20.02.2017 Справа № 904/12346/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир", с. Токарівка, Білозерський р-н, Херсонська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Логістика", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 7 000,00 грн.
Суддя Колісник І.І.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Cинєвир" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Логістика" 7000,00 грн. основного боргу за заявкою-договором № 140520165 від 14.05.2016 на транспортно-експедиційні послуги.
Судовий збір, сплачений у сумі 1450,00 грн., позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором № 140520165 від 14.05.2016 грошових зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 7000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, окрім укладеного між сторонами договору №140520165 від 14.05.2016, посилається також на товарно-транспортну накладну № Р19 від 14.05.2016, акт надання послуг № 773 від 16.05.2016.
При цьому позивач зазначає, що виставлений ним відповідачеві рахунок № 768 від 16.05.2016 оплачений не був, а надіслана на адресу останнього претензія залишена без відповіді.
У листі № 1457 від 27.01.2017, що надійшов до суду 31.01.2017, позивач просить зупинити провадження у справі та надати йому можливість повторно відправити претензію на адресу відповідача (а.с. 45 том 1).
Відповідач відзиву на позов не надав. Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 64, 87 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи передбачений статтею 69 цього Кодексу двомісячний строк розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та за відсутності як відповідача, так і позивача.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 28.12.2016 з призначенням розгляду справи на 30.01.2017, після чого розгляд справи відкладався на 20.02.2017.
У судовому засіданні 20.02.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Синєвир" (далі - Експедитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Логістика" (далі - Клієнт, Відповідач) було укладено заявку-договір № 140520165 від 14.05.2016 на транспортно-експедиційні послуги (далі - Договір).
За вказаним договором сторони погодили:
найменування вантажовідправника: ТОВ "Світ Агродар";
найменування вантажу: сільгосптехніка;
адреса завантаження: Криворіжський р-н, с. Красино, вул. Центральна, 59Б;
дата та час подання під завантаження: 14.05.2016;
дата та час подання під вивантаження: 16.05.2016;
адреса вивантаження: с. Брище, Луцький р-н, Волинська обл.;
найменування вантажоодержувача: ТОВ "Світ Агродар";
сума, строк та форма сплати за доставку вантажу: 7000,00 грн. з ПДВ, 30 днів, безготівковий;
наданий автомобіль: НОМЕР_1.
За статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
На виконання умов договору позивач забезпечив відповідачеві здійснення автомобільного перевезення за узгодженим маршрутом відповідно до заявки-договору, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р19 від 14.05.2016 форми 1-ТН та двостороннім актом надання послуг № 773 від 16.05.2016 (а.с. 9, 14 том 1).
На оплату наданих послуг з організації перевезення вантажу позивачем був виставлений рахунок № 768 від 16.05.2016 на суму 7000,00 грн. з ПДВ.
Неоплата відповідачем отриманих за договором транспортно-експедиційних послуг на суму 7000,00 грн. і є причиною виникнення спору.
Згідно з частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Заявка-договір № 140520165 від 14.05.2016 не містить чітко визначеного початку відліку 30 денного строку для оплати наданих послуг, що дає підстави дійти висновку про відсутність між сторонами домовленості щодо строку оплати.
Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З метою отримання оплати за надані договірні послуги позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 20.07.2016 з вимогою про сплату 7000,00 грн. (а.с. 39 том 1).
У якості доказів надсилання вказаної претензії позивач надав оригінали самої претензії, опису вкладення про відправлення кореспонденції із штрихкодовим ідентифікатором №7304000696204, а також копію поштового конверту з відміткою про повернення за зворотною адресою у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 11, 37, 39 том 1).
За офіційними даними, отриманими з веб-сайту Укрпошти ("Відстеження пересилання поштових відправлень") поштова кореспонденція із штрихкодовим ідентифікатором №7304000696204 була повернута на адресу позивача 27.08.2016.
Відповідно до абзацу другого пункту 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
За таких обставин семиденний строк для cплати відповідачем пред'явленої позивачем вимоги почав свій перебіг 28.08.2016 і з урахуванням вимог статті 254 Цивільного кодексу України закінчився 05.09.2016.
Жодних доказів щодо сплати 7000,00 грн. у межах цього строку чи на час розгляду справи відповідач суду не надав, хоча з огляду на свої процесуальні повноваження, передбачені статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, таку можливість мав.
Отже, строк оплати є таким що настав. Грошові зобов'язання за договором відповідачем не виконані.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 7000,00 грн. є законними і обгрунтованими.
Клопотання позивача про зупинення провадження у справі для надання йому можливості звернутися до відповідача з претензією задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частин першої, другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником.
Законодавчо визначені підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позову - 24.12.2016) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
При цьому судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено з 1 січня 2016 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1378 гривень.
З урахуванням ціни позову судовий збір повинен складати 1378,00 грн. Під час звернення з позовом до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1450,00 грн. за платіжним дорученням № 1938 від 21.11.2016 (а.с. 6 том 1).
Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 72,00 грн. (1450,00 - 1378,00 = 72,00).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На час винесення рішення позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 72,00 грн., у зв'язку з чим правові підстави для вирішення питання щодо повернення його на користь позивача відсутні.
За змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у сумі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Логістика" (50031, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ігнатьєва, буд. 39, ідентифікаційний код 40153374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" (75040, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Токарівка, траса Ростов-Одеса-Рені, 597 км, ідентифікаційний код 31507214) основний борг у сумі 7000,00 грн., судовий збір у сумі 1378,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.02.17.
Суддя ОСОБА_2