73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 лютого 2017 року Справа № 923/3/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", м.Куп'янськ Харківської області
до: Публічного акціонерного товариства "Дім Марочних коньяків "Таврія", м. Нова Каховка Херсонської області
про стягнення 49625,85 грн
представники сторін в засідання суду не прибули
Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект", (позивач) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дім Марочних коньяків "Таврія" (відповідач) про стягнення 49625,85 грн, з яких - 21000грн основного боргу, 23385,44 грн втрат від інфляції, 415 грн 3% річних, 4825,41 грн пені.
Ухвалою від 26.01.2017 розгляд справи відкладався.
Позивач в засідання суду не прибув, надіславши заяву від 03.02.2017 № 25 про розгляд справи без участі його представника та повідомивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в засідання суду не прибув з невідомих причин, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.01.2017, в якому був присутній представник відповідача ОСОБА_1 і в якому судом було оголошено про відкладення розгляду справи на 14.02.2017.
У наданому суду відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що основний борг ним було сплачено 05.01.2017 - до порушення провадження у справі. Крім того, відповідач посилається на невірне нарахування позивачем пені та втрат інфляційних, надавши контррозрахунок.
Розглянувши матеріали справи, суд,
04 червня 2015 року між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект" (позивач, перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Дім Марочних коньяків "Таврія" (відповідач, замовник) був укладений договір № 434 перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався згідно заявок відповідача доставити доручений йому відповідачем вантаж в пункт призначення в межах території України у визначений договором строк і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоотримувачу), а відповідач зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену вартість послуг по перевезенню.
Згідно з п. 5.1 договору вартість послуг Переревізника по конкретному перевезенню визначається на підставі узгоджених і діючих тарифів і вказується в Заявці по організації перевезення (додаток №1).
Також відповідно до п. 5.2. договору за умови відсутності спору між сторонами, оплата здійснюється замовником в продовж 10-ти банківських днів на підставі наданих перевізником оригіналів наступних документів:
а) рахунок на оплату,
б) товарно-транспортних накладних на всі здійсненні перевезення з відмітками вантажоотримувача про отримання вантаж,
в) видаткова накладна на вантаж з відмітками вантажоотримувачів про приймання товару,
г) акт прийняття - здачі виконаних послуг.
Пунктом 8.1 сторони узгодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2015. У випадку відсутності письмового повідомлення будь-якої сторони за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його припинити, він вважається продовженим на наступний календарний рік.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Згідно з ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Позивачем на виконання умов договору були здійснені перевезення за маршрутами м. Нова Каховка - м. Калуш, м. Нова Каховка - м. Львів, після чого сторонами були підписані відповідно акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 та № 6 від 05.01.2016, і відповідачу було направлено рахунки на оплату № 5 від 05.01.2016 на суму 12000 грн та № 6 від 05.01.2016 на суму 9000грн.
Відповідно до п. 5.2. договору відповідач повинен був сплатити вартість послуг перевезення в продовж 10-ти банківських днів.
Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо своєчасних розрахунків, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем становила 21000 грн, що стало приводом для звернення позивача до суду.
Відповідачем надано суду докази сплати 21000 грн основного боргу, а саме: платіжне доручення № 00000002087 від 05.01.2017 про сплату 9000грн, платіжне доручення № 00000002088 від 05.01.2017 про сплату 12000грн.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Провадження у справі суд порушив ухвалою від 05.01.2017. Однак, суд враховує, що місцезнаходження позивача - м. Куп'янськ Харківської області. Позовну заяву позивач надіслав поштою 30.12.2016 відповідно до поштового штемпелю на конверті, в якому вона надійшла до суду. Господарський суд Херсонської області отримав зазначену позовну заяву 03.01.2017 згідно з штемпелем канцелярії суду.
Отже, відповідач сплатив основний борг вже після того, як позовна заява надійшла до суду.
