14 лютого 2017 р. Справа № 876/10406/16
Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,
за участю секретаря Бедрій Х. П.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сичов Ю. В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2016 року по справі № 461/6279/16-а за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, виконуючого обов'язки заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Борисова Юрія Олексійовича про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить скасувати постанову по справі про порушення митних правил №2744/20917/16 від 16 вересня 2016 року, винесену в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Борисовим Ю.О. та закрити провадження у справі
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до оскаржуваної постанови, позивач здійснив перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів у доступі до товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням Закону.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Постанову у справі №2744/20917/16 від 16 вересня 2016 року виконуючого обов'язки заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Борисова Юрія Олексійовича про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 474 МК України - скасовано, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 474 МК України, щодо ОСОБА_3 - закрито.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Львівської митниці Державної фіскальної служби України. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем здійснювались перешкоди в проведенні фотозйомки при огляді, хоча така і здійснювалась в межах повноважень та на виконання положень законів. Також вказує, що той факт, що у працівника митниці, який проводив фотозйомку було відсутнє дійсне посвідчення не означає, що така особа не працює в митному органі та що позивач може перешкоджати проведенню фотозйомки. Крім того зазначає, що хоча законодавчими нормами і передбачено вимогу для працівника митного органу носити посвідчення, обов'язку пред'являти його особі, яка перетинає кордон не передбачено.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою від 16 вересня 2016 року у справі про порушення митних правил №2744/20917/16, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 474 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 1700 гривень.
Відповідно до вказаної постанови та протоколу про порушення митних правил №2744/20917/16 від 3 липня 2016 року, позивач здійснив перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів у доступі до товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, а саме під час здійснення повної фізичної ідентифікації виявлених мобільних телефонів за зовнішніми індивідуальними ознаками та їх виглядом, згідно маркування, перешкоджав посадовій особі митниці у здійсненні звірення даних митної декларації з виявленими в автомобілі речами та їх фотографування, що унеможливило повну перевірку заявлених відомостей та завершення митного контролю.
Згідно з статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 474 МК України, відповідальність настає за перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів під час здійснення нею митного контролю або провадження в справі про контрабанду чи порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Митного кодексу України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Згідно з частиною 4 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пункт 2 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451, передбачає, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно митними органами відповідно до законодавства, вибірково, у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками". При цьому, пункт 5 даної Типової схеми передбачає, що "митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється митними органами за участю державних органів, на які відповідно до законодавства покладено функції здійснення інших видів контролю автомобільних транспортних засобів і товарів (далі - контролюючі органи), у встановленому законодавством порядку.
Частина 3 статті 3 статті 318 Митного кодексу України передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 579 Митного кодексу України встановлено, що законні розпорядження та вимоги посадових осіб органів доходів і зборів, надані під час виконання ними службових обов'язків, є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 553 Митного кодексу України, працівникам органів доходів і зборів видаються службові посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника органів доходів і зборів та його зразок затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом ДФС України від 23 жовтня 2014 року №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби" затверджено Інструкцію щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників органів ДФС. Зокрема, пунктом 1.1 цієї Інструкції передбачає, що службове посвідчення працівника органів фіскальної служби усіх рівнів (далі - посвідчення) є офіційним документом, який засвідчує особу працівника фіскальної служби, підтверджує її повноваження, передбачені законодавством України, та ідентифікує її власника. Крім того, пункт 2.5 передбачає, що при переведенні з посади на посаду, присвоєнні чергових спеціальних звань (рангів), закінченні строку дії, зміні облікових даних працівника, наданні або скасуванні права на зберігання та носіння вогнепальної зброї посвідчення підлягає обміну.
Наказом від 4 жовтня 2002 року №545 Про обов'язкове носіння форменого одягу, службових посвідчень та особистого митного забезпечення встановлено, що носіння при виконанні службових обов'язків форменого одягу працівниками митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, яким присвоєно персональні звання, згідно з Правилами носіння форменого одягу працівниками митних органів України, затвердженими наказом Держмиткому України від 2 лютого 1996 року №46, а також службових посвідчень та особистого митного забезпечення є обов'язковим.
Відповідно до Постанови КМУ від 18 серпня 2010 року № 751 «Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю», працівники контрольних органів і служб під час виконання службових обов'язків у пунктах пропуску, пунктах контролю повинні мати при собі службові посвідчення та представницькі картки, а інші особи, які прибувають у службових справах до пункту пропуску, пункту контролю, - спеціальну представницьку картку для тимчасового перебування.
Відповідно до частини 1 статті 255 Митного кодексу України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Стаття 370 МК України визначає перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян, якими, зокрема вважаються: стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, переносні персональні комп'ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя для них.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що представник митного органу, при проведення огляду, на підтвердження своїх повноважень пред'явив позивачу службове посвідчення, термін дії якого закінчився декілька місяців назад. Вказану обставину представник відповідача не заперечив. Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені норми законодавства, суд приходить до переконання про те, що позивач мав об'єктивні підстави ставити під сумнів наявність повноважень у представника митного органу зважаючи на відсутність в останнього належного документу на підтвердження його повноважень (пред'явлене службове посвідчення було прострочене). Тобто, позивач мав всі підстави вважати, що вимога пред'явити ІМЕІ телефону особою, яка представилась представником митного органу, однак не підтвердила свої повноваження, є незаконною, а відтак не повинна бути виконана.
Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянта про те, що незважаючи на відсутність дійсного посвідчення у працівника митного органу, позивач зобов'язаний був виконати вимоги такого працівника, є беззмістовними та такими, що не ґрунтуються на існуючих законодавчих нормах.
Так, саме дійсне посвідчення ідентифікує працівника митного органу. Відсутність такого посвідчення унеможливлює ідентифікацію наявності повноважень у такого працівника. Крім того сам факт перебування особи на митному посту та наявність у неї форми встановленого зразка не є достатнім для перевірки наявності у неї повноважень на здійснення будь-яких дій як працівника митного органу.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а доказів правомірності дій працівника відповідача надано суду не було, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2016 року по справі № 461/6279/16-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
Улицький В. З.
Повний текст ухвали складено 17 лютого 2017 року