33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
13 лютого 2017 р. Справа № 918/6/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали
справи
за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратуру в інтересах держави
до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області та
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач"
про визнання додаткової угоди до договору закупівлі недійсною
В засіданні приймали участь:
Від прокуратури: ОСОБА_1 (за посв. № 032937 від 10.04.2015 р.)
Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №02/15 від 13.01.2017 р.);
Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 4 від 03.01.2017 р.);
Від відповідача: ОСОБА_4 (дов. № 6 від 23.01.2017 р.);
Від відповідача: ОСОБА_5 (дов. № 02/42 від 30.01.2017 р.).
Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратуру в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі - відповідач - 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" (далі - відповідач - 2), в якому просив суд визнати недійсним пункти 1.5., 1.6., 1.11 договору № 458 про закупівлю торгів за державні кошти від 07 листопада 2016 року, також просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 10 листопада 2016 року до договору № 458 про закупівлю товарів за державні кошти від 07 листопада 2016 року.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що спірна додаткова угода укладені з порушенням вимог приписів Закону України "Про державні закупівлі". Посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" під час оферти , так і під час укладання додаткової угоди не надано документів, які підтверджують зростання ціни на паливо в період 07 листопада 2016 року по 10 листопада 2016 року. Вважає, що додаткова угода до договору № 458 про закупівлю товарів за державні кошти укладена з порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про державні закупівлі".
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/6/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16 січня 2017 року.
16 січня 2017 року від прокуратури на виконання вимог ухвали суду від 05 січня 2017 року надійшли додаткові докази до справи.
16 січня 2017 року через відділ канцелярії суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що доводи прокурора, що при укладені спірного договору № 458 відповідачі керувались п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про державні закупівлі", однак при укладанні договору № 458 відповідачі керувались нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та з урахуванням особливостей ст. 36 Закону України "Про державні закупівлі". Щодо, визнання недійсною додаткової угоди, останній зазначає, що відповідач - 2 належним чином повідомив відповідача - 1 про коливання цін на паливно-мастильні матеріали в бік збільшення. У зв'язку із даними обставинами відповідач - 2 запропонував укласти додаткову угоду до договору № 458 про закупівлю товарів за державні кошти, та надав підтверджуючі документи які свідчать про коливання цін на паливно-мастильні матеріали. Відповідач - 1 у свою чергу, погодився та прийняв пропозицію щодо укладення додаткової угоди. Враховуючи викладені обставини відповідач - 1 просить суду відмовити у задоволенні позову.
16 січня 2017 року від відповідача - 2 до канцелярії суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд перенести судове засідання на іншу дату.
Ухвалою господарського суду від 16 січня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 30 січня 2017 року.
27 січня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позову заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог та посилається не те, що при укладенні оспоррюваного договору сторони визначили усі істотні умови договору. Зазначає, що на момент підписання оспорюваної додаткової угоди до договору № 458 процедура визначена законом дотримана повністю, тому вважає, що визнання додаткової угоди недійсною немає підстав.
До канцелярії суду 27 січня 2017 року від прокуратури надійшли письмові заперечення на відзиві відповідача - 1, в якому прокуратура спростовує доводи відповідача - 1, та просить суду позовні вимоги задоволити.
30 січня 2017 року від прокуратури надійшли доповнення до відзиву.
В судовому засіданні 30 січня 2017 року оголошено перерву в судовому засіданні до 13 лютого 2017 року.
До канцелярії суду 01 лютого 2017 року від прокуратури надійшли письмові заперечення на відзиві відповідача - 2, в якому прокуратура спростовує доводи відповідача - 2, та просить суду позовні вимоги задоволити.
