06 лютого 2017 року Справа № 915/531/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Самусенко С.С.,
Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. у справі № 915/531/15 господарського суду Миколаївської області за позовом Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Агро", третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення 1 446 177, 91 грн.,-
Подана Баштанською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - Заявник) касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Статтею 4 Закон України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви), встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", було встановлено розміри ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат).
Як видно з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 1446177,91 грн. заборгованості. Отже, на момент звернення з позовом судовий з бір підлягав сплаті у розмірі 28923,56 грн.
При цьому, з 01.09.2015 року набрав чинності Закон України №484-VІІІ від 22.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.
Згідно з пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України № 484-VIII від 22.05.2015 року, чинній на момент подання касаційної скарги), при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Тобто, звертаючись з касаційною скаргою судовий збір підлягав сплаті у розмірі 34708,27 грн. (28923,56х120%).
При цьому, Заявником, в якості доказу сплати судового збору надано платіжне доручення № 790 від 23 листопада 2016 року про сплату 26031,20 грн. судового збору, що не відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судовий збір" зі змінами, які набрали чинності 01.09.2015 р.
Пунктом 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. у справі № 915/531/15 господарського суду Миколаївської області повернути без розгляду.
Головуючий суддя Малетич М.М.
Судді Самусенко С.С.
Плюшко І.А.