Справа: № 378/1130/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Марущак Н.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
14 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області, в якому просила:
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області від 06.12.2016 року №307/03 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату належної пенсії з 01.12.2016 року у розмірі 90% заробітної плати, призначеної відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну служб)» в редакції, чинній на день призначення пенсії та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 (в редакції, чинній на дату призначення пенсії) з 01.12.2016 року без встановлення будь якого строку та обмеження у часі, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 на підставі довідки про заробітну плату, з урахуванням посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії та інших виплат.
Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Управління Пенсійного Фонду України у Ставищенському районі № 307/03 від 06.12.2016 року про відмову ОСОБА_2 провести перерахунок пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у Ставищенському районі провести ОСОБА_2 з 01.12.2016 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з урахуванням підвищення з 01.12.2015 року, відповідно до постанови КМ України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» і довідки Ставищенської районної ради Київської області від 29.04.2016 року № 158/1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій пенсійний орган просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо неправомірності відмови у видачі довідок про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що пенсійний орган не в праві порушувати конституційні права позивача як громадянина на належну відповідь на звернення, обґрунтовуючи відмову у видачі довідки законодавством про здійснення перерахунку пенсії на підставі згаданої довідки.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 працював на посаді заступника голови районної ради, є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ в управлінні Пенсійного фонду України в Ставищенському районі Київської області і отримує пенсію державного службовця в розмірі 90 % від заробітної плати.
02.12.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі Київської області з заявою про проведення йому перерахунку призначеної раніше пенсії, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» і надав довідку управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області від 09.12.2016 року № 7128/07 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
Відповідно до зазначеної довідки заробітна плата позивача на посаді заступника голови районної ради з 01.12.2015 року становить 9495, 06 грн.
В свою чергу, відповідач своїм Листом №307/03 від 06.12.2016 року відмовив позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213, яким з 01.06.2015 року скасовано норми статей 37 та 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції 1993 року зі змінами та доповненнями щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються та перераховуються відповідно до даного Закону. Відповідач також послався, що постановою КМ України від 09.12.2015 року № 1013 внесено зміни до постанови КМ України від 31.05.2000 року за № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в якій виключено пункт 4 щодо порядку обчислення заробітної плати при проведенні перерахунків пенсій державним службовцям у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.
Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне перейти до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну службу», яким визначаються загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Статтею 371 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною станом на час призначення пенсії позивачу передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» у редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу (липень 2010 року) було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання «заслужений», за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.
Так, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.012015 року, внесено зміни до ст. 371 Закону України «Про державну службу» і викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (02.12.2016 року) внесено зміни, які набрали чинності 01.01.2015 року, в статтю 371 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.
Крім того постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка діє з 15.12.2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» .
Колегія суддів зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, на яку посилається Позивач, регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, а ні механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Таким чином, з 15.12.2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Також, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2016 року, в статті 90 якої визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які не передбачають перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що право на перерахунок розміру пенсії, зокрема, і у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою державного службовця, на час звернення позивача із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду, законодавством не було визначено, оскільки на той час таке скасовано Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», а тому посилання на рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» судом не може бути прийнято до уваги.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення їй пенсії, як вона просить у своєму адміністративному позові, та приймає до уваги доводи апелянта щодо зміни законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. 160, 183, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області - задовольнити.
Постанову Ставищенського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Постнова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Кучма А.Ю.