04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" лютого 2017 р. Справа№ 910/12494/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Жук Г.А.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Супрун Л.О. довіреність №9-07/09 від 03.01.2017 року;
від відповідача - Щербак Р.В. довіреність №б/н від 28.05.2016 року;
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року
по справі № 910/12494/16 (суддя - Селівон А.М.)
за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР", м. Київ
про стягнення 313 464,94 грн.
У липні 2016 року Державна екологічна інспекція у м. Києві звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР" про стягнення 313 464,94 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР" на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві (30%) та міського бюджету міста Києва (70%) шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства в розмірі 313 464 грн. 94 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБАР" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року по справі №910/12494/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем правопорушення щодо забруднення землі хімічними речовинами, яке є предметом розгляду в даному спорі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 року у справі №910/12494/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі №910/12494/16 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.01.2017 року.
25.01.2017 року через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів, а саме копію висновку спеціаліста у галузі екології ОСОБА_4 за результатами проведення експертного екологічного дослідження від 25.01.2017 року №127.
В судове засіданні 26.01.2017 року з'явились представники позивача та відповідача, оскільки з наданими відповідачем додатковими документами позивач не бува ознайомлений, для надання можливості позивачу ознайомитись з матеріалами справи, в судовому засіданні відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.02.2017 року.
В судовому засіданні 16.02.2017 року представники позивача та відповідача надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 454/2011 від 13 квітня 2011 року, Державна екологічна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За вказаним положенням, Державна екологічна інспекція у м. Києві є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери її управління.
Статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, в тому числі, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Положення "Про Державну екологічну інспекцію у м. Києві", затвердженого Наказом Державної Екологічної інспекції України від 12.12.2011 за № 136 Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; використання та охорону земель охоронну і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; охорону атмосферного повітря; охорону, захист використання та відтворення лісів; охорону, утримання і використання зелених насаджень; охорону і відтворення рослинного світу; охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу та інше.
Приписами ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища віднесені, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; про використання та охорону земель; про поводження з відходами; складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом; пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням тощо.
Відповідно до повноважень, наданих ст. 20-2 Закону України "Про охоронну навколишнього середовища" відповідно до Плану заходів на ІІІ квартал 2015 року покладеного на Державну екологічну інспекцію у м. Києві, передбачено перевірку суб'єкта господарювання ТОВ "Амбар" в період з 20 липня 2015 року по 7 серпня 2015 року.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та частини 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в період з 20.07.2015 року по 07.08.2015 року Державною екологічною інспекцією у м. Києві проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ТОВ «Амбар».
В матеріалах справи наявне повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №1629-04/11 від 07.07.2015 року, яке направлено відповідача та отримано останнім 09.07.2015 року про, що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (том 1, а.с. 112).
Також, в матеріалах справи наявний наказ № 175 від 20.07.2015 року "Щодо здійснення планового заходу" про проведення планової перевірки в термін з 20.07.2015 р. по 07.08.2015 р., інспекторами Антоновим І.Є. та Науменко В.О. (том 1, а.с. 113).
На підставі окремого доручення Державної екологічної інспекції України від 02.07.2015 року №22, плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на ІІІ квартал 2015 року видано направлення №86 від 20.07.2015 року на проведення планової перевірки. (том 1, а.с. 114).
Вказаною перевіркою встановлено, факт скиду стоків на зелену зону за межами підприємства, у зв'язку з чим були задіяні фахівці з відділу інструментально-лабораторного контролю з подальшим відбором проб ґрунтів для лабораторного дослідження про, що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №04/73А. (том 1, а.с. 12-19).
Вказаним актом встановлено, що за адресою: вул. Берегова, 1, у Дніпровському районі м. Києва, ТОВ "Амбар" здійснює свою господарську діяльність по забою свійських тварин, зберіганню та виготовленню м'ясної продукції. На ділянці загальною площею 10 576, 48 кв.м. розташований майновий комплекс загальною площею 2 214,60 кв.м, територія заасфальтована та огороджена бетонним парканом.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.06.2017 року основний вид діяльності ТОВ "Амбар" за КВЕД-2010, 10.11.: виробництво м'яса, 10.13 виробництво м'ясних продуктів, 46.23 - оптова торгівля живими тваринами, 46.32 - оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Свою діяльність підприємство здійснює відповідно до Статуту, затвердженого зборами учасників ТОВ "Амбар", протокол №2 від 31 липня 2013 року, який пройшов державну реєстрацію від 22.12.2000 за №370533, ідентифікаційний код юридичної особи 31240382.
