ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 лютого 2017 року № 826/4766/16
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів під головуванням судді Добрянської Я.І., суддів - Федорчука А.Б., Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Міністерства оборони України, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 12.11.2015 р. щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 12.11.2015 р. щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499.
Як зазначено у наданих до суду письмових запереченнях, відповідача позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні з огляду на їх необгрунтованість та невмотивованість.
Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відтак, керуючись наведеними положеннями, суд, за результатами дослідження наявних у справі матеріалів, враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відповідно до витягу із протоколу від 27.11.2013 р. №2962 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, у період проходження строкової військової служби в Демократичній Республіці Афганістан 1988 році ОСОБА_1 отримав вогнепальні осколкові поранення голови, лівої верхньої кінцівки, контузії головного мозку, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААБ №67883 від 30.12.2013 р. з 13.12.2013 р. позивачу встановлена третя група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії та захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
09.01.2014 р. позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 інваліда III групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.
З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням III групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії, та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивач звернувся до Коростенського ОМВК з відповідною заявою від 12.11.2015 р. та надав копії необхідних документів. Коростенський ОМВК надіслав документи позивача до Міністерства оборони України.
Згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 18.01.2016 р. №248/3/6/144, адресованого Житомирському ОМВК вбачається, що після розгляду документів позивача встановлено відсутність законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим документи повертаються без реалізації. Інформації стосовно подання пропозиції Міністерству оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу не надано, а документи повернуті.
На думку позивача, лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача, адже у Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. В той же час до зазначеної комісії документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідно рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало, з огляду на що позивач звернувся за захистом власних прав та інтересів до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18.11.2014 р. у справі №21-446а14 та 21.04.2015 р. у справі № 21-135а15.
Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановлено затвердити Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що додаються (далі - Порядок №499).
При цьому, установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно п.п. 4 п. 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців строкової служби - за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення; для військовозобов'язаних чи резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, - за посадою виходячи з окладу за військовим званням у запасі та максимального окладу за посадою, до якої вони були приписані в запасі, на день втрати працездатності; для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.
Пунктом 3 Порядку №499 встановлено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Згідно п. 5 Порядку №499 копії документів завіряються в установленому порядку керівником уповноваженого органу.
Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, установлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат (п. 6).
Згідно до п. 7 Порядку №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Військовослужбовець, військовозобов'язаний чи резервіст вважається таким, що виконує обов'язки військової служби відповідно до законодавства (п. 8).
Фінансування витрат, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (п. 9).
Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.
В той же час, як пояснено представником відповідача, для всебiчного розгляду документiв щодо призначення допомоги наказом Мiнiстра оборони України вiд 12.04.2007 р. №168 визначено склад постiйно дiючої комiсiї з розгляду питань, пов'язаних iз призначенням i виплатою одноразової грошової допомоги в разi загибелi (смерті), калiцтва або iнвалiдностi вiйськовослужбовцiв та iнвалiдностi осiб, звiльнених з вiйськової служби.
При цьому, представником відповідача зауважено, що голова комісії (заступник Міністра оборони України) забезпечує підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру, роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.
Однак, всупереч наведеному рішення вказаної комісії за результатами звернення позивача у справі відсутнє, відповідачем до суду такого не надано, натомість лист від 20.11.2015 р. №С37618 за підписом начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України, на переконання суду, не може вважатися таким рішенням, зважаючи на що спірна заява позивача фактично є нерозглянутою належним чином та у встановлений законодавчими нормами спосіб.
З огляду на наведене, слушним, на переконання суду, є посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 18.03.2014 р. №21-11а14, згідно якої оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув, та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
Таким чином, за результатами дослідження наявних у справі документів суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовну заяву задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 12.11.2015 р. про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2015 р. про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням висновків суду у даній справі.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя Я.І. Добрянська
Судді: А.Б. Федорчук
В.А. Кузьменко