.№426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р., в ПДВ 85 422 грн.40 коп.», яке міститься у матеріалах справи. Судом встановлено, що оплата на суму 512 534 грн. 40 коп. була фактично зарахована позивачем в рахунок сплати виконаних будівельних робіт за актом №24 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 24.09.2014р. на суму 512 534 грн. 40 коп.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про об'єми та розмір виконаних робіт, прийняв виконані роботи за договором підряду №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р., здійснив часткову оплату зазначених робіт, та не надав жодних доказів, які б свідчили про відсутність обов'язку погашення заборгованості перед позивачем за договором підряду №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р., а тому доводи відповідача у своїх запереченнях на позовну заяву на відсутність повноважень у директора ТОВ «ДТЕК Сервіс» ОСОБА_3 на укладення договору підряду №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. не приймаються судом до уваги через їх спростування матеріалами справи.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 256, 257, 267, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 28, 33, 34, 43, 44, 49, ч.4 ст. 51, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська” (код ЄДРПОУ 33959754, місцезнаходження 85621, Донецька область, Мар'їнський район, село Вовчанка, вулиця Нагорна, будинок 1А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіко” (код ЄДРПОУ 36207114, місцезнаходження 49034, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вулиця Білостоцького, будинок 123-А) заборгованість за договором підряду №426-Р-2013-ДС від 01.07.2013р. в сумі 149 338 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 101 879 грн. 34 коп., 3% річних у сумі 10 769 грн. 59 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 929грн. 81 коп.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіко” в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 28 846 грн. 61 коп. та пені у сумі 39 716 грн. 35 коп. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 13.02.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2017р.
Суддя Ю.С. Мельниченко