про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 лютого 2017 року справа № 823/257/17
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», в якому просить:
- скасувати як протиправне рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №24772900 від 25.09.2015 року про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на житловий будинок №23 по вул. Колгоспна в м. Золотоноша Черкаського району Черкаської області;
- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попередній запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок №23 по вул. Колгоспна в м. Золотоноша Черкаського району Черкаської області.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, 09.02.2007 року між позивачем та акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - публічне акціонерне товариство «Сведбанк») було укладено кредитний договір №2301/0207/88-768.
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 09.02.2007 також було укладено договір іпотеки №2301/0207/88-768-Z.
Згідно іпотечного договору ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок №23 по вул. Колгоспна в м. Золотоноша Черкаського району Черкаської області.
Пунктом 12 зазначеного договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя у позасудовому порядку здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
28.11.2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступало як правонаступник акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу №15, за яким банк відступив фактору свої права вимоги по кредитних договорах, укладених з боржниками з одночасним відступленням права за договорами забезпечення.
У позовній заяві позивач зазначає, що із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 03.02.2017 року йому стало відомо, що 25.09.2015 року відповідачем було здійснено запис індексний номер 24772900 про реєстрацію права власності на передане ним в іпотеку майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
Незгода позивача із вказаним рішенням відповідача про реєстрацію права власності на житловий будинок №23 по вул. Колгоспна в м. Золотоноша Черкаського району Черкаської області зумовила його звернутися до суду з даним позовом.
Із зазначеного слідує, що спірні правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, у зв'язку з чим очевидно, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Положеннями ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, здійснюються за правилами цивільного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та рішення відповідача про державну реєстрацію права власності на житловий будинок №23 по вул. Колгоспна в м. Золотоноша Черкаського району Черкаської області за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору іпотеки №2301/0207/88-768-Z від 09.02.2007 року, зазначені спірні правовідносини пов'язані із цивільно-правовою угодою та стосуються права власності на спірне нерухоме майно, тобто цивільного права, то даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі №21-41а16 (826/4858/15), розглянутій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, згідно якої, враховуючи те, що у справі, яка розглядалась, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, колегія суддів трьох палат Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 6 цієї статті суддя зазначає, що розгляд зазначеного спору віднесений до юрисдикції цивільного суду в порядку цивільного судочинства.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 107, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Копію ухвали надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.А. Рідзель