Справа: № 761/33590/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
14 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 інспектора 3 батальйону 10 роти патрульної поліції Управління поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 3 батальйону 10 роти патрульної поліції Управління поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, мотивуючи свою позицію наступним.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.09.2016 р., позивач, керуючи автомобілем «Мітсубіші Паджеро» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Глибочицькій в м. Києві розмовляв по мобільному телефону, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 2 «д» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАп.
На підставі викладеного відносно ОСОБА_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення інспектором 3 батальйону 10 роти патрульної поліції Управління поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_3
Не погоджуючись із такими діями та рішенням інспектора патрульної служби, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому проси суд скасувати на кладене на нього адміністративне стягнення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі за текстом - ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно із п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 1-3 ст. 122 КУпАП.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Так, відповідно до ч. 2 ст.122 КпАП України передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. 2.9 (д) правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу водієві забороняється користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Як вже було зазначено, позивач, керуючи автомобілем «Мітсубіші Паджеро» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Глибочицькій в м. Києві розмовляв по мобільному телефону, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 2д» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАп.
Позивач зазначав, що рухався, дотримуючись правил дорожнього руху, та категорично заперечує проти того, що він розмовляв по телефону.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За правилами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Наразі, в порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото- чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення, при цьому пояснення у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інспектором відібрано не було.
Однак, незважаючи на наведене, суд першої інстанції в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, неправомірно переклав тягар доказування протиправності оскаржуваного акта індивідуальної дії на позивача, не витребувавши у відповідача жодних доказів на підтвердження його позиції щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами правомірності прийнятої ним постанови, колегія суддів вважає, що остання підлягає скасуванню.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є помилковим. Вирішуючи спір, суд прийняв рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а отже постанова серії АР №262999 від 19.09.2016 року про адміністративне правопорушення винесена інспектором 3 батальйону 10 роти патрульної поліції Управління поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
Разом з тим, в задоволенні позовної вимоги про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП, колегія суддів вважає за необхідне відмовити, оскільки суд не наділений повноваженнями щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вирішення спору із ухваленням судового рішення по суті позовних вимог виключає можливість одночасного закриття провадження щодо тих самих вимог.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
Керуючись ст. 160, 183, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року - скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії АР №262999 від 19.09.2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Кучма А.Ю.
Безименна Н.В.