"06" лютого 2017 р.Справа № 921/749/16-г/11
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. розглянув матеріали справи
за позовом: Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Кн. Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про cтягнення заборгованості в сумі 21839 грн.
За участю представників сторін:
Позивача: Микитюк І.С. - представник Теребовлянського районного споживчого товариства;
Відповідача: ОСОБА_4 - представник .
Суть справи: Теребовлянське районне споживче товариство, м.Теребовля, Тернопільська область, звернулося з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Микулинці, Теребовлянський район, Тернопільська область про стягнення 8 980 грн. заборгованості та 30 204 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором найму (оренди) торговельного місця від 01.10.2015 р., зокрема в частині своєчасного здійснення платежів по орендній платі, внаслідок чого станом на 01.11.2016 р. утворилася заборгованість на загальну суму 39 184 грн., з якої: 8 980 грн. - борг, 30 204 грн. - пеня.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02 грудня 2016 року порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 20 грудня 2016 року о 11 год. 15 хв.; зобов'язано позивача надати оригінали документів, долучених до позовної заяви /для огляду в судовому засіданні/; обгрунтований розрахунок пені, із зазначенням періоду нарахування та з урахуванням ст. 232 Господарського кодексу України; відповідача: обгрунтований відзив на позов.
Представник відповідача 20 грудня 2016 року у судове засідання не з'явився, разом з тим 19 грудня 2016 року на адресу господарського суду Тернопільської області від останнього надійшов відзив на позов (вх. № 21823) від 19.12.2016 року.
У своєму відзиві відповідач посилається на те, що укладений між сторонами у даній справі договір оренди торговельного місця на території цілісного майнового комплексу позивача по АДРЕСА_2, є недійсним через його нікчемність. При цьому, просить суд врахувати, що вказана територія не є приватною земельною ділянкою позивача, а перебуває у власності територіальної громади м.Теребовля. Теребовлянська міська рада, як власник земельної ділянки, не давала позивачу згоди на передачу частини земельної ділянки в оренду, що вказує на порушення публічного порядку щодо вчинення такого правочину. Також, зазначає, що відповідно до п.2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009р. №8686, суб'єкт господарювання повинен мати затверджений відповідним органом місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки, інформація про наявність правовстановлюючих документів на неї, кількість торговельних місць та займана ними площа, площа стоянок для транспортних засобів, найменування, призначення і площа будівель та інших споруд, розташованих на території ринку. Даним Положенням також затверджений типовий договір оренди торговельного місця, яким визначено, що сторони при укладенні такого договору повинні зазначати номер торговельного місця, площу, місце розташування, найменування ринку, сектор та номер ряду; місце знаходження об'єкта оренди зазначається на плані території ринку. Відповідно до п.7 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. №57/188/84/105, адміністрація ринку узгоджує з органом місцевого самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану. В даному випадку, вказує, що у позивача відсутній план розміщення ринку і торговельних місць на ньому, в установленому порядку узгоджений та затверджений органом місцевого самоврядування, і фактично, таких відповідно облаштованих торговельних місць в позивача навіть не існувало, а своє торговельне місце облаштовано відповідачем на пустій земельній ділянці за власні кошти. Просить в задоволенні позову повністю відмовити.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року розгляд справи відкладено на 10 січня 2017 року.
10.01.2017р. від представника позивача надійшло клопотання №2/267 від 10.01.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог (вх. №3321 ), у відповідності до якого просить стягнути з відповідача борг в сумі 21839,77 грн. в тому числі заборгованість по несплаті орендної плати в сумі 11674,00 грн. та пені в сумі 10165,77 грн.
Відповідно до п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Розглянувши подане представником позивача клопотання про зменшення позовних вимог, суд приймає його до розгляду як таке, що подане у відповідності до ст.22 ГПК України.
