13 лютого 2017 р. Справа № 820/4678/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.
за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.
в присутності: прокурора - Булулукова О.О.
представника Центральної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області - Бачкура Б.Б.
представника відповідача - Лисакова Є.С.
представника позивача - ОСОБА_3
представника третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016р. по справі № 820/4678/16
за позовом ОСОБА_5
до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції третя особа: ОСОБА_6
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_6, в якому просив суд зобов'язати відповідача зняти арешт із заставленого позивачу майна, а саме- автомобіля DODGE CALIBER, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, посилаючись на те, що діями відповідача щодо складання акту опису та арешту цього рухомого майна завдана шкода інтересам позивача і порушені його права, оскільки внаслідок зазначених дій позивач не зможе реально скористатися своїми правами, щодо зобов'язань його боржника ОСОБА_6
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 року позов ОСОБА_5 - задоволено.
Зобов'язано Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції скасувати арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо автомобіля DODGE CALIBER, державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, керівником Харківської місцевої прокуратури № 1 подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 54, ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), що призвело до неправильного вирішення справи, апелянт просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 2 ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Обґрунтовуючи наявність права оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та дотримання процесуального строку на його оскарження прокурор зазначив, що відповідно до наказу Генерального прокурора №6гн від 28.05.2015 органи прокуратури мають забезпечувати обов'язковий вступ та участь за своєю ініціативою при розгляді судами справ про, зокрема, звільнення від арешту майна, яке стягується в дохід держави. Згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекцій м. Харкова (тепер - Центральна ОДПІ м. Харкова) до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, ВДВС Ленінського району м. Харкова розпочато виконавче провадження № 44896038 про стягнення з останнього на користь держави заборгованості у розмірі 138291,07 грн., (рішення суду набуло чинності 01.09.2014 та 18.09.2014 видано виконавчий лист у справі № 820/13212/14). Державним виконавцем Ленінського ВДВС 28.04.2016 на майно боржника ОСОБА_6 накладено арешт і оголошено в розшук, 19.08.2016 описано та арештовано майно боржника, а саме: автомобіль марки DODGE CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 зобов'язано державного виконавця Ленінського ВДВС зняти арешт з вказаного автомобіля, у зв'язку з чим прокурор звертається з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області, яка неналежним чином здійснює свої повноваження у виконавчому провадженні, зволікає з ознайомленням з виконавчими діями, не зацікавлена в найшвидшому та ефективному завершенні виконавчого провадження, повного стягнення боргу з боржника на користь держави у сумі 138291,07 грн. Вказує, що зняття з порушенням вимог законодавства арешту з майна, яке може забезпечити реальне виконання рішення суду, і як результат надходження до державного бюджету грошових коштів, свідчить про порушення інтересів держави в бюджетній сфері, в особі Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яка протягом всього часу, більше ніж два роки не приймає участь у виконавчому провадженні, не брала участь під час вирішення питання в суді першої інстанції про зняття арешту з майна, яке може бути звернено в дохід держави, що б забезпечило швидке і ефективне виконання рішення суду. Крім того, згідно листа Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 27.12.2016, остання не брала безпосередньої участі у виконавчих діях, а також у судових процедурах щодо арешту майна, накладеного державною виконавчою службою. Зазначає, що на адресу Харківської місцевої прокуратури №1 07.11.2016 звернувся громадянин ОСОБА_7, і повідомив про незаконне зняття арешту з автомобіля, зберігачем якого він є. Вивченням адміністративної справи 18.11.2016 (а.с. 40) встановлено ряд порушень вимог діючого законодавства при ухваленні постанови судом першої інстанції та прокуратурою 22.11.2016 до Харківського апеляційного адміністративного суду пред'явлено апеляційну скаргу.
Вказані обставини визнані судом обґрунтованими і достатніми для відкриття апеляційного провадження у справі та призначення її до апеляційного розгляду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, апелянта та Центральної ОДПІ м. Харкова, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекцій м. Харкова до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, ВДВС Ленінського району м. Харкова розпочато виконавче провадження № 44896038 про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави заборгованості у розмірі 138291,07 грн., (рішення суду набуло чинності 01.09.2014 р. та 18.09.2014р. видано виконавчий лист у справі № 820/13212/14).