13 лютого 2017 року до канцелярії суду від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення по суті справи
У судовому засіданні 13 лютого 2017 року представник прокуратури підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідачів проти задоволення вказаного позову заперечили з підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 13 лютого 2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
17 жовтня 2016 року Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області проведено процедуру закупівлі автомобільного бензину А-92, та дизельного пального згідно коду ДК 016:2010 19.20.2 паливо рідинне та газ; оливи мастильні; (Код ДК 021:2015 09100000-0 - паливо) (Автомобільний бензин А-92 (бланки дозволів (талони) та дизельне пальне (бланки дозволів (талони) на засадах передбачених Законом України "Про публічні закупівлі". За результатами проведеної процедури, тендерним комітетом замовника на підставі оцінки поданих документів тендерної пропозиції було прийняте рішення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" переможцем торгів.
Згідно тендерної пропозиції відповідачем - 2 запропоновано автомобільний бензин А-92 в кількості 112 090 літрів, вартістю 2 219 382 грн.00 коп. з ПДВ (19,80 грн. за 1 літр з ПДВ) та дизельне пальне в кількості 82 482 літри, вартістю 1 459 618 грн. 00 коп. з ГІДВ (17,6962 грн. за 1 літр з ПДВ), при загальній вартості пропозиції 3 679 000 грн.00 коп. з ПДВ.
07 листопада 2017 року між відповідачами укладено договір № 458 про закупівлю товарів за державні кошти, за цінами зазначеними в тендерній пропозиції.
10 листопада 2016 року відповідач - 2 звернувся до відповідача - 1 з листом № 845 від 10 листопада 2016 року про перегляд та збільшення цін за одиниці товару зазначених із Договорі в межах 10 %, а саме до 21,58 гривень за 1 літр бензину А-92 з ПДВ та до 19,12 гривень за 1 літр дизельного пального з ПДВ.
Прокурор зазначає, що в ході моніторингу цін на пальне, який проведений за допомогою даних розміщених на інтернет порталі http://vseazs.com, встановлено, що як на момент укладення договору про закупівлі 07 листопада 2016 року, так і станом на дату укладення додаткової угоди 10 листопада 2016 року середня вартість дизельного палива на території Рівненської області становила 19.00 грн. за 1 л., вартість бензину марки А-92 - 20,92 грн. за 1 літр.
Наголошує, що ціна на бензин А-92 та дизельне пальне після укладення додаткової угоди до договору від 07 листопада 2016 року зросла на 9 % та 8 % відповідно. Однак, з поданих відповідачам - 2 листів встановлено, що в період з 17 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року, за даними Рівненської ТПП ціна на дизельне паливо зросла з 18,45 - 20.99 грн./л. до 19,15 - 21,99 грн./л., тобто орієнтовно на 3,75 - 4,75 %, а не на 8 %, ціна бензину А-92 зросла з 20,95 - 23,99 грн./л. до 21,30 - 23.99 грн./л. на 1,6 %, а не на 9 %.
В обґрунтування збільшення ціни відповідачем - 2 надано інформаційні довідки, а саме: Рівненської торгово-промислової палати № 56.07/448 від 17 жовтня 2016 року, № 56.07/486 від 08 листопада 2016 року, № 56.07/496 від 10 листопада 2016 року відповідно до яких стан роздрібних цін, що склалися на заправках Рівного та області на дизельне паливо та бензин А-92, станом на 17 жовтня 2016 року (дата проведення торгів) ціна дизельного палива становить від 18,45 грн. за 1 літр до 20,99 грн. за 1 літр; Рівненської торгово-промислової палати № 56.07/496 від 10 листопада 2016 року про стан цін па нафтопродукти станом на 10 листопада 2016 року (дата укладення Договору) ціна дизельного палива становить від 19,15 грн. за 1 літр до 21,99 грн. за 1 літр, ціна бензину А-92 становить 21,30 грн. за 1 літр до 23,99 грн. за 1 літр; Головного управління статистики у Рівненській області про надання інформації № 5.1-09/544 від 10 листопада 2016 року про середні ціни за жовтень 2016 року, ціна на дизельне пальне становить 19,39 гри. за 1 літр, ціна на бензин А-92 становить 21,60 грн. за 1 літр; Головного управління статистики у Рівненській області про надання інформації № 5.1-09/611 від 12.12.2016 року про середні ціни за листопад 2016 року ціна на дизельне пальне становить 20,17 грн. за 1 літр, ціна на бензин А-92 становить 21,91 гри. за 1 літр.
