Справа № 727/6002/16-а
15 лютого 2017 року
м. Вінниця
15 лютого 2017 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задоволено повністю.
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відповідно до частини 3 статті 25 КАС України вважаю за необхідне викласти окрему думку щодо спірних правовідносин, оскільки не згідний із судовим рішенням.
З матеріалів справи встановлено, що з 16 жовтня 2006 року позивачу призначена пенсія за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 84 відсотків від чинної на той час заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури (а.с.14).
Після призначення пенсії позивач продовжував працювати в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу та 04 червня 2014 року звільнився у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
На час звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію його стаж роботи на посадах, що давали право на призначення пенсії за вислугою років становив 19 років 10 місяців 6 днів, а збільшення стажу роботи на прокурорських посадах передбачало збільшення розміру пенсії до 90 % заробітку. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (а.с.11).
Зважаючи на вказані обставини, які дають право на отримання пенсії в більшому розмірі, в липні 2016 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії у розмірі 90% від місячного заробітку надавши довідку прокуратури Чернівецької області від 16 червня 2016 року № 18/264 (а.с.12)
25 липня 2016 року листом №269/П-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило у проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 05 листопада 1991 року та роз'яснило, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру", внаслідок чого порядок та умови перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються постановою Кабінету міністрів України, яка на даний час відсутня.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії.
Погоджуюсь із рішенням суду І інстанції виходячи з наступного.
Згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпаними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
На час виходу позивача на пенсію, однією із складових соціального забезпечення працівників органів прокуратури було передбачене статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" пенсійне забезпечення.
При цьому вказаною нормою гарантовано умови призначення, виплати та перерахунку призначеної пенсії.
З матеріалів справи слідує, що позивачу пенсія виплачується на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а не на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в новій редакції, чи будь-якої іншої норми.
Тобто відповідач зазначаючи про те, що статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратила чинність, продовжує її виконувати в частині виплати пенсії, одночасно відмовляючись її виконувати в частині перерахунку.
Посилання відповідача на не визначення Урядом порядку перерахунку пенсій також не може прийматись до уваги.
Відповідно до частини 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відмова у задоволенні позову з мотивів відсутності постанови Кабінету Міністрів України, яка б врегулювала порядок перерахунку пенсії, є порушенням вищевказаної норми та принципу верховенства права.
Відповідач не спростовує наявності права позивача на перерахунок пенсії, вказуючи лише на відсутність механізму перерахунку.
Враховуючи норми частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратору" (в редакції Закону № 1697-VІІ) та пункту 6 Перехідних положень до нього Держава своєчасно не виконала свого позитивного обов'язку, спрямованого на реалізацію прав громадян щодо встановлення нового механізму перерахунку пенсії, одночасно законодавчо ніде не закріпила, що до осіб, яким пенсію призначено до прийняття нової редакції Закону України "Про прокуратуру" перерахунок пенсії не повинен проводитись.
Людина не може нести будь-яку відповідальність через своєчасне не врегулювання Державою та відсутність правового механізму реалізації існуючого і гарантованого права.
Таким чином забезпечуючи принцип безперервності та гарантованості реалізації соціальних прав людини, до прийняття нового порядку перерахунку пенсії повинен застосовуватись попередній.
Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 06 жовтня 2015 року надаючи правовий висновок виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Суддя А.Г. Загороднюк