36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.02.2017 р. Справа № 917/337/16
За заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень та про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі №917/337/16
за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Зигіна, буд. 1, м. Полтава, 36000)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36004)
про стягнення грошових коштів
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача - Дикань О. М.
від відповідача (заявника) - ОСОБА_1, ОСОБА_3
Розглядається заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. та додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16, а також про визнання наказів від 30.05.2016р. та 29.06.2016р. такими, що не підлягають виконанню.
Позивач проти задоволення вказаної заяви заперечує, посилаючись на те, що відсутні нововиявлені обставини у даній справі; визначені заявником обставини були виникли після прийняття спірного рішення; відсутні підстави для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
В судовому засіданні 16.02.2017р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. у справі № 917/337/16 позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход загального фонду Державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу, 14280,00 грн. пені, а також на користь позивача - 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.52-53).
Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто в доход загального фонду Державного бюджету України додатково пеню в сумі 2720,00 грн. (а.с.60).
Дані рішення сторонами не оскаржувалися та набрали законної сили 16.05.2016р. та 13.06.2016р. відповідно.
На виконання вказаних рішень господарським судом Полтавської області були видані відповідні накази від 30.05.2016р., від 30.05.2016р., від 29.06.2016р. (а.с.58, 59, 64).
Відповідач звернувся до господарського суду з заявою про перегляд даних рішень за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16 ґрунтуються на рішенні адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш у справі № 02-01-50/86-2015. Проте, вказане рішення було повністю скасоване як незаконне рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 573-р «Про перевірку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш у справі № 02-01-50/86-2015», провадження у справі №02-01-50/86-2015 було припинено.
При цьому, заявник в заяві вказує на те, що вказані обставини є істотними для справи № 917/337/16, ці обставини не були відомі на момент винесення рішення по справі, а тому можуть бути підставою для перегляду рішення та додаткового рішення у справі № 917/337/16 за нововиявленими обставинами. На думку заявника, немає підстав для задоволення позову та стягнення з неї сум штрафу та пені за невиконання скасованого рішення, тому відповідно до ст. 112 ГПК України рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16 підлягають перегляду за нововиявленими обставинами та скасуванню, а у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини 2 статті 112 ГПК України, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» визначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Приймаючи рішення від 27.04.2016р. і додаткове рішення від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16 господарський суд Полтавської області виходив з такого:
- рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш по справі № 02-01-50/86-2015 дії ФОП ОСОБА_1 та ще 17 перевізників були визнані порушенням пункту 1 ст. 50 та ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в зв'язку з чим на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн.;
- оскільки відповідач не сплатив даний штраф, позивач нарахував йому до сплати 17000,00 грн. пені;
- враховуючи що кінцевим терміном сплати штрафу є 27.01.2016р., відповідачем штраф не сплачений, господарський суд прийняв рішення про стягнення з відповідача 17000,00 грн. штрафу та 17000,00 грн. пені (зокрема 14280,00 грн. пені за рішенням та 2720,00грн. пені за додатковим рішенням).
29.12.2016р. Антимонопольний комітет України прийняв рішення №573-р «Про перевірку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/131-рш у справі №02-01-50/86-2015», в якому встановив таке:
- не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на приписах законодавства висновок адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким дії 18 перевізників, в тому числі ФОП ОСОБА_1, визнано порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку, які привели до обмеження конкуренції;
- адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення у рішенні не наведено жодних обґрунтувань визначення та поєднання в один товарний ринок маршрутів перевізників;
- у рішенні адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення не наведено обґрунтувань на аналізу ситуації на ринку товару, що спростувало б наявність об'єктивних причин для вчинення обмеження конкуренції на ринку;
- рішення безпідставно винесено на підставі Методики від 17.11.2009р. № 1175, яка для автомобільних перевізників під час формування вільних тарифів має рекомендаційний характер;
- рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/131-рш у справі №02-01-50/86-2015 прийнято при недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи наведене, Антимонопольний комітет України в межах своїх повноважень, керуючись ст. 57 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішенням від 29.12.2016р. № 573-р скасував рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш в повному обсязі та припинив провадження по справі № 02-01-50/86-2015.
Позивач проти заяви заперечує з тих підстав, що скасування рішення територіального відділення відбулося вже після прийняття господарським судом рішення про стягнення штрафу та пені, отже дані обставини не є нововиявленими.