При цьому, суд не убачає підстав для прийняття висновку, що інформація про ціну із сайту http://vseazs.com є достовірнішою від інформації Головного управління статистики у Рівненській області.
Відповідно до Положення про Державну службу статистики України (далі - Держстат України), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481, Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень. Утім перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання піни товару на ринку, не є вичерпним.
Таким чином, виходячи із змісту вищезазначених довідок вбачається, що в період з 17 жовтня 2016 року на 10 листопада 2016 року відбулося коливання цін у бік збільшення на ринку на автомобільний бензин А-92 та дизельне паливо.
За результатами розгляду пропозиції відповідача - 2, щодо збільшення цін на товар, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", та на підставі пп. 1, п. 1.5, п. 1.7., пп. 2 п. 1.3 Договору, за згодою відповідачів укладено додаткову угоду № 1 від 10 листопада 2016 року, якою внесено зміни до договору та збільшено ціну одиниць товарів, передбачених в межах 10 %, а також здійснено коригування кількості товару.
Так, ціна за одиницю товару згідно додаткової угоди до договору станом на 10 листопада 2016 року була встановлена: бензин автомобільний А-92 - 21,58 грн. за 1 літр з ГІДВ; дизельне пальне - 19,12 грн. за 1 літр з ПДВ.
Суд зазначає, що така зміна ціни відбулася у межах 10 %, передбачених Законом та договором та не перевищує середньоринкових цін міста Рівного та Рівненської області, що склалися станом на дату укладення додаткової угоди.
Згідно ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.11. договору сторони погодили те, що відпуск товару за даним договором буде здійснюватися за цінами, що склалися на АЗС Учасника на день підписання видаткової накладної на товар в разі збільшення ціни одиниці товару, згідно порядку зміни такої ціни відповідно до п. 1.5., 1.6. договору.
Оскільки видаткова накладна № 1 підписана сторонами 10 листопада 2016 року, то в такому випадку, сторони погодили ціни станом на дату підписання такої накладної, про що свідчить додаткова угода, а не на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Суд констатує, що п.п. 1.5, 1.6, 1.11 оспорюваного договору відтворюють указані приписи норм ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", або грунтуються на них, відтак вимога прокурора про визнання їх недійсними не знаходить свого підтвердження.
Твердження прокурора про те, що відповідачі під час укладення договору відхилилися від проекту договору, передбаченого додатком 4 до тендерної документації замовника процедури, спростовується наступним.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація повинна містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Відповідно до пункту 4 "Істотні умови, що обов'язково включаються до договору про закупівлю" розділу 6 тендерної документації Замовника торгів, передбачено, що Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про публічні закупівлі". Істотними умовами договору про закупівлю є: предмет договору; обсяг закупівлі; порядок здійснення оплати; ціна договору; строк та місце поставки товару; строк дії договору права та обов'язки сторін; умови щодо можливості зменшення обсягів закупівлі залежно від фінансування видатків - обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені зокрема з урахуванням фактичних видатків замовника; відповідальність сторін - у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Отже, при укладенні договору, відповідачами досягнуто згоди з усіх його істотних умовах, включаючи предмет та ціна. Крім того п. 9.2 проекту договору передбачає порядок зміни умов договору відповідно до ст. 36 Закону та шляхом підписання додаткових угод.
Суд зазначає, що проект договору є лише основою для укладення договору та досягнення згоди по всіх його істотних умовам, а викладення договору в формі, що відрізняється від проекту, із дотриманням усіх істотних умов. не суперечить ні Закону, ні вимогам Замовника торгів. Проект договору не є остаточним, його положення не є вичерпними, і можуть бути доповнені і скориговані під час укладення договору з учасником-переможцем в залежності від специфіки предмету закупівлі, характеру, інших умов конкретного договору. Сторонам гарантується право вносити зміни до основних вимог та умов до договору у випадку зміни діючого цивільного, господарського законодавства і законодавства щодо закупівель за державні кошти.