28.04.2016 р. державний виконавець ВДВС Ленінського району м. Харкова Лисаков Є.С. виніс постанови про арешт майна боржника та про розшук майна боржника.
При судовому розгляді також встановлено, що на підставі постанови ВДВС Ленінського району м. Харкова про розшук майна боржника, 31.07.2016 р. працівниками поліції м. Харкова був затриманий автомобіль DODGE CALIBER, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 на праві власності та поставлений для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: смт. Пісочін, вул. Крупської,15.
19.08.2016 р. ВДВС Ленінського району м. Харкова прийнята постанова про припинення розшуку майна боржника у зв'язку з тим, що 19.08.2016 року державним виконавцем Ленінського ВДВС м. Харків ГУЮ у Харківській області Лисаковим Є.С. було описано та арештовано майно боржника, а саме: автомобіль марки DODGE CALIBER, державний номер НОМЕР_1 та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
З доказів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_6 13.09.2013 р. було укладено договір застави, за яким ОСОБА_6 отримав від позивача 100000,00 гривень під заставу автомобіля марки DODGE - CALIBER 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказаний договір засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. та зареєстровано у реєстрі за №4768.
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.08.2016 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про приватне обтяження застави рухомого майна на підставі договору застави №4768, від 01.08.2013 р. - авто DODGE - CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_1 (обтяжувач - ОСОБА_5, боржник - ОСОБА_6).
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 займав у позивача по розписках 1 серпня 2013 роки грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США, що було на той момент за курсом долара 7,993 еквівалентно 39965,00 грн. з терміном віддачі до 30 вересня 2013р. і по розписці від 01 вересня 2013 роки гроші в сумі 3000,00 доларів США, що було на той момент за курсом долара 7,993 еквівалентно 23979 грн. з терміном віддачі 30 жовтня 2013 року.
Листом від 03.08.2016 року ОСОБА_6 повідомив позивача про те, не зміг своєчасно погасити свої борги за розписками та погодився, що в разі неповернення боргів за розписками та за договором застави до 01 вересня 2016 року, позивач забере у ОСОБА_6 предмет застави - автомобіль марки DODGE CALIBER. 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Також, у вказаному листі ОСОБА_6 зазначив, що не зможе виконати свої зобов'язання перед позивачем за розписками і за договором застави в зазначений термін та не зможе передати позивачеві предмет застави, так як він заарештований працівниками поліції та просив забрати автомобіль із штраф майданчика, так як позивач є заставоотримувачем майна заставодавця ОСОБА_6
На підставі викладеного, 18.08.2016 р. позивач направив до Ленінського ВДВС м. Харкова листа, в якому просив скасувати постанову державного виконавця Лисакова Є.С. від 28.04.2016 р. про арешт майна боржника ОСОБА_6 та постанову державного виконавця Лисакова Є.С. від 28.04.2016 р. про розшук майна боржника.
Також, позивач просив зняти арешт з майна боржника та відповідно до діючого законодавства та умов договору застави від 13 вересня 2013 року, передати йому зазначене (заставлене) майно, а саме автомобіль DodgeCaliber № НОМЕР_2 на відповідальне зберігання до моменту вирішення питання погашення ОСОБА_6 перед позивачем боргів за договором застави та за розписками.
