Справа № 136/1815/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Кривенко Д.Т.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
16 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Томашук А.В.,
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора роти №2 батальйону УППВ м. Хмельницький лейтенанта поліції Корнацької Тетяни Олександрівни на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №2 батальйону УППВ м. Хмельницький лейтенанта поліції Корнацької Тетяни Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Інспектора роти №2 батальйону УППВ м. Хмельницький лейтенанта поліції Корнацької Тетяни Олександрівни на постанову Липовецького районного суду Вінницької області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт вказав, що висновки викладені в постанові не відповідають обставинам справи, також судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, покази свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою серія ДР №078054 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесеної 28.10.2016 року в м. Хмельницький, вул. Львівське шосе 10/1 інспектором роти №2 батальйону УПП в м. Хмельницький лейтенантом поліції Корнацькою Тетяною Олександрівною, остання, будучи посадовою особою суб'єкта владних повноважень прийняла рішення про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови судом встановлено, що 28.10.2016 року о 10:38 годині в м. Хмельницький, по вул. Львівське шосе, 16, гр. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. «ґ» ПДР України.
Позивач, не погодившись із рішенням посадової особи суб'єкта владних повноважень, вважаючи його незаконним, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова не містить жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП, оскільки окрім вказівок на те, що позивач проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. ПДР, не містить деталей суті вчиненого правопорушення, опису обставин (місце розташування світлофора, видимість, місцезнаходження інспектора в час фіксації правопорушення, тощо), які у даному випадку є необхідними обставинами щодо доведення факту вчинення правопорушення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 8.7.3 Правил дорожнього руху визначено, що сигнали світлофора мають такі значення, зокрема п. ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу.
Згідно з пунктом 8.10 Правил дорожнього руху, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч.ч. 1-3 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1-3 статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до приписів ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач виконав свій обов'язок і надав суду належні і допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Судовим розглядом встановлено, що 28.10.2016 року відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР №078054, якою за скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Вказаною постановою встановлено, що 28.10.2016 року о 10:28 годині в м. Хмельницькому по вул. Львівське шосе, 16 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.6.3 "ґ" ПДР.
Вказані обставини також підтверджуються відеозаписом, який міститься в матеріалах справи.
Так, із відеозапису судом апеляційної інстанції встановлено, що коли автомобіль позивач доїжджав до стоп-лінії горів жовтий сигнал світлофора. Слід зазначити, що відеозаписом підтверджується, що позивач рухався на червоний сигнал світлофору вже тоді, коли його автомобіль знаходився в зоні пішохідного переходу, після чого продовжуючи рух позивач створив перешкоди іншим учасникам дорожнього руху. Тому доводи позивача проте, що він не їхав на жовтий та червоний знак світлофора не відповідають дійсності, так само і спростовуються надані в суді апеляційної інстанції покази свідка ОСОБА_4 щодо не вчинення спірного правопорушення позивачем.
Доводи позивача про те, що спірна постанова винесена на місці без складення протоколу, тобто, з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до приписів ст. 258 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.8.11 Правил дорожнього руху України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу світлофора або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Разом з тим, як убачається із відеозапису, позивач рухався в м. Хмельницькому по вул. Львівське шосе, 16 та наближаючись до пішохідного переходу мав змогу зупинитися в місці, передбаченому п. 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування.
Так, факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення доводиться, зокрема, матеріалами відеофіксації .
Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем пп. "ґ" п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції поспішно прийняв оскаржувану постанову, без дослідження всіх доказів та обставин справи, а тому враховуючи вищевикладене постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 077787 від 29.10.2016 є правомірною та такою, що прийнята на підставі та в межах наданих повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Інспектора роти №2 батальйону УППВ м. Хмельницький лейтенанта поліції Корнацької Тетяни Олександрівни задовольнити повністю.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №2 батальйону УППВ м. Хмельницький лейтенанта поліції Корнацької Тетяни Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати, прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 лютого 2017 року.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.