Дані висновки суд визнає необґрунтованими, оскільки підставою для накладення штрафу на відповідача були визначенні в рішенні Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш факти порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції». Проте, при перевірці цього рішення Антимонопольним комітетом України було встановлено факт недоведеності порушень з боку відповідача вимог законодавства про захист економічної конкуренції та факт незаконності рішення позивача.
Нововиявленою обставиною у даній справі є не сам по собі факт скасування рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш, а факт незаконності цього рішення, невідповідність його нормам матеріального права, недоведеності порушень відповідачем вимог законодавства.
Під час розгляду справи господарським судом Полтавської області не досліджувалось рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш на предмет його відповідності вимогам закону з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" роз'яснено, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
Оскільки відповідач в установлений строк не оскаржив до господарського суду рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш, то господарський суд при прийнятті рішення від 27.04.2016р. та додаткового рішення від 31.05.2016р. не мав процесуальної можливості перевірити законність рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш.
Таким чином, факт незаконності рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш не встановлювався та не міг бути встановлений господарським судом під час розгляду справи № 917/337/16 в разі виконання вимог процесуального закону.
При цьому слід зазначити, що Антимонопольний комітет України не позбавлений права та не обмежений часовими межами при перевірці рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийнятті рішень за результатами такої перевірки.
Зазначені заявником нововиявлені обставини (факт незаконності рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш) існували на час розгляду справи.
Проте ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, оскільки про незаконність спірного рішення заявник зміг лише довідатися з рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 573-р.
Дані обставини (факт незаконності рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш) є істотними для розгляду справи, оскільки врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
З огляду на викладене, заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. та додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16 підлягає задоволенню.
За результатом перегляду вказаних судових рішень за нововиявленими обставинами, судом встановлено таке.
Згідно зі ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
За рішенням позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш було визнано дії відповідача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 ст. 50 та ч.3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. За порушення вказаного законодавства на відповідача було накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.
Проте, рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 573-р вказані обставини були спростовані та встановлено, що висновок адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо визначення дій відповідача антиконкурентними узгодженими діями не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на приписах законодавства; рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш прийнято при недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на вказане Антимонопольний комітет України скасував рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш в повному обсязі та припинив провадження по справі № 02-01-50/86-2015.
В рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання; справа N 1-33/2004) констатовано, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Оскільки матеріально-правові факти протиправності рішення позивача існували на момент розгляду справи господарським судом, але не були відомі заявнику та суду, і виявлені після прийняття рішення господарським судом, мають істотне значення для справи, тобто є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення господарського суду.
Також суд враховує, що за ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб"єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
В даному випадку факт порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції позивачем не доведений та матеріалами справи не підтверджується.
Тому, у зв'язку зі скасуванням рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р № 02/131-рш, та встановленням рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 573-р відсутності порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати штрафу.
Як наслідок, відсутні підстави для нарахування пені за несплату вказаного штрафу.
Отже, вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є необґрунтованими.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16 судом скасовуються та приймається нове рішення про відмову у позові повністю.
Заява відповідача в частині визнання наказів від 30.05.2016р. та 29.06.2016р. такими, що не підлягають виконанню, судом відхиляється з таких підстав.
Частиною четвертою ст. 117 ГПК України встановлено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
На дату подачі відповідачем цієї заяви (01.02.2017р.) рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16 не були скасовані та були чинними.
Рішення, прийняте за результатом перегляду справи за нововиявленими обставинами, набере законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Отже, на даний час відсутні підстави для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. Ці вимоги заявлені відповідачем передчасно до настання обставин, з якими закон пов'язує настання відповідних наслідків.
При цьому, суд роз'яснює відповідачу що він не позбавлений права звернутися з відповідною заявою в порядку ст. 117 ГПК України після настання обставин, визначених законом для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
Керуючись ст.ст. 112-114, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. та додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16 - задовольнити.
2. Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2016р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.2016р. у справі № 917/337/16.
3. У позові Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовити повністю.
4. Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині визнання наказів від 30.05.2016р. та 29.06.2016р. такими, що не підлягають виконанню, - відхилити.
Повне рішення складено та підписано: 17.02.2017р.
Суддя Безрук Т. М.