Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"16" лютого 2017 р. Справа № 911/456/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши позовні матеріали
Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області (80670, Львівська обл., Бродівський р-н, смт Підкамінь, вул. І.Франка, буд. 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод»
про стягнення 96 064,36 грн.
встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Позивачем до позовної заяви додано копію платіжного доручення № 4 від 03.11.2015 на суму 1 441,00 грн., що не може вважатись належним доказом сплати судового збору з огляду на таке.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.
Також, слід зазначити, що постановою правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Зазначена Інструкція містить вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі, платіжних доручень.
Відповідно до п. 3.8. Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Додана до позовної заяви копія платіжного доручення не оформлена належним чином. Графу «Призначення платежу» позивач заповнив наступним чином: «#250404#,#2800#,#судовий збір#,#згідно позовної заяви від 03.11.2015 року про стягнення заборгов. за невикон. роботи згідно договору#,#Без ПДВ.#».
З даного приводу суд зазначає, що Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666, визначено, що при сплаті (стягненні) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поверненні помилково або надміру зарахованих коштів поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином:
поле № 1: друкується службовий код (знак) "*" (ознака платежу);
поле № 2: друкується розділовий знак ";"; друкується код виду сплати (формат ссс - тризначне число);
поле № 3: друкується розділовий знак ";"; друкується один з нижченаведених реквізитів:
1) код клієнта за ЄДРПОУ (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8);
2) реєстраційний номер облікової картки платника податків (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта);
3) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючими органами (завжди має 9 цифр);
поле №: 4 друкується розділовий знак ";"; друкується роз'яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі. Кількість знаків, ураховуючи зазначені вище поля і розділові знаки, обмежена довжиною поля "Призначення платежу" електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України, при цьому використання символу ";" не допускається.
Отже, при повторному зверненні з позовом до суду, графу «Призначення платежу» слід заповнювати наступним чином: «*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Київської області (назва суду, де розглядається справа).».
Крім того, зазначена позивачем в графі «Призначення платежу» інформація про сплату судового збору згідно позовної заяви від 03.11.2015 не може підтверджувати сплату судового збору за позовну заяву від 06.02.2017, яка надійшла до суду 14.02.2017 (вх. № 502/17).
Одночасно, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 року становить 1600 грн.
Враховуючи те, що у прохальній частині позовної заяви заявлено майнову вимогу про стягнення з відповідача 96 064,36 грн., то за подання до суду даної позовної заяви підлягає до сплати судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.
Відтак, платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 441,00 грн., з урахуванням зазначеного, не може вважатись документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Також, суд звертає увагу позивача, що приписами пункту 2 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
До позовної заяви Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області не додано доказів направлення відповідачу копій позовної заяви і доданих до неї документів, що також є підставою для повернення позову без розгляду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
При цьому, суд зазначає, що повернення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ухвалив:
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Суддя О.В. Щоткін