Той факт, що ціна визначена додатковою угодою, не тільки не перевищує середньоринкові ціни, а є нижчою ніж ціна на АЗС відповідача - 2 на дату укладення додаткової угоди до договору, що підтверджується довідкою № 72 від 26 січня 2017 року. Таким чином відповідач - 2 при визначенні ціни на товар дотримано всіх умов економічної обґрунтованості, умов договору та вимог Закону.
Аналогічна позиція міститься у роз'ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 жовтня 2016 року № 3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
При цьому норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.
Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов.
Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу.
Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Суд звертає увагу на те, що зазначені зміни у договорі не призвели до перевищення відповідачем - 1 як розпорядником бюджетних коштів виділеної суми передбаченої на закупівлю товарів, оскільки зміна ціни одиниць товарів не призвела до збільшення ціни договору: на дату укладення договору ціна становила 3 679 000 грн.00 коп. з ПДВ; на дату укладення додаткової угоди до договору ціна становила 3 678 908 грн.00 коп. з ПДВ.
Таким чином, сторони у відповідності до положень Закону не допустили будь- яких втрат коштів бюджету, а отже не допустили порушень інтересів держави у даних правовідносинах.
Підписуючи додаткову угоду до договору, та змінюючи ціни одиниць товару, сторони керувалися виключно об'єктивними обставинами, що впливають на зміну ціни за одиницю товарів, правовими підставами, що передбачаються законодавством України, а саме вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, спеціальним законом, що регулює даний вид відносин - Закон України "Про публічні закупівлі" та положеннями договору.
Окрім того, посилання прокурора, що віповідач - 2 з метою перемоги у тендері умисно занизив ціни на пальне не знаходить свого підтверження, оскільки в кожному конкретному випадку ціна є результатом пропозицій усіх учасників тендеру.
Чинне законодавство визначає, що ціни на торгівлю паливом рідинним є вільними цінами, які не підлягають державному регулюванню.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно положення ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначає, що ціна є істотною умовою господарського договору. Водночас, приписами стаггі 6 ГК України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на положення даної статті, чинність договору не повинна с тавитись під сумнів, в тому числі позивачем, оскільки всі вимоги законодавства сторонами дотримані.
Главою 53 Цивільного кодексу У країни передбачено порядок укладення, зміни та розірвання договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 651 ЦК України вказує, що підстави для зміни або розірвання договору, передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 11.5. договору передбачено, що умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням відповідної додаткової угоди до цього Договору.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - стаття 204 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В свою чергу, стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає, що Договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Суд зазначає, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору під час його укладення та внесення змін до нього. Договір та додаткову угоду до нього укладено без порушення вимог, що ставляться згідно припису статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", укладено з дотриманням строків відведених на укладення відповідно до вимог Закону та тендерної документації Замовника торгів.
Згідно з роз'ясненнями, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Аналогічної правова позиція кореспондується в Пленумі Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29 травня 2013 року (далі - Постанова). Відповідно до п. 2.1 даної Постанови, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно абзацу 5. пункту 2.10. Постанови, у силу припису статті 204 ІЖ України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені Заступником керівника Рівненської місцевої прокуратуру в позовній заяві, є не обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони. Витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Відтак, суд дійшов висновку про те, що судові витрати згідно вищенаведеної статті залишаються за Прокурором.
Враховуючи вище викладене та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 81-1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено 17 лютого 2017 року.
Суддя Войтюк В.Р.
Віддруковано 4 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Гарна, 29);
3- позивачу рекомендованим (33005, м. Рівне, вул. Павлюченка, 23);
4 - відповідачу рекомендованим (33024, м. Рівне, вул. Макарова, 44а).