10.01.2017р. на адресу господарського суду Тернопільської області від відповідача по справі надійшли доповнення до відзиву на позов, в яких представник відповідача зазначає, що відповідно до додатково отриманої представником відповідача інформації, що міститься у відповідях відділу Держгеокадастру у Теребовлянському районі, технічна документація, на підставі якої видано державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_2 від 12.02.2001р. Теребовлянському районному споживчому товариству по АДРЕСА_2, у відділі відсутня, як і відсутній запис щодо реєстрації вказаного державного акта у книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею. Таким чином є всі підстави стверджувати, державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_2 від 12.02.2001р. є сфальсифікованим, що в свою чергу доводить порушення позивачем публічного порядку при укладенні ним з відповідачем договору оренди торгівельного місця по АДРЕСА_2 та незаконне заволодіння землею територіальної громади м.Теребовля. За наведених обставин суд зобов'язаний надіслати повідомлення відповідно до вимог ч.4 ст.90 ГПК України до Теребовлянського відділення національної поліції про факт порушення законності у діяльності працівників Теребовлянського районного споживчого товариства, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку. Крім того, в доповненнях до відзиву представник відповідача просить суд витребувати у позивача додаткові докази по справі, перелік яких наведений у доповненнях до відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи 10.01.2017р. відкладено на 24.01.2017р.; зобов'язано позивача надати господарському суду: оригінал статуту Теребовлянського районного споживчого товариства та його копію, технічну документацію, на підставі якої видано державний акт на право постійного користування землею в АДРЕСА_2, а також оригінал вказаного державного акта для огляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.01.2017р. розгляд справи відкладено на 06.02.2017р. на 12 год. 20 хв.; зобов'язано позивача надати господарському суду: - проектну документацію функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торгівельних місць та об'єктів по АДРЕСА_2, узгоджену відповідно до п. 7 Правил торгівлі на ринках з органом місцевого самоврядування; - технічну документацію, на підставі якої видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 0, 6956 га по АДРЕСА_2; - копію державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_2 та його оригінал для огляду в судовому засіданні.
02.02.2017р.від представника відповідача на адресу господарського суду в доповнення до відзиву на позов надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи витяг з книги записів /реєстрації/ державних актів на право постійного користування землею на території Теребовлянської районної ради депутатів в якості додаткового доказу фальсифікації позивачем за співучастю посадових осіб виконавчих структур Теребовлянської міської ради державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_2 від 12.02.2001р. по АДРЕСА_2.
02.02.2017р. від позивача по справі Теребовлянського районного споживчого товариства на адресу господарського суду супровідним листом № 2/297 від 02.02.2017р. надійшли додаткові докази по справі та письмові пояснення.
Крім того, в судовому засіданні господарським судом оглянуто оригінал технічної документації по інвентаризації земельної ділянки на виготовлення державного акту на право постійного користування землею ринку в м.Теребовля Теребовлянського району Тернопільської області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як свідчать матеріали справи, 01 жовтня 2015 року між Теребовлянським районним споживчим товариством (далі - Наймодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі - Наймач) укладено договір найму (оренди) торговельного місця (далі - Договір), згідно умов якого Наймодавець передає, а Наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце (далі - об'єкт найму) на території цілісного майнового комплексу Теребовлянського РайСТ, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. (п.1.1. Договору).
Загальна площа об'єкта найму торговельного місця становить 39,5 кв.м. (п.1.2. Договору).
Відповідно до п.1.3. Договору, торговельне місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі.
Згідно п.2.1. Договору, об'єкт найму передається в користування на протязі трьох днів з дня підписання акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.
Передача торговельного місця у найм не спричиняє передачу Наймачу права власності на це майно. Власником об'єкту найму залишається Наймодавець, а Наймач користується ним протягом строку найму. Передача об'єкта в найм не може бути підставою для закріплення за Наймачем права власності на землю будь-яким способом (п.2.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за місяць користування об'єктом найму становить 898 грн.
Крім того, передбачено, що розмір плати за користування об'єктом найму може змінюватися у разі змін податкового законодавства, амортизаційних відрахувань, розміру плати за землю тощо та корегується з урахуванням індексу інфляції. Зміни у цьому разі вносяться за ініціативою Наймодавця шляхом направлення Наймачу письмової угоди про збільшення плати за користування договором найму (п.3.2. Договору).
Вартість комунальних послуг (водо-, енерго-,теплопостачання та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщень) відшкодовується щомісяця Наймачем у сумі фактичних затрат (п.3.3. Договору).
Відповідно до п.3.4. Договору плата за користування об'єктом найму сплачується на рахунок Наймодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом найму.
За змістом п.4.1.2 Договору, Наймач зобов'язався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця, і в повному обсязі сплачувати плату користування об'єктом найму, вартість комунальних послуг та інших платежів у 5 денний термін після отримання рахунка.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема: за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п.4.1.2, Наймач сплачує пеню в розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочення (п.5.1.1. Договору).
Згідно п.6.1 Договору, останній діє з 01.10.2015р. по 01.09.2016р. (але не більше одного року).
У випадку відсутності заперечень Наймодавця та Наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п.6.7. Договору).
Вказаний Договір містить підписи представників сторін, крім того, його укладення визнається відповідачем у поданому відзиві на позов.