25.08.2016 р. позивач отримав з Ленінського ВДВС міста Харкова листа № 16361-6 від 22.08.2016 р., в якому повідомлялось, що в ході примусового виконання виконавчого листа № 820/13212/14 від 18.09.2014 р. державним виконавцем описано та арештоване майно боржника, саме: DODGE CALIBER, державний номер НОМЕР_1. Також з даного листа вбачається, що державному виконавцю стало відомо, що згідно договору застави транспортного засобу від 13.09.2013 р. ОСОБА_5 накладено заборону на відчуження заставленого майна. Державний виконавець на підставі ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" просить ОСОБА_5 надати згоду на реалізацію вищеназваного арештованого майна. Також державний виконавець повідомив ОСОБА_5 про його право як заставодержателя на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Вважаючи, що вказані дії відповідача зі складання акту опису та арешту рухомого майна завдають шкоди інтересам позивача і порушують його права, оскільки внаслідок зазначених дій позивач не зможе реально скористатися своїми правами, щодо зобов'язань його боржника ОСОБА_6, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 1 ст.316, ч. 1 ст.319, ч. 1 ст.321, п. 1 ст. 509, ст. ст. 526, 546, 572 ЦК України, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" та дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та необхідності судового захисту прав, свобод та інтересів позивача в розумінні ст. 2 КАСУ.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Таким чином, у заставодержателя виникає право на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок предмета застави у випадку невиконання боржником зобов'язання. Звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 13 вересня 2013 року між позивачем - ОСОБА_5 ("Заставодержатель", "Позикодавець" та ОСОБА_6 ("Заставодавець", "Позичальник") було укладено договір застави, згідно умов якого Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти у сумі 100000,00грн., а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк до 13.09.2016. З метою забезпечення зобов'язань, взятих на себе Заставодавцем, по своєчасному поверненню позики, одержаної відповідно з умовами цього договору, та можливих збитків (витрат) Заставодавець віддав у заставу належний йому на праві приватної власності автомобіль марки DODGE - CALIBER 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаний договір засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. та зареєстровано у реєстрі за №4768.
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.08.2016 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 04 серпня 2016 року внесено реєстраційний запис про приватне обтяження застави рухомого майна на підставі договору застави №4768, від 01.08.2013 р. - авто DODGE - CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_1 (обтяжувач - ОСОБА_5, боржник - ОСОБА_6).
Крім того, як свідчать матеріали справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року задоволено позов Західної об'єднаної державної податкової інспекцій м. Харкова та стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави заборгованість у розмірі 138291,07 грн., (рішення суду набуло чинності 01.09.2014 р. та 18.09.2014р. видано виконавчий лист у справі № 820/13212/14).
30.09.2014 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 820/13212/14, виданого 18.09.2014 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави суми боргу у розмірі 138291,07 грн. (а.с. 127)
16 вересня 2015 року виконуючим обов'язки начальника Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області Плотніковим О.П. прийнято рішення про опис майна, що перебуває у власності ОСОБА_6, у податкову заставу.
16.09.2015 податковим керуючим Буняєвою О.Г. складено акт № 37/20-33-23-02-35 від 16.09.2015 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_6 - все майно боржника та майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.
18 вересня 2015 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про публічне обтяження, тип обтяження - податкова застава, об'єкт обтяження - майно платника податків згідно акту опису майна № 37/20-33-23-02-35 від 16 вересня 2015 року (а.с. 164).
Крім того, під час здійснення примусового виконання з виконавчого листа, постановою державного виконавця № 820/13212/14, виданого 18.09.2014 Харківським окружним адміністративним судом, 28.04.2016 р. державним виконавцем ВДВС Ленінського району м. Харкова Лисаковим Є.С. прийнято постанову про арешт майна боржника та та оголошення заборони на його відчуження. 19.08.2016 державним виконавцем прийнято акт опису та арешту майна боржника - ОСОБА_6 та передано автомобіль на відповідальне зберігання гр. ОСОБА_7
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - накладення арешту на рухоме майно), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, в тому числі, є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Ст. 52 вказаного Закону визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
При цьому, ч. 4 ст. 54 вказаного Закону встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Аналізуючи вказані вище норми Закону України "Про виконавче провадження" можливо зробити висновок, що положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства передбачають можливість декількох обтяжень на одне й те ж саме рухоме майно (що і мало місце у випадку правовідносин які розглядаються), отже накладення державним виконавцем арешту на майно, що перебуває під заставою, в тому числі для забезпечення задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, передбачено чинним законодавством. При цьому враховуючи, що стягнення коштів за рахунок предмета застави можливо у випадку порушення боржником зобов'язання та те, що залишок коштів після задоволення вимог заставодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, колегія суддів приходить до висновку, що факт накладення арешту на автомобіль не може порушувати право заставодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває у заставі.
