08 лютого 2017 року Справа № 5023/6099/12
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Малетича М.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Солара 2007"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 (головуючий суддя Ільїн О.В., Бондаренко В.П., Россолов В.В.)
у справі№ 5023/6099/12 Господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Деметра"
доПриватного підприємства "Будар"
прозвернення стягнення на предмет іпотеки,
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору
Приватного підприємства "Солара 2007"
відповідача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", 2. Приватного підприємства "Будар",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів
Публічне акціонерне товариство "Мегабанк"
провизнання права власності,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2014 у справі №5023/6099/12 (суддя Хотенець П.В.) у первісному позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Деметра" відмовлено повністю. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Приватного підприємства "СОЛАРА 2007" задоволено повністю. Визнано за Приватним підприємством "СОЛАРА 2007" право власності на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу від 30.09.2009, укладеним між Приватним підприємством "СОЛАРА 2007" та СВОК "Лан".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі №5023/6099/12 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2014 у справі №5023/6099/12, прийнято нове рішення, яким первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет іпотеки, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра" право власності на предмет іпотеки. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Солара 2007" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Приватне підприємство "Солара 2007" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2015 у даній справі касаційну скаргу ПП "Солара 2007" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 5023/6099/12 повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України у зв'язку зі сплатою судового збору у меншому розмірі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 у даній справі повернуто Приватному підприємству "Солара 2007" касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі №5023/6099/12 та додані до неї документи без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України, оскільки судовий збір за подання касаційної скарги було сплачено скаржником у меншому розмірі. При цьому в ухвалі судом зазначено належний розмір судового збору, що підлягає сплаті, - 40973,66 грн. (17072,36 грн. за подання первісного позову + 17072,36 грн. за подання зустрічного позову) Ч120%.) та звернуто увагу скаржника на необхідність належного обґрунтування ним неможливості звернення з касаційною скаргою у визначений законом строк.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу (без дати та номера) та додані до неї документи, встановила наступне.
Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Оскаржувана постанова апеляційної інстанції згідно з частиною третьою ст. 105 ГПК України набрала законної сили 23.03.2015, а строк її оскарження в касаційному порядку (з урахуванням приписів ст. 51 ГПК України) закінчився 13.04.2015. Касаційну ж скаргу, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії скарги з відтисками штампів судів, було подано Приватного підприємства "Солара 2007" до суду вперше в квітні 2015 в межах строку на касаційне оскарження, однак з недотримання вимог процесуального закону щодо розміру судового збору, що підлягає сплаті, у зв'язку з чим скаргу було повернуто судом без розгляду.
Вдруге з касаційною скаргою скаржник звернувся 24.06.2016, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження та більш ніж через рік з дня винесення ухвали про повернення скарги (поданої вперше) без розгляду, доплативши (06.11.2015) 739,60 грн. судового збору до попередньо сплаченого (09.04.2015) у розмірі 914,00 грн.
Як зазначалось вище, судом касаційної інстанції повернуто подану вдруге касаційну скаргу без розгляду ухвалою від 03.10.2016 у даній справі.
Скаржник звернувся з касаційною скаргою втретє 14.12.2016, не усунувши при цьому недоліків скарги, визначених ухвалами суду від 22.05.2015 та 03.10.2016. Так, до касаційної скарги скаржником додано дублікат квитанції від 09.04.2015, номер якої не вбачається за можливе встановити, на суму 914,00 грн. та платіжне доручення №№190ОО42639 від 06.11.2015 на суму 739,60 грн., в той час як розмір належного до сплати судового збору становить 40973,66 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до приписів статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Як вбачається з клопотання про поновлення строку, скаржник в обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 вказує, що підприємство з незрозумілих йому причин не отримує повідомлення про надходження поштової кореспонденції, хоча неодноразово зверталося до відповідного відділення зв'язку з інформацією про те, хто саме уповноважений приймати кореспонденцію ПП "Солара 2007" і на яку адресу її слід доставляти. Скаржник зазначає, що дізнався про винесені у справі судові акти лише з відомостей державного реєстру судових рішень, що об'єктивно зумовлює невчасне подання ним відповідних заяв та скарг.
На підтвердження викладених обставин щодо дати, з якої скаржнику стало відомо про існування ухвали від 03.10.2016 про повернення касаційної скарги без розгляду, скаржником подано копію заяви від 09.04.2015 про видачу примірник вказаної ухвали, роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень 14.12.2016 з інтернет-адреси http//:www.reyestr.court.gov.ua /Review/61822178, в якому вказано дату надіслання судом тексту судового рішення до реєстру - 05.10.2016 та дату оприлюднення - 07.10.2016. Тобто, як вбачається з вказаних відомостей, текст ухвали Вищого господарського суду України від 03.10.2016 у справі № 5023/6099/12 був розміщений на веб-порталі судової влади 07.10.2016 та був у відкритому доступі, тобто з цієї дати відповідач міг ознайомитись з його змістом.
Відповідно до п. п. 13, 14 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою КМ України від 25.05.2006 № 740, електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення. Електронні копії судових рішень, що підлягають негайному виконанню, надсилаються адміністраторові Реєстру відповідальною особою апарату суду відразу після їх ухвалення (постановлення). У передбачених процесуальним законодавством випадках електронні копії судових рішень надсилаються адміністраторові Реєстру в день складення повного судового рішення.
Згідно з п. 9 вказаного Порядку адміністратор Реєстру забезпечує функціонування Реєстру, зокрема, оновлення його інформаційних ресурсів та бази даних, цілодобовий загальний та повний доступ фізичних і юридичних осіб до електронних копій судових рішень через офіційний веб-портал судової влади.
Крім того скаржник мав можливість ознайомитись з матеріалами справи як сторона у справі, зняти їх копії і звернутись до суду за наданням інформації у справі.
Отже, скаржником не надано жодних належних доказів того, що у нього не було можливості звернутися з касаційною скаргою у визначений строк, в той час як за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 110 ГПК України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
На думку колегії суддів, скаржник належним чином не обґрунтував клопотання про відновлення пропущеного строку та не зазначив жодної поважної причини його пропуску крім посилання на неотримання поштової кореспонденції. Скаржником також не надано належних доказів того, що у заявника не було можливості невідкладно усунути недоліки скарги, визначені ухвалами суду касаційної інстанції від 22.02.2015 та 03.10.2016 щодо сплати судового збору у належному розмірі. При цьому з клопотаннями про відстрочення сплати судового збору чи про звільнення від сплати судового збору в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір" заявник касаційної скарги не звертався.
За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником не надано жодних переконливих доказів наявності поважних причин пропуску строку, встановленого для подання касаційної скарги, та значного зволікання з усуненням недоліків касаційної скарги, а тому згідно з приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Відхилити клопотання Приватного підприємства "Солара 2007" касаційну скаргу на про відновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі №5023/6099/12.
2. Повернути Приватному підприємству "Солара 2007" касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі №5023/6099/12 та додані до неї документи без розгляду.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
М.М. Малетич