Також, в матеріалах справи наявна копія Акту приймання-передачі до договору від 01.10.2015р., на якій містяться підписи представників сторін, відповідно до якого Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в оренду торгове місце площею 39, 5 м.кв. в стані, що відповідають умовам договору та їх призначенню.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 4.1.2. Договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати Теребовлянському районному споживчому товариству плату за користування об'єктом найму.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Як вказує позивач у позовній заяві, а також підтверджується матеріалами справи, відповідач належно не виконував взяті на себе зобов'язання по договору найму (оренди) торговельного місця від 01.10.2015р., і заборгованість по несплаті за користування торговельним місцем за період з січня 2016 р. по січень 2017р. становить 11 674грн. ( згідно з клопотанням №2/267 від 10.01.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог (вх. №3321 )
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Теребовлянського районного споживчого товариства щодо стягнення з відповідача 11 674,00 грн. заборгованості по орендній платі, за період з січня 2016 р. по січень 2017р. підлягають до задоволення як обґрунтовані та правомірно заявлені.
Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10 165,77 грн. пені в період з 11.01.2016р. по 10.01.2017р.
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, визначений в договорі розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Також, ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як роз'яснено в п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З нарахуванням 10 165,77 грн. пені суд не погоджується, оскільки обчислення пені здійснено з суми заборгованості , що визначена наростаючим підсумком.
Згідно здійсненого судом перерахунку (за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій "Ліга:Закон Еліт"), суд визнає правомірним нарахування пені на загальну суму 1412,85 грн., в тому числі:
- по платі за січень2016 р. (898 грн.) - з 11.01.2016р. по 10.07.2016р. в сумі 181,24 грн.
- по платі за лютий 2016 р. (898 грн.) - з 11.02.2016р. по 10.08.2016р. в сумі 172,24 грн.
- по платі за березень 2016р. (898 грн.) - з 11.03.2016р. по 10.09.2016р. в сумі 164,51 грн;
- по платі за квітень 2016р. (898грн.) - з 11.04.2016р. по 10.10.2016р. в сумі 153,25 грн;
- по платі за травень 2016р. (898 грн.) - з 11.05.2016р. по 10.11.2016р. в сумі 145,79 грн;
- по платі за червень 2016р. (898грн.) - з 11.06.2016р. по 10.12.2016р. в сумі 138,23 грн;
- по платі за липень 2016р. (898 грн.) - з 11.07.2016р. по 10.01.2017р. в сумі 134,28 грн;
- по платі за серпень 2016р. (898 грн.) - з 11.08.2016р. по 10.01.2017р. в сумі 109,82 грн;
- по платі за вересень 2016р. (898 грн.) - з 11.09.2016р. по 10.01.2017р. в сумі 86,24 грн;
- по платі за жовтень 2016р. (898 грн.) - з 11.10.2016р. по 10.01.2017р. в сумі 64,04 грн.
- по платі за листопад 2016р. (898 грн.) - з 11.11.2016р. по 10.01.2017р. в сумі 41,91 грн.
- по платі за грудень 2016р. (898 грн.) - з 11.12.2016р. по 10.01.2017р. в сумі 21,30 грн.
У зв'язку із наведеним, позов в частині стягнення 1412,85 грн. пені підлягає до задоволення як обрунтовано заявлений та не спростований відповідачем.
В частині стягнення пені в сумі 8752,92 грн. позовні вимоги заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.
Розглянувши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, в доповненнях до відзиву на позов та наведені представником відповідача в судовому засіданні, господарський суд вважає їх такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, та суперечать фактичним обставинам справи з огляду на наступне:
- на підставі рішення Теребовлянської міської Ради народних депутатів № 224 від 08.12.2000р. "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні Теребовлянського РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку" Теребовлянському районному споживчому товариству видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 12.02.2001р., зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65. Відповідно до державного акта позивачу надано у постійне користування земельну ділянку, площею 0,6956 га в межах згідно з Планом землекористування для обслуговування приміщень ринку та його функціонування по АДРЕСА_2, який є додатком до акта;
- Теребовлянське районне споживче товариство набуло право постійного користування на дану земельні ділянки в порядку, передбаченим Земельним кодексом України, а тому факт наявності чи відсутності в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею запису щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею, який виданий Теребовлянському РайСТ серії І-ТР № 001696 на площу 0,6956 га, а також в Теребовлянської міської ради чи відділу Держземкадастру у Теребовлянському районі технічної документації та матеріалів інвентаризації по спірній земельній ділянці, не змінює та не спростовує правомірність набуття Теребовлянським районним споживчим товариством права постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту серії НОМЕР_2 від 12.02.2001р.;
- Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21 липня 2016 р. у справі №921/330/16-г/17 визнано недійсним п.1 рішення Теребовлянської міської ради сьомої сесії сьомого скликання № 543 від 31.05.2016р. "Про скасування рішень сесії Теребовлянської міської ради від 08.12.2000 р. № 224, від 30.09.1997р. № 244, від 31.03.2016 р. № 230", згідно якого визнано таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 26,33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Теребовлянської міської ради третього скликання від 08.12.2000 року за №224 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні Теребовлянського РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку" та п. 3 даного рішення, згідно якого скасовано рішення Теребовлянської міської ради від 31.03.2016 року № 230 "Про припинення права користування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2 за Теребовлянським районним споживчим товариством"".
