про залишення позовної заяви без руху
16 лютого 2017 року справа № 823/261/17
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області, державного реєстратора Маньківського районного управління юстиції Черкаської області Щур Яни Юріївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю «Багва» про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації речового права,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області (далі - відповідач 1), державного реєстратора Маньківського районного управління юстиції Черкаської області Щур Яни Юріївни (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю «Багва», в якому просить:
- визнати протиправними дії державного реєстратора Маньківського районного управління юстиції Черкаської області Щур Яни Юріївни щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) кадастровий номер НОМЕР_1 від 02.12.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Багва»;
- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) кадастровий номер НОМЕР_1 від 02.12.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Багва» і зареєстрованого реєстраційною службою Маньківського районного управління юстиції Черкаської області.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду відбувається шляхом подання позовної заяви, яка має бути оформлена згідно статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позовна заява не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху з огляду на наступне.
Так, частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.
З позовної заяви вбачається, що позивачу при зверненні до суду необхідно було надати, окрім позовної заяви, ще три її копії. Проте позивачем було надано лише 3 примірника адміністративного позову.
Також частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, з подальшими змінами та доповненнями.
Так, згідно статті 2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Водночас, ставки сплати судового збору встановлено статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, відповідно до якої за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 цього Закону передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-VIII встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб на 2017 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 1600 гривень.
Даний позов містить дві вимоги немайнового характеру:
- визнати протиправними дії (сума судового збору становить 640 грн);
- скасувати державну реєстрацію речового права (сума судового збору становить 640 грн).
Отже, загальна сума судового збору, що належить до сплати становить 1280 грн (640 грн х 2 вимоги).
Проте, до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору лише в розмірі 640 грн.
Належним доказом сплати судового збору є лише оригінал квитанції.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що оскаржувані дії щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) були вчинені відповідачем 2 01.08.2014 року.
Разом з тим, в тексті позовної заяви міститься посилання, що про порушення своїх прав позивач дізналася лише у вересні 2016 року. Проте, доказів на підтвердження даної обставини позивач не надала.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Зокрема, Високий Суд вказав, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata. (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
Суд шукає підстави для поновлення строку виключно з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала позовну заяву. Виходячи з принципу змагальності, суд не може визнавати строк звернення до суду пропущеним з поважних причин з підстав, на які не покладається особа, яка звернулася до суду.
Якщо з наданих доказів не вбачається причин пропуску строку звернення до суду, суд залишає позовну заяву без розгляду. Водночас, якщо за обставинами справи такі причини у позивача можуть бути, суд може залишити позовну заяву без руху з мотивів неподання доказів щодо дотримання строку звернення до суду або ж відкрити провадження і з'ясувати ці обставини в попередньому судовому засіданні. Така позиція суду відповідає принципу забезпечення прав особи на доступ до судочинства.
Позивачем до позовної заяви не додано доказів того, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів відповідачами.
Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Також вбачається за доцільне вказати позивачу, що згідно частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без руху.
Крім того, суддя звертає увагу позивача, що відповідно до пп. 7 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 № 834-VIII, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1395-р «Деякі питання надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено забезпечення з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України щодо припинення надання послуг у сферах державної реєстрації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції: фактичне припинення в одноденний строк надання органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції, послуг у сферах державної реєстрації з одночасною передачею на розгляд виконавчих органів міських рад міст обласного значення, Київської міської, районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, заяв, що перебувають на розгляді у відповідному органі державної реєстрації, утвореному Міністерством юстиції, з обов'язковим повідомленням заявників про таку передачу; передачу у місячний строк виконавчим органам міських рад міст обласного значення, Київській міській, районним, районним у м. Києві державним адміністраціям, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, реєстраційних справ.
До органів державної реєстрації, утворених Міністерством юстиції України, що припинили надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, зокрема, належить Маньківське районне управління юстиції Черкаської області.
Таким чином, юридичною особою, в структурі якої відповідачем 2 прийнято рішення про державну реєстрацію речового права за індексним номером 14850802 від 01.08.2014, є Маньківське районне управління юстиції Черкаської області, яке, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, припинено.
Проте, надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за місцем розташування нерухомого майна, щодо якого проводилася вказана державна реєстрація - здійснюється Маньківською районною державною адміністрацією (Черкаська, область, м. Маньківка, вул. Соборна,14).
Керуючись статтями 99, 100, 104, 105, 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області, державного реєстратора Маньківського районного управління юстиції Черкаської області Щур Яни Юріївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - товариство з обмеженою відповідальністю «Багва» про визнання протиправним дій та скасування державної реєстрації речового права - залишити без руху.
Встановити позивачу строк до 20 березня 2017 року для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали заява підлягає поверненню.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.А. Рідзель