Справа № 689/1980/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Соловйов А.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
16 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
Представника відповідача: Цимбалюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0100/40000/16 від 30.09.2016 р., якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу за порушення, передбачене ч. 2 ст. 469 МК України.
Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2016 року адміністративний позов було задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримала у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскаржуваною постановою від 30.09.2016 р. №0100/40000/16 в справі про порушення митних правил позивача було визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 МК України та накладено на нього штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн.), оскільки позивач є власником автомобіля Toyota RAV4 (Естонія).
З реєстрації в Естонії автомобіль знятий не був і 26.02.2016 р. був ввезений позивачем на митну територію України на підставі митної декларації із зазначенням мети переміщення - транзит, однак позивач не вивіз автомобіль, а натомість продовжує ним користуватись.
За результатом розгляду справи, суд І інстанції дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Стаття 470 МК України передбачає відповідальність за порушення строків доставки товарів, транспортних засобів, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів.
Частиною третьою даної статті передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною першою статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 92 МК України, митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.
Статтею 95 МК України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частиною 2 ст. 95 МК України передбачено, що до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається, зокрема, час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.
Факт ввезення позивачем на митну територію України транспортного засобу в митному режимі транзит, а також не вивезення за межі митної території України автомобіля в межах встановленого строку та станом на даний час - не заперечується позивачем, отже порушення має місце і воно є триваючим в розумінні закону.
В теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Отже, приймаючи до уваги те, що позивачем до цього часу не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України, як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку встановленому законом - правопорушення є триваючим, а тому доводи позивача що правопорушення, передбачене частиною 3 статті 470 МК України не може розглядатись як триваюче .
Відповідно до частини 1 статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 252 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі правопорушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач свідомо обрав режим митного ввезення автомобіля як транзиту, а не як тимчасового ввезення та як наслідок свідоме порушення позивачем зазначеного режиму, що полягає у невивезенні автомобіля до іншого митного органу, а продовженні його використання на території України без сплати необхідних платежів і без завершення митного оформлення. Водночас, судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з доводами апелянта на рахунок того, що рішення Конституційного суду України №1-рп/2015 від 31.03.2015 р. на яке посилався позивач не стосується суті спору, оскільки у ньому розглядалось питання режиму «тимчасового ввезення», а не «транзиту».
Більше того, у відповідальності за порушення ст. 470 МК України позивач не притягувався, оскільки на момент виявлення такого порушення сплив встановлений законом строк притягнення позивача до відповідальності, у той час як порушення, передбачене ч. 2 ст. 469 МК України носить триваючий характер, що повністю спростовує доводи суду І інстанції щодо не вірного застосування відповідачем норм статті 469 МК України.
Отже, з огляду на зазначене вище, суд І інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову шляхом скасування постанови в справі про порушення митних правил №0100/40000/16 від 30.09.2016 р.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нової постанови, про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України задовольнити повністю.
Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Хмельницька митниця Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.