79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.02.2017р. Справа№ 914/3087/16
За позовом: Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Бориспіль, Київська область, в особі Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Львів;
до відповідача: Львівського регіонального центру з гідрометеорології, м.Львів;
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної фінансової інспекції України у Львівській області, м. Львів;
про стягнення заборгованості в сумі 387 002,20 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Сало О.А.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 1.23-56 від 12.09.2014 року;
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 30-03/01 від 10.01.2017 року;
Від третьої особи: не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області 06.12.2016 року надійшла позовна заява Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Львівського регіонального центру з гідрометеорології про стягнення заборгованості в сумі 387 002, 20 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.01.2017р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).
З підстав зазначених в ухвалі суду від 11.01.2017р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017р.
Також, ухвалою суду від 11.01.2017р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України у Львівській області.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 23.01.2017р. розгляд справи відкладено на 30.01.2017р.
30.01.2017р. ухвалою суду продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.02.2017р.
В судовому засіданні 13.02.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю.
В судовому засіданні 13.02.2017р. представник відповідача проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві (вх.№ 51713/16 від 26.12.016р.), просить в позові відмовити повністю.
В судове засідання 13.02.2017р. третя особа явку повноважного представника не забезпечила, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомила.
В судовому засіданні 13.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно Положення про Львівський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі Львівський РСП Украероруху), затвердженого наказом Украероруху № 157 від 30.04.2015, Львівський РСП Украероруху входить до складу об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України.
Львівський РСП Украероруху створений з метою забезпечення функціонування об'єктів аеронавігаційного обслуговування, засобів зв'язку, навігації та спостереження і виконання покладених на нього завдань, забезпечення їх надійної роботи, а також організації невиробничої інфраструктури.
До складу Львівського РСП Украероруху входить: Закарпатська служба 01ІР; Чернівецька служба ОПР; Рівненська служба ОПР; Івано-Франківська служба ОПР.
Львівський РСП Украероруху забезпечує функціонування об'єктів аеронавігаційного обслуговування та органів обслуговування повітряного руху, управління використаним повітряного простору, організації потоків повітряного руху метеорологічного обслуговування на маршрутах у районах польотів, об'єктивного контролю та передпольотного інформаційного обслуговування в аеропорт ах та виконує інші завдання.
16.06.2015р. між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі Львівського РСП Украероруху (замовник, позивач у справі) та Львівським регіональним центром з гідрометеорології (далі - Львівський РЦГМ, виконавець, відповідач у справі) було укладено договір № 108 про інформаційні метеорологічні послуги (далі - Договір).
Згідно п.1.1. Договору замовник замовляє та зобов'язується оплатити, а виконавець зобов'язаний надавати йому відповідно до умов Договору послуги щодо надання професійної та технічної допомоги та консультаційні, н.в.і.у (інформаційні метеорологічні послуги) (далі - послуги), необхідні для виконання замовником його функцій та повноважень з обслуговування аеронавігації на маршрутах польотів.
Додатком № 1 до Договору № 108 сторони визначили перелік, кількість та ціну послуг, який є невід'ємною частиною Договору.
Розділом 10 Договору сторони встановили, що умови Договору діють з 01.01.2015 до 31.12.2015.
Відповідно до пункту 1.2. Договору послуги Львівським РЦГМ надаються до центру Системи централізованого метеорологічного забезпечення аеронавігації (надалі - СЦМЗА) у кодових формах МЕТАR (регулярне авіаційне метеорологічне зведення про погоду на аеродромі в кодовій формі ВМО), SPESI (спеціальне авіаційне метеорологічне зведення про погоду на аеродромі и кодовій формі ВМО). WAREP. TAF (прогноз погоди для аеродрому в кодовій формі ВМО), TREND за протоколом FTP WMO.
Якість послуг, які надаються відповідачем, має відповідати вимогам Правил метеорологічного забезпечення авіації, які затверджені спільним наказом Державіадміністрації, Мінекобезпеки України та Міноборони України від 14.11.2005 № 851/409/661 протягом строку дії Договору ( п.2.1. Договору).
Орієнтовна ціна Договору є звичайною і складає 2 431 7683,82 грн.,що визначена сторонами в п.3.1. Договору та в протоколі узгодження договірної ціни, що є Додатком № 2 до Договору.
Оплата послуг здійснюється замовником помісячно за фактично отриманий обсяг послуг звітного місяця. Підставою для оплати отриманих послуг є рахунок,що виставляється виконавцем відповідно до ОСОБА_3 здачі-приймання наданих послуг, підписаних сторонами (п.4.1. Договору).
На виконання умов Договору, відповідачем надано послуги, а позивачем отримано та оплачено дані послуги, що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт, що підписані та скріпленні печатками сторін та платіжними доручення про оплату послуг (докази в матеріалах справи).
Позивач свої зобов'язання з оплати наданих послуг за Договором виконав повністю.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Державною фінансовою Інспекцією України була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.05.2014р. по 01.01.2016р., за результатами якої складено акт ревізії від 18.04.2016 № 06-21/29.
В ході ревізії вибірковим методом по зведеннях МЕТАR та SPEСI було проведено перевірку визначення достовірності надання метеопослуг по Договору від 16.06.2015 № 108, якою було встановлено, що «відповідно до акта наданих послуг Львівською РЦГМ б/н від 19.06.2015 за червень 2015 року по Договору № 108 загальна кількість наданих регулярних зведень МЕТАR (обласні ЦГМ) та SPESI на запит (аеродром Львів та обласні ЦГМ) становить 2499 зведень на суму 55777,68 грн., з яких SPEСI по аеродрому Львів відповідно до журналу зведень АВ-6 Львівського АМСЦ - 46 зведень по ціні 22,32 грн. на суму 1026.72 грн. без ПДВ.
