14 лютого 2017 рокусправа № 175/3892/16-а (2-а/175/79/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ,-
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області щодо припинення виплати пенсії з 01.04.2015 року та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області провадити виплату пенсії у розмірі 100% від нарахованої пенсії з 01.04.2015 року.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 р. позовні вимоги задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2015 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі 100% від нарахованої пенсії з 01 червня 2015 року.
Не погодившись з постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної постанови просить оскаржувану постанову скасувати, в адміністративному позові відмовити повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області та з 01.08.2014 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».
З 03 грудня 2012 року позивач працює в комунальному закладі «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» ДОР».
З квітня 2015 року, пенсія позивачу виплачується в розмірі 85 відсотків від призначеного розміру пенсії.
На заяву ОСОБА_1 від 15.09.2016 року про повернення коштів, які утримуються з квітня 2015 року у розмірі 15% від нарахованої пенсії, органом Пенсійного фонду листом від 27.09.2016 року було повідомлено позивачу, що викладені вимоги не підлягають задоволенню, пенсія виплачується згідно вимог чинного законодавства.
Вирішуючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для їх задоволення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Стосовно позовних вимог щодо виплати призначеної пенсії з 1 квітня 2015 року.
Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За вимогами частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Між тим, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до суду про захист на його думку порушених прав з 01.04.2015 року. А позовну заяву було подано у вересні 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
В поданих до суду першої інстанції запереченнях, управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області зазначалося щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
При цьому, з матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що судом першої інстанції не вирішувалося питання пропуску позивачем строку звернення до суду та поважності причин пропуску строку.,
При цьому, поважних причин, щодо пропуску строку звернення позивачем не наведено, відповідні докази, з яких суд міг би дійти висновку щодо поважності пропуску строку звернення до суду в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком суду апеляційної інстанції відсутні, тому у зв'язку зі зверненням позивача до суду у вересні 2016 року позовні вимоги позивача за період з 01 квітня 2015 року по 29 лютого 2016 року підлягають залишенню без розгляду.
Щодо позовних вимог з 01 березня 2016 року суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.
Так, матеріали справи свідчать, що позивач отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» N 3723-XII від 16.12.1993 року.
Законом України 213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" внесені зміни до Закону України "Про державну службу", та у зв'язку із чим, стаття 37 Закону України N 3723-XII визначає, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу".
При цьому, з урахуванням порушення позивачем строків звернення до суду до спірних відносин підлягає застосуванню Закон України №911- VIIІ від 24.12.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Так, ч. 2 ст. 22 Закону України від 24.12.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911- VIIІ у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" абз. 2, 3 частини 1 статті 47 викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються"; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Закон України від 24.12.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не визнаний неконституційним та є чинним, тому орган Пенсійного фонду виплачуючи позивачу пенсію в розмірі 85%, як працюючій особі, діяв відповідно до норм чинного законодавства.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати їй пенсії за період з 01.03.2016 року не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.
Керуючись ст. ст. 198, 202, 203, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 р. - скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Позовні вимоги за період з 01.04.2015 року по 29.02.2016 року - залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим