09 лютого 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1838/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кузьменко Н.А.
при секретарі - Рябчич А.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Малюченка С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 29.06.2016 р. № 25-13, № 26-13, -
встановив:
24 листопада 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (Білозерського відділення) з позовними вимогами про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 29.06.2016 р. № 25-13, № 26-13, а саме:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 29 червня 2016 року №25-13 та №26-13, якими ОСОБА_3 визначено податкові зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн за кожним з податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки з урахуванням вимог чинного законодавства, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року, а відтак застосування відповідачем Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з метою оподаткування, а саме формування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень могло мати місце не раніше наступного бюджетного року, тобто застосування даного закону є передчасним оскільки він був прийнятий пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 року). Позивач стверджує, що транспортні засоби Volkswagen Touareg не підпадають під вимоги для об'єктів оподаткування тому, що мають об'єм двигуна 2967, рік випуску 2014 та 2015 відповідно. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 29.06.2016 р. № 25-13, № 26-13.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 12 січня 2017 року замінено неналежного відповідача в справі - Цюрупинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (Білозерське відділення) на належного - Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ).
Херсонська ОДПІ 24 січня 2017 року подала до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що нарахування транспортного податку на адресу позивача здійснено у відповідності та в порядку, визначеному чинним законодавством. Також, представник відповідача зазначив, що законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком передбачив, що таким об'єктом є автомобілі з року випуску минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, тобто понад 1033500 грн (1378*750=1033500). Все це на думку відповідача є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник Херсонської ОДПІ проти позову заперечував, посилаючись на підстави викладені в письмових запереченнях.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачу належить автомобілі марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2014 року випуску, об'ємом двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1 та 2015 року випуску, об'ємом двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.
29.06.2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 26-13, №25-13 кожним з яких ОСОБА_3 визначено суму грошових зобов'язань по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Положенням пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України було визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
При цьому, Законом України від 24.12.2015 року N 909-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв'язку з чим пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції.
Так, пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 року N 909-VIII щодо об'єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, є платниками транспортного податку.
Надаючи правову оцінку законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу). Поміж тим, відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.
Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно до п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.
Так, відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.
Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Таким чином, місцеві ради за ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2016 рік - це плановий період, а 2017 рік - вже бюджетний період.
Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, транспортний податок, об'єкт оподаткування яким (ст.267 ПК України) було змінено Законом України N 909-VIII від 24.12.2015 року, та який встановлено на території Білозерського району Херсонської області практично не може бути визнаний обов'язковим до сплати в 2016 році, адже відсутні докази офіційного оприлюднення рішення Білозерської селищної ради 45 сесії 6 скликання «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)» №540 від 21 січня 2015 року та рішення Білозерської селищної ради 50 сесії 6 скликання «Про перегляд податку на майно (в частині транспортного податку)» №587 від 02 червня 2015 року, що розцінюється судом як відсутність такого оприлюднення.
У той же час, пунктом 12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПК України надалі встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.
Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.
Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.
Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.
Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 року N 909-VIII) з метою оподаткування транспортним податком, за яким об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, не може мати місце у 2016 році.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
Податковим органом не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 29 червня 2016 року №№25-13,26-13 про визначення суми транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн за кожним з них, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
В даному випадку суд бере до уваги, що об'єм двигуна у обох транспортних засобів становить 2967 куб.см.; середньо ринкову вартість таких автомобілів встановлено податковим органом шляхом перегляду сторінки в інтернет на якій відображена інформація про продаж абсолютно іншої моделі Volkswagen Touareg Premium Life 3.0 V6 TDI, яка не має нічого спільного з транспортними засобами позивача; середньоринкова вартість транспортних засобів позивача не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстав для висновку про повну неправомірність дій Херсонської ОДПІ.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 09 лютого 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 29.06.2016 р. № 25-13, № 26-13 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 р. № 25-13, № 26-13, якими ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в загальній сумі 50000,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1102 грн. 40 коп., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 14 лютого 2017 року.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 8.3.2.