13.02.2017 Справа № 920/1263/16
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1263/16
за позовом - Державної екологічної інспекції у Сумській області, м. Суми,
до відповідача - Комунального підприємства «Водоканал Білопілля», м. Білопілля Сумської області,
про стягнення 1626883,36 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 3/-09 від 03.01.2017,
відповідача - директора ОСОБА_2 за розпорядженням № 29-К від 18.04.2016.
В судовому засіданні, розпочатому 18.01.2017 року о 10 год. 40 хв. відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 13.02.2017 року.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача в доход місцевого бюджету Білопільської міської ради 1626883,36 грн. шкоди, завданої внаслідок здійснення забору та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування із зарахуванням 30 % - до Державного бюджету України, 70 % - до місцевого бюджету.
Відповідно до відзиву № 3 від 11.01.2017 року на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що він з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування у період з 17.12.2014 року по 29.08.2016 року неодноразово звертався з відповідним пакетом документів до Департаменту екології ПЕК Сумської ОДА, що підтверджується листами від 02.12.2014 року, від 21.04.2015 року, від 12.04.2016 року та від 03.08.2016 року. 30.08.2016 року відповідачем отримано дозвіл на спеціальне водокористування УКР 0750 СУМ терміном дії до 30.08.2019 року.
Відповідач посилається на факт недоведеності позивачем заподіяння ним шкоди навколишньому природному середовищу, вжиття ним всіх необхідних заходів по вчасному отриманню дозволу на спеціальне водокористування та відсутність вини відповідача у вчиненні порушення природоохоронного законодавства.
Відповідач зазначає, що відсутність дозволу на спеціальне водокористування не є підставою для припинення подачі води фізичним особам та юридичним особам, оскільки припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення загрожує техногенною катастрофою для мешканців м. Білопілля, дитячих садків, шкіл, лікарень тощо, так як відповідач є об'єктом життєзабезпечення і стратегічного значення.
Крім наведеного відповідач у відзиві на позов зазначає, що збитки підприємства за 2015 рік склали 386,6 тис. грн., за 11 місяців 2016 року збитки підприємства склали 88,0 тис. грн.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем з метою досудового врегулювання спору надіслано на адресу відповідача претензію № 2839/09-14 від 28.09.2016 року з розрахунками розмірів відшкодування збитків на суму 4586,52 грн., на яку відповідачем було надіслано на адресу позивача відповідь № 286 від 31.10.2016 року. Проте, як зазначає відповідач, позивачем до позовної заяви додано іншу претензію за № 3458/09-14 від 26.10.2016 року на суму 1626883,36 грн., яку відповідач від позивача не отримував.
Представник позивача у письмових поясненнях з урахуванням відзиву на позовну заяву відповідача б/н від 09.02.2017 року (вх. № 1386 від 09.02.2017) не погоджується з обставинами, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позов в повному обсязі посилаючись на те, що факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме: забір та використання підземних вод підтверджується актом планової перевірки від 17.08.-07.09.2016 року, який підписано керівником відповідача без будь-яких зауважень стосовно виявлених порушень. А тому представник позивача вважає безпідставними твердження відповідача щодо відсутності в його діях вини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 12.12.2011 року № 136, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Сумської області.
В період з 17.08.2016 року по 07.09.2016 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності головного інженера КП «Водоканал Білопілля» ОСОБА_5 проведено планову перевірку по дотриманню відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Позивач у позовній заяві зазначає, що перевіркою встановлено факт здійснення відповідачем в період з 17.12.2014 року по 29.08.2016 року забору та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушення статей 44, 48, 49 Водного кодексу України.
Згідно статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 3 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
Згідно статті 6 цього ж Кодексу, води (водні об'єкти) є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Стаття 48 Водного кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Частина дев'ята статті 44 Водного кодексу України передбачає, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Частина перша статті 49 згаданого Кодексу передбачає, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Стаття 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Розрахунок розміру шкоди позивачем здійснено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року № 767/16783, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 року за № 389, і відповідно наданого позивачем розрахунку, розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в наслідок самовільного водокористування складає 1626883,36 грн.
Стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.
Відповідач проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на недоведення позивачем факту заподіяння ним шкоди навколишньому природному середовищу, вжиття ним всіх необхідних заходів по вчасному отриманню дозволу на спеціальне водокористування та відсутність вини відповідача у вчиненні порушення природоохоронного законодавства.
Згідно статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Проте, господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до правової природи правовідносин сторін, в даному випадку на позивача покладається обов'язок довести наявність та розмір шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Шкода у цивільному праві розуміється як знищення або зменшення особистого чи суспільного блага.
Згідно пункту 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З огляду на приписи статті 22 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Таким чином, відповідальність за заподіяння шкоди настає при наявності усіх перелічених складових.
У даному випадку позивачем не доведено наявності вини відповідача у здійсненні ним у період з 17.12.2014 року по 29.08.2016 року забору та використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки відповідач довів суду, що ним здійснювалися дії щодо вжиття всіх необхідних заходів по вчасному отриманню дозволу на спеціальне водокористування за вказаний період, що підтверджується листами від 02.12.2014 року, від 21.04.2015 року, від 12.04.2016 року та від 03.08.2016 року.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю, безпідставністю та неправомірністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 17.02.2017.
Суддя ОСОБА_6