15 лютого 2017 року Справа № 904/8787/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Барицької Т.Л.,
суддів:Картере В.І.,
Губенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ТК Кредит" Грицака Ігоря Юліановича
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016
та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016
у справі№ 904/8787/16 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "ТК Кредит"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс-М"
простягнення 23 537 517,62 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ КБ "ТК Кредит" Петруша О.В., - ТОВ "Фортекс-М" повідомлений, але не з'явився,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 (суддя Новікова Р.Г.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 (головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді: Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ТК Кредит" (надалі - позивач / ПАТ КБ "ТК Кредит) відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву повернуто заявникові без розгляду, з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаними ухвалою та постановою, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "ТК Кредит" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права, просить прийняті у даній справі постанову та ухвалу скасувати, винести нову постанову, якою прийняти справу до розгляду.
Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки місцевим та апеляційним господарськими судами, дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Необхідність сплати судового збору, встановлена для всіх суб'єктів нормами ГПК України, не може тлумачитися як обмеження права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду та повернення її заявнику.
Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ КБ "ТК Кредит", при зверненні до суду з позовною заявою, не було додано доказів сплати судового збору.
Натомість, ПАТ КБ "ТК Кредит" було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення у даній справі, за змістом якого позивач зазначав, що доказів сплати судового збору ним не було додано до позовної заяви через неможливість сплатити визначену суму у зв'язку з важким фінансовим становищем та відсутністю на даний час таких коштів.
В обґрунтування даного клопотання ПАТ КБ "ТК Кредит" зазначало, що постановою Правління Національного банку України № 60/БТ від 09.02.2016 ПАТ КБ "ТК Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних, а тому майновий стан позивача перешкоджає виконувати грошові зобов'язання вчасно та в повному розмірі, що відноситься, в тому числі, до сплати судового збору у встановлено порядку та розмірі. Крім того, заявник вказував, що 07.04.2016 Правління Національного банку України прийняло постанову № 241 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ "ТК Кредит", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 493 від 08.04.2016 розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ "ТК Кредит".
Також, позивач стверджував, що кошторис на сплату судових витрат (судового збору), затверджений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, є обмеженим у розмірі 120 000 грн. в місяць, а тому скаржник має труднощі з оплатою судового збору, тоді як відстрочення сплати судового збору дасть можливість позивачу акумулювати відповідну суму коштів для сплати судового збору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".
Вказаним законом передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").
Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору (стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі
Отже, господарськими судами правильно зазначено про те, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, що передбачені 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування судом майнового стану сторін. При цьому відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійснення оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену особу.
Господарський суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що ПАТ КБ "ТК Кредит" не надало будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду позовної заяви до прийняття рішення у даній справі.
Вищий господарський суд України також зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, є завданням Фонду гарантування вкладів, у зв'язку з чим посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації на скрутне фінансове становище банку не може бути підставою для відстрочення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб сплати судового збору.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відмови Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "ТК Кредит" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Оскільки заявником не було сплачено судовий збір, господарський суд обґрунтовано повернув позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Вищий господарський суд звертає увагу на те, що п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як роз'яснено в абзаці 3 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення (розстрочення) сплати судового збору призведе до порушення вказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Стосовно решти доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони, фактично, повторюють аналогічні твердження, зазначені в клопотанні про відстрочення сплати судового збору, доданого до позовної заяви, та в апеляційній скарзі, та, в цілому, не спростовують висновків, зроблених господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Таким чином, застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі ухвали та постанови.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ТК Кредит" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 у справі № 904/8787/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді: В.І. Картере
Н.М. Губенко