номер провадження справи 27/168/16
14.02.2017 Справа № 908/3383/16
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
до відповідача: Громадської організації “Асоціація майстрів боді-білдінга” (69000 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 121)
про стягнення 19 051 грн. 98 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 243/20-19 від 11.07.2016р.
від відповідача: не з'явився
Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну “Міські теплові мережі” м. Запоріжжя до Громадської організації “Асоціація майстрів боді-білдінга”, м. Запоріжжя про стягнення 15 406 грн. 32 коп. основаного боргу, 2 269 грн. 02 коп. пені, 355 грн. 02 коп. 3% річних, 1 021 грн. 62 коп. втрат від інфляції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2016р., справу № 908/3383/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 21.12.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3383/16, присвоєно справі номер провадження 27/168/16 та призначено судове засідання на 24.01.2017р.
Розгляд справи по суті розпочато 24.01.2017р.
Ухвалою суду від 24.01.2017р. розгляд справи відкладався на 14.02.2017р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
14.02.2017р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3383/16.
14.02.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 14.02.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та на підставі ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, умов договору № 601183 від 01.12.2006р. Просить суд стягнути з відповідача 15 406 грн. 32 коп. основаного боргу, 2 269 грн. 02 коп. пені, 355 грн. 02 коп. 3% річних, 1 021 грн. 62 коп. втрат від інфляції.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 24.01.2017р. та 14.02.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Громадської організації “Асоціація майстрів боді-білдінга”, м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про теплопостачання”, споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.
Господарським судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002р. “Про створення комунальних підприємств теплових мереж” створено Концерн “Міські теплові мережі”.
Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну “Міські теплові мережі” в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 11031050064000104, основною метою діяльності Концерну “МТМ” (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну “МТМ” предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Статтею ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України “Про теплопостачання”, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Статтею 25 Закону України “Про теплопостачання”, закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 4 “Правил користування тепловою енергією”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно п. 2 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України “Про теплопостачання”.
01.12.2006р. між Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району (теплопостачальна організація) та Громадською організацією “Асоціація майстрів боді-білдінга” (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 601183.
Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до додатку № 1а до договору, теплова енергія постачалась в приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 71.
Згідно із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду;
- підігрів води - протягом року;
- кондиціювання - по замовленню споживача;
- інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплова енергія на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи Тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.
Згідно до п. 5.6 договору у разі підключення споживача без приладів комерційного обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами комерційного обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами комерційного обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показаннями приладів комерційного обліку споживачів, підключених до ЦТП, а решта обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно до його договірного максимального приєднаного теплового навантаження.
Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору).
Згідно п. 6.4 договору споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 6.5 договору при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.
Згідно п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.
Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача;
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.6.1 договору).
Відповідно до п. 6.6.2 договору, в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в ОСОБА_1, споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного ОСОБА_1 з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 договору строк. У разі неотримання ОСОБА_1 приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Відповідач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором.
Позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, хоча такий обов'язок не покладається на позивача умовами договору (докази направлення містяться в матеріалах справи).
Крім того, пунктом 3.2.26 договору передбачено, що споживач зобов'язався щомісячно, у строки, визначені договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, а пунктом 4.1.9 договору передбачено, що Теплопостачальна організація має право вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених актів в термін передбачений умовами договору, а в разі неповернення актів вважати їх прийнятими споживачем в редакції Теплопостачальної організації.
Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «МТМ» не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, акти приймання-передачі та виставлені рахунки, позивач на виконання умов договору за період з травня 2015 року по жовтень 2016 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 15 406 грн. 32 коп.
За вказаний період відповідач не здійснив жодної оплати за відпущену теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спірний період в сумі 15 406 грн. 32 коп.
Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком відповідача є додержання вимог договору та нормативно - правових актів.
У відповідності п. 40 Правил відповідач зобов'язаний вчасно проводити розрахунок за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та Правил.
У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.
Отже, Концерном “Міські теплові мережі” були виконані всі умови договору.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Правовідносини сторін врегульовано договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 3.2.6 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.
Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялися претензії, а саме від 07.12.2015р. № 8213-04, від 10.05.2016р. № 1670-04 від 10.05.2016р., № 7644-04 від 05.10.2016р., від 08.11.2016р. № 3334-04 про сплату заборгованості за теплову енергію.
Претензії відповідача залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 406 грн. 32 коп. основного боргу.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 355 грн. 02 коп. 3% річних та 1 021 грн. 62 коп. втрат від інфляції
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні втрати.
Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Факт виконання зобов'язань за договором № 601183 від 01.12.2006р. належним чином відповідач не довів.
Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованих сум 3 % річних та інфляційних втрат, з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.
Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних у розмірі 355 грн. 02 коп. 3% річних та сума втрат від інфляції у розмірі 1 021 грн. 62 коп.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 269 грн. 02 коп. пені.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2.8 договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованих сум пені, з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.
Суд дійшов висновку, що позивачем доведений факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2 269 грн. 02 коп.
Відповідач доказів оплати заборгованості в повному обсязі суду, станом на день розгляду справи не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з Громадської організації “Асоціація майстрів боді-білдінга”, м. Запоріжжя 15 406 грн. 32 коп. основного боргу, 2 269 грн. 02 коп. пені, 355 грн. 02 коп. 3% річних, 1 021 грн. 62 коп. втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 14.02.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до Громадської організації “Асоціація майстрів боді-білдінга”, м. Запоріжжя задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Громадської організації “Асоціація майстрів боді-білдінга” (69000 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 121, код ЄДРПОУ 26122893) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 15 406 (п'ятнадцять тисяч чотириста шість) грн. 32 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Громадської організації “Асоціація майстрів боді-білдінга” (69000 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 121, код ЄДРПОУ 26122893) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 02 коп. пені, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 02 коп. 3 % річних, 1 021 (одна тисяча двадцять одна) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 17.02.2017р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.