ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2017Справа №910/24123/16
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»
про здійснення страхового відшкодування в сумі 22 297,26 грн.
Суддя А.М. Селівон
від позивача: Крюк Ю.А. - представник, довіреність №03/01-17_К від 03.01.2017;
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення коштів у розмірі 22 297,26 грн. в порядку регресу, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту АС№009975 від 16.09.2015 страхувальнику страхове відшкодування, він набув згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/24123/16 та призначено до розгляду на 02.02.2017.
У судове засідання 02.02.2017 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 02.02.2017 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041597295.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.02.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано супровідний лист №15/04/8.01/073-17 від 23.01.2017 разом з доданими до нього документами, зокрема: письмові пояснення №15/04/8.01/072-17 від 23.01.2017, в яких позивач повідомив про відсутність будь-яких взаєморозрахунків з відповідачем та виплати останнім страхового відшкодування в розмірі 22 297,26 грн. Лист разом з доданими до нього додатками судом долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 02.02.2017 позивачем суду не надано.
Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання до суду не надходило.
Документи, в т.ч. відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду від 03.01.2017р., відповідачем суду не надані.
Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання 02.02.17р. суд не повідомлено.
Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторона не скористалась належними їй процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, враховуючи той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.
Відводу судді представником позивача не заявлено.
У судовому засіданні 02.02.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та відповів на запитання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 16 вересня 2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та фізичною особою ОСОБА_2 (страхувальник за договором), укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту серії АС №009975 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом (додатковим обладнанням), зазначеним в Спеціальній частині цього договору (розділ 2 Договору страхування).
Відповідно до умов Договору страхування забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Mazda 3 SkyActiv SDN 1/5L AT Touring, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску. Строк дії Договору страхування з 17.09.2015 по 16.09.2016 включно.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Відповідно до визначення частини 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно розгорнутої довідки №3016249527246725 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованої Управлінням Патрульної поліції у м. Житомир, копія якої наявна в матеріалах справи, 03.09.2016 у м. Житомир по вул. Сурина гора, 12, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки Mazda 3 SkyActiv SDN 1/5L AT Touring, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу марки Ford Scorpio, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.
Так, в результаті ДТП було пошкоджено застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» автомобіль марки Mazda 3 SkyActiv SDN 1/5L AT Touring, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно розділу 3 Договору страхування страховим випадком є події, передбачені в Спеціальній частині цього договору, що відбулись протягом строку дії цього договору, на території дії цього договору, підтверджені документально, з настанням чого виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами цього договору.
Як вбачається з умов Договору страхування дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування (повне КАСКО).
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно частини 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно пункту 8.2. Договору страхування для отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач, представник страхувальника за дорученням, виданим у порядку встановленому законодавством) надає страховику такі документи, зокрема: письмову заяву про настання страхового відшкодування та письмову заяву про виплату страхового відшкодування за формою, що встановлена страховиком.
У відповідності до умов Договору страхування 05.09.2015 страхувальник - гр. ОСОБА_2 звернувся до страховика - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» із заявою №0659.206.16.03 про настання страхового випадку (копію заяви залучено до матеріалів справи).
В подальшому, 15.09.2016 страхувальник за Договором страхування звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» із заявою №15/04/9.01/1433.16 про виплату страхового відшкодування згідно рахунку (копію заяви залучено до матеріалів справи).
За умовами Договору страхування документи, що підтверджують розмір заподіяних збитків згідно з умовами цього договору; висновок експерта, який має право на проведення відповідної експертизи (дослідження, оцінки), за письмовим узгодженням такого експерта/суб'єкта оціночної діяльності зі страховиком, у випадку, якщо експертизу замовляв страхувальник та за умови, що страховик не скористався своїм правом, передбаченим в п. 7.3.7. цього договору; документи (рахунки, акти виконаних робіт, квитанції тощо) з СТО, визначеної страховиком, на якій буде здійснено відновлювально-ремонтні роботи застрахованого транспортного засобу, із зазначенням переліку відновлювальних робіт, деталей, що замінюються, їхньої вартості тощо (підпункт 8.2.16 Договору страхування).
Крім того, для отримання страхового відшкодування страхувальник надає страховику документи, що підтверджують вартість фактично здійснених витрат, відшкодування яких передбачено договором (підпункт 8.2.17 Договору страхування), а також лист вигодонабувача щодо узгодження зі страхувальником порядку виплати страхового відшкодування. За умови прийняття рішення та надання письмового погодження вигодонабувачем про направлення суми страхового відшкодування на відновлення (ремонт) транспортного засобу, здійснити ремонт транспортних засобів виключно на авторизованих (гарантійних станціях технічного обслуговування (підпункт 8.2.18 Договору страхування).
Відповідно до рахунку №СКмС-0011609 від 13.09.2016 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda 3 SkyActiv SDN 1/5L AT Touring, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена ремонтним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Скай» в розмірі 22 297,26 грн. (копію рахунку залучено до матеріалів справи).
