Справа: № 826/27113/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
16 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Айленд» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності,-
У грудні 2015 року, Приватне підприємство «Айленд» (далі - ПП «Айленд», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України, відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не підписанні договору від 09.06.2015 № 090620151 про визнання електронних документів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у не підписанні договору від 09.06.2015 № 090620151 про визнання електронних документів.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 09.06.2015 ПП «Айленд» подано до єдиного вікна прийому податкової звітності Державної фіскальної служби України засобами електронного зв'язку договір про визнання електронних документів № 090620151.
Згідно із квитанцією №2 : «Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки : невірно оформлений. По підприємству за період березень 2015 року виявлені ймовірні ризикові операції. Вам необхідно звернутися до ДПІ у Жовтневому районі (адреса : м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) для отримання запиту про надання пояснень та підтверджуючих документів (накладних, договорів та т.і.), а також для підписання договору про надання звітності в електронному вигляді».
Таким чином, як зазначає позивач, відповідач фактично відмовився підписувати зазначений договір.
Як наслідок, допустивши вказану бездіяльність, відповідач позбавив позивача можливості подавати податкову звітність в електронному вигляді.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням торін у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до наданого позивачем до позовної заяви договору про визнання електронних документів, з непідписання якого виник даний спір, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
У той же час, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 191.1.44 п. 191.1 ст. 19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.
Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).
Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.
Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, відповідач мав діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання покладених на нього Податковим кодексом України функцій.
Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання.
Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту.
Мета укладення договору про визнання електронних документів позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правових угод. Натомість, зазначений договір було укладено податковим органом для виконання покладених на нього повноважень у сфері адміністрування податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, відповідач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.
За цим договором на відповідача покладено обов'язок забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку, що у свою чергу, звільняє платника податків від обов'язку подання таких документів у паперовому вигляді.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із квитанцією №2 : «Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки : невірно оформлений. По підприємству за період березень 2015 року виявлені ймовірні ризикові операції. Вам необхідності звернутися до ДПІ у Жовтневому районі (адреса: м.Сєвєродонецьк, вул..Енергетиків, 72) для отримання запиту про надання пояснень та підтверджуючих документів (накладних, договорів та т.і.), а також для підписання договору про надання звітності в електронному вигляді».
В той же час, як слідує із договору про визнання електронних документів, який наявний в матеріалах справи, він відповідає примірному договору про визнання електронних документів, затвердженому Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.
При цьому, як зазначалося вище, ДФС України не прийняла договір про визнання електронних документів № 090620151 від 09.06.2015.
Таким чином, доводи позивача про неправомірність не підписання відповідачем договору № 090620151 про визнання електронних документів від 09.06.2015 є обґрунтованими.
Натомість відповідач, на якого Кодексом адміністративного судочинства Українипокладено тягар доказування правомірності вчинених дій, не спростував доводів позивача і наданих ним доказів та не довів наявність підстав для одностороннього розірвання вказаного договору.
Отже, враховуючи неправомірність не прийняття відповідачем договору № 090620151 про визнання електронних документів, що негативно обмежило і порушило права та його законні інтереси на подання податкової звітності в електронному вигляді, то вимога про визнання протиправною бездіяльності є обґрунтованою і підлягає задоволенню судом.
Щодо питання чи підлягав підписанню відповідачем договір про визнання електронних документів № 090620151 від 09.06.2015 року та чи існував між позивачем та ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська договір про визнання електронних документів станом на 09.06.2015 року, та чи не був такий договір припинений або розторгнутий, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Факт, що такий договір існував, підтверджується ГУ ДФС у Луганській області у листі № 218/1012-32-18-00 від 25.08.2015 року.
Так, ГУ ДФС у Луганській області підтверджує, що між ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська та ПП «Айленд» існував договір, у паперовій формі, виконувався станом на 27.05.2015 року, його дату та номер встановити неможливо внаслідок заволодіння спорудами ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська невідомими особами у червні 2014 року (період АТО).
Колегія суддів звертає увагу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2015 року у справі № 826/20450/15 залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 року, відповідно до якого встановлено, що вказаний договір (про який йдеться у листі ГУ ДФС у Луганській області) на 18.6.2016 року був чинним, не був розторгнутий чи припинений.
Тобто, станом на 09.06.2015 року вказаний договір був чинний.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що після 27.05.2015 року ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська вказаний договір не виконувало, податкові накладні та податкові декларації не приймало, надавало відповіді, нібито договору не існує.
Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на те, що посилання відповідача про те, що позивач знаходився на обліку не у ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська спростовується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.02.2017 року за № 1002177983, де прописано, що станом на 09.06.2015 року стосовно позивача є дані, що він взятий 26.03.2003 року за № 05111 на облік у ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганські й області.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав задоволення позову.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 20 лютого 2017 року).
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.