Крім того, в акті перевірки вказано, що згідно наданої декларації про утворення відходів оброблення після технологічного процесу у 2014 року не пред'явлено документів щодо вивезення та утилізації.
В акті перевірки також встановлено, що викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами викидів в атмосферне повітря при експлуатації майнового комплексу здійснюються з двох твердопаливних котлів та обладнання з копчення м'ясних виробів, марка та потужність яких не встановлена з причини відсутності документів на дане обладнання на момент перевірки (паспорт, технічна документація та матеріали інвентаризації джерел викидів) дозвіл на викиди №8036600000-89 (термін дії до 27.11.2014).
03.08.2015 року державними інспекторами в присутності представника відповідача заступника директора ТОВ «Амбар» ОСОБА_5 з метою виявлення порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища на вкидання наказу №201 від 31.07.2015 року виконано відбір проб ґрунтів про, що складено акт відбору проб ґрунтів №02. (том 1, а.с. 101-102).
Відбір проб ґрунту здійснено у відповідності до Інструкції "Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів. Якість довкілля. Відбір проб ґрунтів та відходів при здійсненні хіміко-аналітичного контролю просторового (загального і локального) забруднення об'єктів навколишнього природного середовища в районах впливу промислових, сільськогосподарських, господарсько-побутових і транспортних джерел забруднення" від 01.03.05 р., розробленої Міністерством охорони навколишнього природного середовища Україні.
При цьому колегія суддів зазначає, що твердження відповідача щодо не вручення його представнику контрольного екземпляру зразка ґрунту, не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.
Вимогами вищевказаної інструкції не передбачено вручення відповідачу контрольного екземпляру зразка ґрунту. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач мав право особисто відібрати проби ґрунту та провести незалежну експертну оцінку, однак таких дій відповідачем зроблено не було.
Натомість, вищевказаний акт відбору проб ґрунтів підписано без зауважень та заперечень представником відповідача та вказано, що представник з порушеннями згоден.
Відповідно до акту відбору проб ґрунтів від 03.07.2015 року №2, відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в м. Києві, атестованим на право виконання вимірювань, атестованим на право виконання вимірювань (Свідоцтво про атестацію №ПТ - 175/15 від 25.05.2015, видане Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, чинне до 24.05.2018) проведено вимірювання показників складу властивостей ґрунтів, відібраних на прилеглих до ТОВ "Амбар" територіях за адресою вул. Берегова, 1, у Дніпровському районі м. Києва, про що було складено Протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №02-15 від 12.08.2015 року. (том 1, а.с. 30).
У вказаному протоколі зазначено, що відбір проб ґрунтів проведено відповідно до чинних нормативних документів, вимірювання проведені відповідно до ДСТУ 4792:2007Почви. Визначення нітратного і амонійного азоту в модифікації ННЦ ІГА ім. О.Н. Соколовського, а також МВВ 081/12-0721-10 ґрунти. Методика виконання вимірювань масової частки органічних речовин, що екстрагуються петролейним ефіром (мінеральних та рослинних олій, рослинних та тваринних жирів, мил, смол, важких вуглеводів тощо), гравіметричним методом. Також вказано, що при вимірюванні застосовані такі основні засоби вимірювальної техніки, як вага електронна типу АВТ 220-4М №WB06В0024, свідоцтво про повірку №35-02/1499628 чинне до 04.2016 року, а також фотометр Photolab Spectral №07410152, свідоцтво про повірку, №37/1218 чинне до 25.05.2016 року.
Вказаним вимірюванням встановлено склад забруднюючих речовин у ґрунті, а саме органічні продукти та амоній (обмінний) у перерахунку на азот амонійний в концентраціях, перевищуючих фонові концентрації вмісту вказаних речовин.
На підставі "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. №149) (далі - Методика), було здійснено розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, розмір якої становить 313 464,94 грн. (том 1, а.с. 25-26).
Також інспекцією внесено припис № 04/23-П від 07.08.2015 року про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства України. (том 1, а.с. 115-116), який отримано до виконання директором ТОВ «Амбар».
Також, інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення № 00058 від 18.08.2015 року за ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 52 КУпАП відносно директора ТОВ "Амбар" ОСОБА_6за порушення вимог природоохоронного законодавства України. (том 1, а.с. 27).
Встановлено, що постановою Державної екологічної інспекції у м. Києві № 00058 від 18.08.2015 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 КУаАП - за псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами, на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850, 00 гривень. (том 1, а.с. 28-29). Вказану постанову директором ТОВ «Амбар» отримано особисто, про що зазначено на постанові.
