13 лютого 2017 року Справа № 905/1632/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"
на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 23.12.2016
у справі№905/1632/15 Господарського суду Донецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"
прозвернення стягнення на предмет застави
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".
При зверненні з касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" не надало жодних доказів виконання зазначених вимог процесуального законодавства. Натомість скаржник у своїй касаційній скарзі заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
За змістом положень ст. 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями).
Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. Крім того, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
До того ж скаржником не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги.
З огляду на викладене вказане клопотання не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу слід повернути скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2016 у справі №905/1632/15 із доданими матеріалами повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий суддя О.Кролевець
Судді О.Євсіков
І.Плюшко