- Під час розгляду спору у справі № 921/330/16-г/17 встановлено, що відповідно до п.2 Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 року №124 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" всі ринки із системи Міністерства торгівлі УРСР були безоплатно передані споживчій кооперації. На виконання Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.07.1987року №265 "Про заходи по поліпшенню колгоспних ринків" та Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987року №124 відповідно до рішення виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів від 30.07.1987року безоплатної у підпорядкування Тернопільської облспоживспілки було передано обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків.
Передача колгоспного ринку по АДРЕСА_2 проведена згідно акту безоплатного прийому-передачі від 30.06.1987р.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень п.1 ст.9, п.1 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію", ч.4 ст.37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організації споживчої кооперації) від 11.11.2004 року №16-рп/2004, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів.
-Теребовлянське районне споживче товариство відповідно до витягу від 12.03.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 34812292, має у власності нерухоме майно - цілісний майновий комплекс ринку по АДРЕСА_2, для обслуговування і функціонування якого позивачем видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2.
Також судом встановлено, що код ЄДРПОУ 01767330 юридичної особи Теребовлянського районного споживчого товариства не змінювався; юридична особа вносила зміни у реєстраційні дані протягом свого існування виключно щодо власної назви та відомостей про керівника, видів економічної діяльності (розширювала), тому твердження про те, що державний акт видавався не РайСТ, а іншій юридичній особі - "Ринок Теребовлянського РайСТ", що припинив свою діяльність внаслідок банкрутства, не відповідають дійсності. Наведене також спростовується записом в Книзі видачі державних актів на право постійного користування землею на території Теребовлянського району, де відмічено, що бланки державного акту (два примірники) серії НОМЕР_2 отримано ОСОБА_6, котрий працював на посаді завідуючого ринком Теребовлянського РайСТ.
Дані обставини були встановлені рішеннями суду у господарських справах № 921/377/16-г/17 про визнання недійсним державного акту від 12.02.2001р., серії НОМЕР_2 на право постійного користування землею /в позові Теребовлянської міської ради до Теребовлянського районного споживчого товариства відмовлено/; № 921/330/16-г/17 за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства до Теребовлянської міської ради про визнання недійсним рішення /позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Теребовлянської міської ради сьомої сесії сьомого скликання № 543 від 31.05.2016р. "Про скасування рішень сесії Теребовлянської міської ради від 08.12.2000р. № 224, від 30.09.1997р. № 244, від 31.03.2016 р. № 230", а саме: - п.1 рішення, згідно якого визнано таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 26,33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Теребовлянської міської ради третього скликання від 08.12.2000 року за №224 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки, яка є в користуванні Теребовлянського РайСТ для обслуговування приміщень та функціонування ринку"; - п. 3 рішення, згідно якого скасовано рішення Теребовлянської міської ради від 31.03.2016 року № 230 "Про припинення права користування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2 за Теребовлянським районним споживчим товариством"".
В силу приписів ст..115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що Державний акт від 12.02.2001р., серії НОМЕР_2 на право постійного користування землею виданий відповідно до вимог діючого законодавства, не є сфальсифікованим, а Теребовлянське районне споживче товариство є належним землекористувачем даної земельної ділянки.
Наявність у Теребовлянського районного споживчого товариства Державного акту на право постійного користування землею, відповідність якого вимогам чинного законодавства встановлена рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.11.2016р. у справі № 921/377/16-г/17, залишеного без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2017р., спростовує доводи відповідача про наявність в діях посадових осіб Теребовлянського районного споживчого товариства порушень законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, відтак, господарський суд вважає клопотання відповідача про надсилання повідомлення відповідно до вимог ч.4 ст.90 ГПК України до Теребовлянського відділення національної поліції про факт порушення законності у діяльності працівників Теребовлянського районного споживчого товариства - безпідставним та необгрунтованим.
Разом з тим, суд зазначає, що предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості по орендній платі за укладеним між сторонами договором найму (оренди) торговельного місця, господарські зобов'язання за яким учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості по сплаті орендної плати в матеріалах справи відсутні.
Дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Теребовлянського районного споживчого товариства обґрунтованими та таким, що підлягають до часткового задоволення з огляду на здійснення судом перерахунку нарахованої пені.
У відповідності до вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Теребовлянського районного споживчого товариства (вул. Князя Василька, 6, м.Теребовля, Тернопільська область, код 01767330): 11674,00 грн. основного боргу, 1412,85 грн пені та 825,73 грн в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 17 лютого 2017 року) через місцевий господарський суд.
Суддя А.М. Сидорук