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна врегульовано положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Статтею 15 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (ст.11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Згідно ч.ч.2, 3 ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» витяг з Державного реєстру свідчить про внесення записів про обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність. У разі наявності обтяження у витягу вказуються всі наявні записи та відомості, що містяться в них.
Як свідчать матеріали справи, реєстраційний запис про приватне обтяження застави рухомого майна на підставі договору застави № 4768, від 01.08.2013 р. - авто DODGE - CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_1 (обтяжувач - ОСОБА_5, боржник - ОСОБА_6) внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 04.08.2016 р.
Отже, на час прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 28.04.2016 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній запис про накладення обтяження на автомобіль DODGE - CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі договору застави №4768 від 01.08.2013 р., а тому державному виконавцю не могло бути відомо про те, що зазначене рухоме майно перебуває під заставою у гр. ОСОБА_5
Натомість, після з'ясування обставин щодо накладення гр. ОСОБА_5 на автомобіль DODGE - CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_1, заборони на відчуження заставленого майна на підставі договору від 13.09.2013, державним виконавцем було надіслано лист на адресу позивача щодо надання згоди на реалізацію зазначеного майна та роз'яснення права на звернення до суду в порядку ч. 4 ст. 54 Закону країни "Про виконавче провадження". (а.с. 12)
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах відповідачем жодним чином не порушені.
Разом з цим колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником в строк, визначений цим Кодексом.
Пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону (п. 90.1. ст. 90 Податкового кодексу України).
Так, відповідно до статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" податкова застава відноситься до публічних обтяжень.
Абзацом 3 статті 38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження.
Згідно ч. 2 статті 39 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.
Як свідчать матеріали справи, 18.09.2015 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 30.01.2017 внесено запис № 15504747 про реєстрацію публічного обтяження Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на підставі ст.ст. 88, 89 Податкового кодексу України згідно акту опису майна № 37/20-33-23-02-35 від 16.09.2015 на все майно боржника - ОСОБА_6, та майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.
Отже, публічне обтяження Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна першим (до прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.04.2016 та до реєстрації обтяження ОСОБА_5 на вказаний автомобіль - 04.08.2016) та є дійсним на час розгляду даної справи.
Таким чином, зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 про зобов'язання відповідача звільнити майно з-під арешту не підлягають задоволенню, права позивача у спірних правовідносинах органом державної виконавчої служби не порушені, а тому підстави для задоволення позовних вимог у суду відсутні.
Посилання позивача на те, що дії відповідача стосовно прийняття рішення про арешт вказаного майна та по складанню акту опису майна порушують права позивача, оскільки позивач не зможе реально скористатися своїми правами щодо зобов'язань його боржника ОСОБА_6 та його прав на предмет застави, є помилковими та необґрунтованими, оскільки, як вже було зазначено, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює можливість декількох обтяжень на одне й те ж саме рухоме майно, що перебуває під заставою. При цьому, колегія суддів зазначає, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, в порядку черговості. Водночас колегія суддів зазначає, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають тільки порушені права та інтереси, а тому суд не може вирішувати питання про захист прав позивача від порушень з боку відповідача щодо звернення стягнення на заставлене майно у майбутньому.
В свою чергу, слід зазначити, що за наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість звернення заставодержателем стягнення на заставлене майно, позивач не позбавлений права в порядку цивільного судочинства звернутись до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту. Так, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, набуття заставодержателем права звернення на заставлене майно прямо кореспондується з правом заставодержателя звернутись до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту, оскільки в разі припинення права застави, майно що перебуває під арештом може бути використане для задоволення вимог інших кредиторів, а у випадку реалізації заставодержателем права звернення на заставлене майно виникає потреба у звільненні майна з-під арешту з необхідністю реалізації прав заставодержателя у відповідний спосіб.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016р. по справі № 820/4678/16 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції третя особа: ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
Повний текст постанови виготовлений 17.02.2017 р.