Державною екологічною інспекцією у м. Києві на адресу ТОВ «Амбар» направлено претензію №68 від 17.11.2015 року про добровільне відшкодування збитків, спричинених державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 313 464 гривень 94 коп. (том 1, а.с. 24). Директором отримано під розписку вказану претензію 23.11.2015 року.
Як встановлено судом першої інстанції, станом на час розгляду даної справи збитки, заподіяні державі ТОВ «Амбар», не відшкодовані.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Статтею 40 даного законодавчого акту передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
За умовами ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі) встановлюється законами.
Суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України).
Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.
Законом України "Про охорону земель" встановлені вимоги до власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.
Так, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям (ст. 35 вказаного Закону).
При цьому, нормами ст. 37 зазначеного вище Закону визначено, що використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.
Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, за відповідачем закріплений обов'язок проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель і родючість ґрунтів та не допускати їх засмічення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Виробником відходів є фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про відходи" відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.
З аналізу статей 1, 8 Закону України "Про відходи" вбачається, що речовини, матеріали та предмети, що підпадають під поняття відходів, є об'єктом права власності суб'єктів права, які володіють, користуються та розпоряджаються ними в межах, визначених законом; вказані речовини, матеріали та предмети підлягають обов'язковій утилізації чи видаленню у разі перебування їх поза межами об'єктів поводження з відходами.
Згідно статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
При цьому, зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини (ст. 33 Закону України "Про відходи").
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 32 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Згідно ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
За приписами ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Місцевим господарським судом встановлено, що у діях ТОВ «Амбар» наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема, протиправна поведінка, що підтверджується актом перевірки, приписом № 04/23-П від 07.08.2015 року, протоколом про адміністративне правопорушення № 00058 від 18.08.2015 року, постановою про накладення адміністративного стягнення № 00058 від 18.08.2015 року. Наявна сама шкода, яка розрахована відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. №149) (далі - Методика), а також причинний зв'язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача, а останнім не доведено відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку.
Доказів оскарження ТОВ «Амбар» дій посадових осіб Державної екологічної інспекції під час відбору проб ґрунту та складання акта №04/73А, скасування складених за результатами перевірки актів суду не надано.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
В силу положень ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що порушення ТОВ «Амбар» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами шляхом скиду стоків на зелену зону за межами підприємства підтверджується актом перевірки, актом відбору проб № 02 від 03.08.2015 року, протоколом №02-15 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 12.08.2015 року, приписом вих. № 04/23-П від 07.08.2015 року, розрахунком розмірів відшкодування збитків, протоколом № 00058 від 18.08.2015 року про адміністративне правопорушення, постановою про накладення.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відхилення тверджень відповідача, що останнім на підставі договору про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів від 05.08.2013 року №11-1 оскільки вказана обставина не спростовує вини ТОВ «Амбар» враховуючи вищевказані обставини, щодо доведення вини відповідача.
Також, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта щодо неможливості встановити місце відбору проб ґрунтів не знаходять підтвердження, оскільки під час відбору проб ґрунтів був присутній представник відповідача, який підписав акт відбору проб ґрунтів без жодних заперечень.
Щодо доданого відповідачем листа №9084/23/2/103 від 02.10.2015 року Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в якому вказано, що 21.09.2015 року було проведено обстеження на території відповідача та при візуальному огляді не встановлено самовільного скиду стічних вод за межі території підприємства на зелену зону колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки строк після проведення перевірки інспекцією значно великий, більше місяця.
Також, колегія суддів не бере до уваги наданий відповідачем висновок спеціаліста за результатами проведення експертного екологічного дослідження №127 від 25.01.2017 року виходячи з наступного.
Як роз'яснено в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.
З огляду на те, що висновок спеціаліста за результатами проведення експертного екологічного дослідження №127 від 25.01.2017 року не є висновком судового експерта, оскільки складений на замовлення позивача, та оцінюється колегією суддів за правилами ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу прийняття у справі судового рішення.
Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Колегія суддів наголошує на тому, що з аналізу наведеної статті слідує, що витребування доказу є правом, а не обов'язком суду. Суд вправі відхилити клопотання про витребування доказу, якщо цей доказ не стосується справи або недопустимий, а також якщо певні обставини підтверджено іншими доказами, які є в матеріалах справи.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі №910/12494/16.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амбар" на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі №910/12494/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі №910/12494/16 залишити без змін.
3. Справу №910/12494/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Г.А. Жук
М.Г. Чорногуз