Також, в матеріалах справи міститься ремонтна калькуляція №1106 від 13.09.2016 складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Mazda 3 SkyActiv SDN 1/5L AT Touring, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів становить 22 177,96 грн.
Додатково, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті його пошкодження у ДТП, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» було замовлено експертне автотоварознавче дослідження зазначеного транспортного засобу, проведення якого доручено суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_4 (свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №4481 від 28.02.2006, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №12/16 від 12.01.2016).
Згідно звіту №2256 від 26.09.2016 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, визначено в розмірі 22 177,96 грн. (із урахуванням ПДВ 20%) (копію звіту залучено до матеріалів справи).
Крім того, Договором страхування страхувальником призначено вигодонабувача - Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».
Так, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача, вигодонабувач погодив виплату страхового відшкодування по страховому випадку, шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на рахунок СТО для оплати робіт по ремонту застрахованого транспортного засобу, що підтверджується наданою позивачем копією відповідного листа №12608/2241БТ від 15.09.2016 (копія листа долучена до матеріалів справи).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до умов Договору страхування за ризиком «ДТП» франшиза (безумовна) складає 0,0% від страхової суми.
Як свідчать матеріали справи, страховиком - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» складено страховий акт №КР-011494 від 03.10.2016, відповідно до якого вищевказана ДТП згідно Договору страхування кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику за Договором страхування - ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 22 297,26 грн., що становить різницю між визначеною у рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Скай» №СКмС-0011609 від 13.09.2016 вартістю запчастин та відновлювального ремонту автомобіля - 22 297,26 грн. та франшизою за Договором страхування - 0,00 грн. (копії страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування залучено до матеріалів справи).
Згідно з пунктом 9.4. Договору страхування у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів від дати складання страхового акту.
У відповідності до умов Договору страхування сума страхового відшкодування в розмірі 22 297,26 грн. була перерахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Скай», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2383 від 03.10.2016 на відповідну суму.
Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту серії АС №009975 від 16.09.2015, а також перебування отриманих автомобілем марки Mazda 3 SkyActiv SDN 1/5L AT Touring, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 03.09.2016, відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування у сумі 22 297,26 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - ОСОБА_2, шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок ремонтного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Скай», яке безпосередньо здійснювало ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.
При цьому суд зазначає, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. ст. 2, 4, 8 ч. ч. 1, 16 ст. 9, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Згідно з п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Виходячи з системного аналізу змісту норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілій особі, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Скай», яке здійснювало відновлювальний ремонт автомобіля та якому позивач перерахував спірне страхове відшкодування є платником ПДВ, а тому страхове відшкодування, на стягнення якого має право позивач, має бути виплачено з урахування суми ПДВ.
Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі №42/92, від 07.08.2012 у справі №2/22, від 01.03.2011 у справі №47/372, прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Скай» №СКмС-0011609 від 13.09.2016 та платіжного доручення №2383 від 03.10.2016 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 13.09.2016 у справі №295/11765/16-п встановлено, що 03.09.2016 ОСОБА_3, керуючи автомобілем Ford Scorpio, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом у дворі будинку по вул. Малікова, 12, у м. Житомир не забезпечив безпеки руху, не звернувся за допомогою до інших осіб та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Mazda 3 SkyActiv SDN 1/5L AT Touring, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Зазначеною постановою громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим до останнього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
За приписами частини 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
Згідно з частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Ford Scorpio, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом встановлено за матеріалами справи, що станом на дату вчинення ДТП 03.09.2016 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Ford Scorpio, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - ОСОБА_3 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №9195028 (далі - Поліс), з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 200 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.; франшиза - 1 000,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки Ford Scorpio, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Станом на момент скоєння ДТП (03.09.2016) зазначений Поліс був чинним.
З огляду на вищевикладене, у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеного Полісом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279).
Реалізуючи вказане право з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» із заявою №15/04/8.04/303-16 від 01.11.2016 про страхове відшкодування, в якій просив здійснити страхове відшкодування в розмірі 22 297,26 грн. (копію заяви залучено до матеріалів справи). Вказану вимогу відповідач отримав 07.11.2016, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №03197406094797. Разом з тим, зазначена вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Отже, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 1 000,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, підлягає зменшенню на розмір франшизи, визначеної Полісом, і становить 21 297,26 грн. (22 297,26 грн. - 1 000,00 грн.).
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» в порядку регресу суми в розмірі 21 297,26 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в позовній заяві.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземного транспорту серії АС №009975 від 16.09.2015 та/або Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №9195028 або їх окремих положень суду не надано.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ 35429675) 21 297,26 грн. (двадцять одну тисячу двісті дев'яносто сім гривень двадцять шість копійок) страхового відшкодування та 1 316,20 грн. (одну тисячу триста шістнадцять гривень двадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон