ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2017Справа №910/23434/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 30224 грн. 45 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
20.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 30224 грн. 45 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору перевезення, не забезпечив збереження вантажу при його перевезенні у вагоні № 60515509 та у вагоні № 67845230 за залізничною накладною № 51769909 від 18.10.2016, у зв'язку з чим утворилась недостача вантажу у розмірі 2700 кг (у вагоні № 60515509) та 3250 кг (у вагоні № 67845230), що підтверджується комерційним актом № 726720/798 від 20.10.2016 та комерційним актом № 726721/799 від 20.10.2016. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 13325 грн. 82 коп. (у вагоні № 60515509) та 16898 грн. 63 коп. (у вагоні № 67845230), з огляду на що позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні у вказаних вагонах на загальну суму 30224 грн. 45 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23434/16, розгляд справи призначено на 17.01.2017.
17.01.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.02.2017.
31.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем не надано доказів здійснення оплати втраченого вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.02.2017.
Представник позивача у судове засідання 10.02.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, 17.01.2017 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001889517 від 21.12.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Представник відповідача у судове засідання 10.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.02.2017 та розпискою про відкладення розгляду справи від 03.02.2017.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 10.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд
25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажовласник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (відповідно до Статуту позивача), укладено Договір №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 2.2 Договору виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.
Згідно з п. 7.1 Договору за цим договором виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (відповідно до Статуту позивача), укладено Договір № 245/108/16Сб, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити коксову продукцію на умовах, передбачених даним договором.
Судом встановлено, що 18.10.2016 відповідно до накладної № 51769909 на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 60515509 з вантажем кокс доменний, вагою 40450 кг, вантажовідправником якого є Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (залізнична накладна № 51769909 від 18.10.2016 долучена позивачем до позовної заяви).
Відповідно до комерційного акту № 726720/798 від 20.10.2016 щодо вагону № 60515509 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви) встановлено, що загальна маса вантажу, яка значиться у документах, становить 40450 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні № 60515509 при прибутті становила 37750 кг. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 20.10.2016 було проведено комісійне зважування вагону № 60515509, за документами значиться: вантаж - кокс доменний, тара - 24000 кг, нетто - 40450 кг. При перезважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 37750 кг, що менше на 2700 кг. Вагон № 60515509 прибув у технічно справному стані. Перезважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на електронних вагах. При повторному перезважування недостача ваги вантажу підтвердилась.
Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці - заступником начальника станції, вантажоодержувачем та комерційними агентами. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку - фактури № 91206511 від 01.02.2016 (копія рахунку-фактури долучена позивачем до позовної заяви) з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 13325 грн. 82 коп.
Крім того, судом встановлено, що 18.10.2016 відповідно до накладної № 51769909 на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 67845230 з вантажем кокс доменний, вагою 42600 кг, вантажовідправником якого є Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (залізнична накладна № 51769909 від 18.10.2016 долучена позивачем до позовної заяви).
Відповідно до комерційного акту № 726721/799 від 20.10.2016 щодо вагону № 67845230 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви) встановлено, що загальна маса вантажу, яка значиться у документах, становить 42600 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні № 67845230 при прибутті становила 39350 кг. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 20.10.2016 було проведено комісійне зважування вагону № 67845230, за документами значиться: вантаж - кокс доменний, тара - 22400 кг, нетто - 42600 кг. При перезважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 39350 кг, що менше на 3250 кг. Вагон № 67845230 прибув у технічно справному стані. Перезважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на електронних вагах. При повторному перезважування недостача ваги вантажу підтвердилась.
Комерційний акт підписано належними особами згідно з п. 10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці - заступником начальника станції, вантажоодержувачем та комерційними агентами. Зазначено, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку - фактури № 91206511 від 01.02.2016 (копія рахунку-фактури долучена позивачем до позовної заяви) з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 16898 грн. 63 коп.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 13325 грн. 82 коп. та 16898 грн. 63 коп., що разом становить 30224 грн. 45 коп. (збитки), які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні у залізничному вагоні № 60515509 (недостача вантажу становить 2700 кг) та у залізничному вагоні № 67845230 (недостача вантажу становить 3250 кг).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13325 грн. 82 коп. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу (вагою нетто 2700 кг) при його перевезенні у вагоні № 60515509 за залізничною накладною № 51769909 від 18.10.2016, та 16898 грн. 63 коп. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу (вагою нетто 3250 кг) при його перевезенні у вагоні № 67845230 за залізничною накладною № 51769909 від 18.10.2016.
Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, 18.10.2016 відповідно до накладної № 51769909 на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 60515509 з вантажем кокс доменний, вагою 40450 кг, вантажовідправником якого є Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (залізнична накладна № 51769909 від 18.10.2016 долучена позивачем до позовної заяви).
Як встановлено судом, 18.10.2016 відповідно до накладної № 51769909 на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено вагон № 67845230 з вантажем кокс доменний, вагою 42600 кг, вантажовідправником якого є Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (залізнична накладна № 51769909 від 18.10.2016 долучена позивачем до позовної заяви).
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № 726720/798 від 20.10.2016 щодо вагону № 60515509 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви) встановлено, що загальна маса вантажу, яка значиться у документах, становить 40450 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні № 60515509 при прибутті становила 37750 кг. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 20.10.2016 було проведено комісійне зважування вагону № 60515509, за документами значиться: вантаж - кокс доменний, тара - 24000 кг, нетто - 40450 кг. При перезважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 37750 кг, що менше на 2700 кг. Вагон № 60515509 прибув у технічно справному стані. Перезважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на електронних вагах. При повторному перезважування недостача ваги вантажу підтвердилась.
Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № 726721/799 від 20.10.2016 щодо вагону № 67845230 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви) встановлено, що загальна маса вантажу, яка значиться у документах, становить 42600 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні № 67845230 при прибутті становила 39350 кг. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 20.10.2016 було проведено комісійне зважування вагону № 67845230, за документами значиться: вантаж - кокс доменний, тара - 22400 кг, нетто - 42600 кг. При перезважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 39350 кг, що менше на 3250 кг. Вагон № 67845230 прибув у технічно справному стані. Перезважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на електронних вагах. При повторному перезважування недостача ваги вантажу підтвердилась.
Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами в комерційному акті № 726720/798 від 20.10.2016 та в комерційному акті № 726721/799 від 20.10.2016 недостачу вантажу (2700 кг та 3250 кг відповідно) внесені до залізничної накладної № 51769909 від 18.10.2016.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 2700 кг, який перевозився у вагоні № 60515509, та щодо факту недостачі вантажу вагою 3250 кг, який перевозився у вагоні № 67845230.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
В матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № 91206511 від 18.10.2016, виставленого Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод».
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні № 60515509 наступним чином: 1) у вагоні № 60515509 маса нетто при відправленні становила 40450 кг; 2) норма недостачі (природні втрати) 40450 кг * 2% = 809 кг.; 3) недостача вантажу - 1891 кг (40450 кг - 37750 кг - 809 кг); 4) вартість 1 т вантажу відповідно до рахунку-фактури № 91206511 від 18.10.2016 - 7046,97 грн.; 5) сума недостачі з урахуванням природних втрат - 7046,97 * 1,891 = 13325 грн. 82 коп.
Крім того, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні № 67845230 наступним чином: 1) у вагоні № 67845230 маса нетто при відправленні становила 42600 кг; 2) норма недостачі (природні втрати) 42600 кг * 2% = 852 кг.; 3) недостача вантажу - 2398 кг (3250 кг - 852 кг - 2398 кг); 4) вартість 1 т вантажу відповідно до рахунку-фактури № 91206511 від 18.10.2016 - 7046,97 грн.; 5) сума недостачі з урахуванням природних втрат - 7046,97 * 2,398 = 16989 грн. 63 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд дійшов висновку в його обґрунтованості.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
З метою з'ясування чи є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» належним відповідачем у справі, судом було встановлено наступне.
В матеріалах справи міститься копія Договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Донецька залізниця», відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийняло зобов'язання надавати позивачу послуги з перевезення вантажів за плату на станціях регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (п. 7.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної № 51769909 від 18.10.2016 відбулось у жовтні 2016 року, тобто після укладення між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Договору № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.
Крім того, на залізничній накладній № 51769909 від 18.10.2016 міститься штамп Української залізниці - УЗ.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що перевезення вантажу за залізничною накладною № 51769909 від 18.10.2016 було здійснено саме Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", з огляду на що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є належним відповідачем у даній справі.
При цьому, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса місцезнаходження: 84400, Донецька обл., місто Лиман, вул. Привокзальна, будинок 22).
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Відповідно до п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 № 10 територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.
Як встановлено судом, перевезення вантажу у вагонах № 60515509 та № 67845230 здійснювалось Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», а отже спір виник у зв'язку з діяльністю саме регіональної філії «Донецька залізниця».
З метою встановлення обсягу повноважень регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», зокрема щодо встановлення обставин, чи надано вказаній філії право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», судом ухвалами від 23.12.2016, від 17.01.2017 та від 03.02.2017 було зобов'язано відповідача надати суду копію Положення про регіональну філію «Донецька залізниця».
Однак, відповідач не надав суду копію Положення про регіональну філію «Донецька залізниця», з огляду на що суд позбавлений можливості встановити наявність права у вказаної філії здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи та, відповідно, встановити підстави для направлення за підсудністю до Господарського суду Донецької області матеріалів даної справи (за місцезнаходження регіональної філії «Донецька залізниця»), враховуючи положення ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому через канцелярію суду 31.01.2017, про відсутність в матеріалах справи доказів оплати позивачем рахунку-фактури № 91206511 від 18.10.2016, суд зазначає, що факт оплати позивачем вказаного рахунку-фактури не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу договірних збитків за Договором № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 у зв'язку з недостачею вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення.
Крім того, відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено позивачем до позовної заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 30224 грн. 45 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191129) грошові кошти у розмірі 30224 (тридцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 16.02.2017
Суддя І.М. Отрош