З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення 21000 грн підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 4825,41 грн пені, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Укладаючи договір № 434 від 04.06.2015 сторони пунктом 6.10 передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості послуг замовник сплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки платежу.
При зверненні з позовом позивач просив стягнути за порушення строків оплати пеню в сумі 4825,41 грн, яка розрахована ним виходячи із подвійної облікової ставки НБУ за період з 28.01.2016 по 07.12.2016.
Здійснивши перевірку правильності нарахувань пені, суд дійшов висновку, що він має помилки, оскільки позивач нарахував пеню, не врахувавши, що згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Рахунки № 5 та № 6 та відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) датовані 05.01.2016. Відповідно до п. 5.2. договору за умови відсутності спору між сторонами, оплата здійснюється замовником впродовж 10-ти банківських днів.
Банківський день - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції.
Розпорядженням КМУ від 11.11.2015 № 1155-р з метою створення сприятливих умов для святкування 7 січня - Різдва Христового, перенесено робочі дні з п'ятниці 8 січня - на суботу 16 січня.
Враховуючи, що 7 січня - святковий день, та враховуючи розпорядження КМУ від 11.11.2015 №1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016", останнім днем для здійснення відповідачем оплати був 20.01.2016.
Таким чином, позивач набув право вимоги на стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасну оплату з 21.01.2016, у зв'язку з чим закінченням шестимісячного строку для нарахування пені (ч. 6 ст. 232 ГК України) є дата - 21.07.2016.
Суд надає свій розрахунок, виконаний за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга".
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2100021.01.2016 - 28.01.2016822.0000 %0.120 %*201.97
2100029.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*883.61
2100004.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*1237.05
2100022.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.104 %*763.11
2100027.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*578.36
2100024.06.2016 - 21.07.20162816.5000 %0.090 %*530.16
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 4194.26 грн.
Наданий відповідачем розрахунок пені також має помилки, оскільки ним не враховано, що згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Враховуючи те, що відповідач не виконав обов'язків за договором по своєчасних розрахунках за надані послуги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період прострочки з 21.01.2016 по 21.07.2016 в розмірі 4194,26 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 415 грн за період з 21.01.2016 по 01.12.2016.
Здійснивши перевірку правильності нарахувань 3% річних, суд дійшов висновку, що він має помилки, та надає свій розрахунок, виконаний за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга":
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
2100021.01.2016 - 01.12.20163163 %543.93
Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 543.93 грн.
Проте, відповідно до правових норм ГПК України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто у даному випадку самостійно стягнути суму річних, яка перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення.
З огляду на викладене, вимога щодо стягнення суми 3% річних у розмірі 415 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивач нарахував втрати від інфляції в сумі 23385,44 грн, врахувавши індекси інфляції за січень - листопад 2016 року.
На виконання рекомендації Верховного Суду України (лист ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") вважається, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Суд здійснив перевірку правильності нарахувань інфляційних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") без урахування індексу інфляції за січень 2016 року, оскільки право вимагати сплати втрат від інфляції виникло у позивача з 21.01.2016.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.02.2016 - 30.11.2016210001.1042176.8423176.84
Таким чином, сума втрат від інфляції складає 2176,84 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 2176,84 грн.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
Крім того, згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що провадження у справі в частині стягнення 21000 грн основного боргу припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору, позивачу підлягає поверненню з держбюджету 583,12 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 21000 грн основного боргу.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дім Марочних коньяків "Таврія" (м. Нова Каховка Херсонської області пр. Дніпровський 299, код 00413475) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект" (м.Куп'янськ Харківської області пров. Куп'янський 3, код 39750355) 2176,84 грн втрат від інфляції, 415 грн 3% річних, 4194,26 грн пені та 188,43 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути з державного бюджету України Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма "Ремтехкомплект" (м.Куп'янськ Харківської області пров. Куп'янський 3, код 39750355) 583,12 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням від 29.12.2016 № 761, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/3/17.
Суддя В.П.Ярошенко