Відповідно до положень про Львівський РЦГМ та обласні ЦГМ вказані установи є окремими юридичними особами, їх діяльність планується відповідно до затверджених кошторисів на відповідні року. Також, зазначеними положеннями передбачено, що Львівський РЦГМ та обласні центри з гідрометеорології здійснюють у визначеному законодавством порядку (відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.10.2011 № 1102 «Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій») на платній та договірній основі гідрометеорологічне обслуговування підприємств, установ і організацій, зокрема, цивільної авіації.
В ОСОБА_3 зазначено, до звірок не представлено жодних укладених договорів Львівського РЦГМ з обласними ЦГМ по наданню вищевказаних послуг у червні 2015 року, будь-які розрахунки за послуги у вказаний період часу не здійснювались, акти наданих послуг до звірок не представлені.
Таким чином, фактична кількість наданих Львівським РЦГМ метеопослуг SPEСI за червень 2015 року склала 46 зведень, що на 2453 (2499-46) зведення менше, ніж зазначено в акті наданих послуг б/н від 19.06.2015. Враховуючи вищенаведене, Львівським РЦГМ завищено кількість та, як наслідок, вартість наданих у червні 2015 року послуг МЕТАR та SPEСI на суму 65701,15 грн. з ПДВ, чим не дотримано вимоги ст. 208 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Аналогічно, в актах за січень-травень 2015 року Львівським РЦГМ завищено вартість наданих метеопослуг на загальну суму 32130086,86 грн. з ПДВ.
Загалом внаслідок завищення вартості метеопослуг завдано матеріальну шкоду (збитки) Львівському РСП Украероруху на загальну суму 387002,20 грн. з ПДВ.
У зв'язку з тим, що під час ревізії порушення не було усунуто Державною фінансовою інспекцією України на адресу позивача була направлена вимога за № 06-14/523 від 10.06.2016 про усунення виявлених порушень законодавства в установленому законодавством порядку.
На підставі викладеного Львівським РСП Украероруху 12.07.2016 Львівському РЦГМ був направлений лист № 6.3.4-1437 з вимогою у добровільному порядку перерахувати на розрахунковий рахунок Львівського РСП Украероруху суму у розмірі 387 002,2 грн.
Листом від 14.07.2016 за № 30-03/180 Львівський РЦГМ фактично відмовився від повернення зайво отриманих коштів внаслідок завищення кількості наданих послуг та, як наслідок, вартості наданих метеопослуг МЕТАR та SPEСI за період січень-травень 2015 року на суму 321 300.86 грн. з ПДВ та у червні 2015 року на суму 65 701,15 грн. з ПДВ.
21.09.2016 за № 6.3-4-1731 Львівському РЦГМ була направлена претензія на суму спричинених збитків у розмірі 387002,2 грн., яку відповідач відхилив листом від 27.09.2016 №30-03/231.
У зв'язку з цим, позивач просить стягнути шкоду (збитки) у вигляді завищеної кількості, та як наслідок вартості наданих послуг за Договором в сумі 387 002,01 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єкт тами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно приписів частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Згідно розділу 10 укладеного між сторонами Договору встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2015р.
Отже, строк дії Договору № 108 від 16.06.2015р. про інформаційні метеорологічні послуги з 01.01.2015р. до 31.12.2015р.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Згідно статті 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Частиною другою статті 190 ГК України встановлено, що вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано послуги, а позивачем отримано та оплачено дані послуги, що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт, що підписані та скріпленні печатками сторін та платіжними доручення про оплату послуг згідно Договору без зауважень, в тому числі за спірний період з січня 2015р. по червень 2015р.
Належних та допустимих доказів зміни ціни Договору, порядку розрахунків,внесення інших змін чи доповнень, чи розірвання Договору,чи визнання його недійсним сторонами не подано.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що умови Договору сторони виконали повністю і зауважень один до одного з цього приводу у них відсутні.
Однак, факт завищення вартості метеопослуг на загальну суму 387 002,20 грн., виявлено за наслідками проведення ревізій фінансового-господарської діяльності позивача і зазначено в акті ревізії від 18.04.2016р. №06-21/29.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Крім цього, суд позбавлений можливості переглядати чи змінювати ціну, погоджену сторонами у Договорі.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором.
Таким чином суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено підставності та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача завищеної вартості наданих послуг згідно Договору в сумі 387 002,01 грн. на підставі ОСОБА_3 ревізії фінансового-господарської діяльності. ОСОБА_3 ревізії фінансово-господарської діяльності від 18.04.2016р. № 06-21/29 не є належним чи допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань.
Також, безпідставно позивач посилається на згаданий акт ревізії як на підтвердження спричинення збитків Львівському РСП Украероруху.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналогічні положення викладені у статтях 224,225 Господарського кодексу України.
Застосовуючи дані статті необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи позивач не надав доказів на підтвердження факту порушення відповідачем умов Договору та завданням внаслідок цього збитків Львівському РСП Украероруху в осоібіякого подано позов, а також не довів причинний зв'язок між порушенням умов Договору та завданими збитками.
За встановлених обставин, беручи до уваги приписи статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність фактичних та відповідно правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
З врахуванням правової позиції постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2017р. у справі № 910/22155/15.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволені позову відмовити повністю.
Повне рішення складено та підписано 17.02.2017 року.
Суддя Коссак С.М.