Справа № 0438/3280/2012
Провадження № 2-з/192/7/17
"20" лютого 2017 р. Солонянскьий районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Щербини Н. О.,
за участю секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації частки у майні, яку неможливо виділити та якою неможливо користуватися,
Позивач, з урахуванням уточнень до позову від 08 квітня 2013 року (а.с.74-75,т.1), від 27 жовтня 2014 року (а.с.143-144,т.1) та від 16 серпня 2016 року (а.с.101-102, т.2), звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної компенсації частки у майні, яку неможливо виділити та якою неможливо користуватися та про стягнення недоотриманого прибутку.
В судове засідання 20 лютого 2017 року позивач не з'явився, а його інтереси представляє повноважний представник ОСОБА_3, який підтримав заяву про уточнення позову від 20 лютого 2017 року згідно якого ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 1 151 200 гривень в якості вартості ? частини спірного майна - комбайну «CLAAS LEXION 480», реєстраційний номер НОМЕР_1 та неотриманий прибуток в розмірі 1 904 992 гривні 50 копійок.
Ухвалою від 20 лютого 2017 року уточнений позов було залишено без руху у зв'язку з ненаданням доказів про сплату судового збору.
В судовому засіданні 20 лютого 2017 року представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, згідно якої позивач з метою забезпечення своїх вимог в частині стягнення з відповідача неотриманого прибутку в розмірі 1 904 992 гривні 50 копійок просив накласти арешт на земельну ділянку площею 5,4423 га розташовану на території Павлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області; будинок № 2 по вул.Щорса в с. Павлівка Солонянського району Дніпропетровської області; 1/6 частину будівлі корівника № 71а по вул. Щорса в с. Павлівка Солонянського району Дніпропетровської області.
Позивач вважає, що на даний час існують підстави вважати, що відповідач намагається продати належний йому будинок через сайт оголошень OLX, а вказані об'єкти нерухомості належать відповідачу на праві власності, вартість такого майна є значно меншою ніж ціна заявленого позову, а тому принцип співмірності не порушений. Вважає, що в разі накладення арешту на таке майно, відповідач буде позбавлений можливості здійснити його відчуження, для того щоб унеможливити в майбутньому здійснити виконання рішення суду.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі у зв'язку з тим, що ціна позову є значно більшою ніж вартість майна відповідача, а тому принцип співмірності не порушено.
Представник відповідача - ОСОБА_4 вважав, що заява не підлягає задоволенню, оскільки на даний час спір між сторонами фактично не існує, оскільки відповідач жодного разу не звертався до відповідача з проханням надати в користування спірний комбайн, який на даний час розташований в ангарі в с. Павлівка. Позивач проживає в м. Дніпро, до відповідача в с. Павлівка жодного разу не приїздив, про користування комбайном не просив, а відповідач не заперечує проти того, щоб спірним комбайном користувався і відповідач також. На даний час в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська розглядається справа про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного комбайну, рішення по справі не прийнято, а тому говорити про те, що сторони є співвласниками спірного комбайну - передчасно. Посилання позивача стосовно того, що він сплатив за комбайн 40 000 евро не підтверджено, адже такі відомості зазначені в описовій частині рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2013 року, а тому не можуть бути визнані фактами, які відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню. Також представник відповідача вважає, що оскільки уточнений позов від 20 лютого 2017 року було залишено без руху, то говорити про ймовірний недоотриманий прибуток в розмірі 1 904 992 гривні 50 копійок - передчасно та в цій частині заява про забезпечення позову не є співмірною з вартістю майна, на яке просить накласти арешт. Представник також вважає, що заява про забезпечення позову містить тиск на суд стосовно посилання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в разі незадоволення поданої заяви. Вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, в тому числі і на житловий будинок, буде порушувати права відповідача. Просив відмовити в задоволенні заяви.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши докази, що маються у справі, ознайомившись з поданою заявою про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно п.4 постанови пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення вартості 1/2 частини зернозбирального комбайну «CLAAS LEXION 480» реєстраційний номер НОМЕР_1, співвласниками якого є сторони, а також про стягнення недоотриманого прибутку в розмірі 337 500 гривень з урахуванням уточнення позову від 27 жовтня 2014 року (а.с.143-144, т.1), оскільки уточнений позов від 16 серпня 2016 року (а.с.101-102, т.2) не містить грошового виразу недоотриманого прибутку, а уточнений позов від 20 лютого 2017 року був залишений без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
Суд вважає, що у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування як в частині підстав для забезпечення позову, так і в частині необхідності їх застосування, оскільки позивачем не доведено вжиття відповідачем такий дій, які могли б свідчити про відчуження всього майна, за рахунок якого можливо в майбутньому задовольнити позов.
Докази надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не надають суду змоги пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Позовні вимоги про стягнення недоотриманого прибутку визначені в розмірі 337 500 гривень, а вартість майна, яке перебуває у власності відповідача за розрахунком самого позивача становить 496 000 гривень. Докази про надіслання об'яви на сайт OLX можуть свідчити тільки про наміри відповідача здійснити відчуження належного йому житлового будинку, проте доказів на відчуження усього майна, яке йому належить з метою ухилення від виконання в майбутньому рішення суду та за рахунок якого можливо задовольнити вимоги позивача, суду не надано. Вказані дії є лише припущеннями позивача, а докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України.
Суд приймає до уваги той факт, що справа розглядається протягом 4 років, однак на день розгляду заяви про забезпечення позову відповідач є власником належного йому майна, що вбачається з Інформаційної довідки, доданої позивачем до заяви про забезпечення позову.
У зв'язку з зазначеним суд позбавлений можливості перевірити наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, зазначене свідчить про те, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130,151-153 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації частки у майні, яку неможливо виділити та якою неможливо користуватися.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя Н. О. Щербина