Справа № 815/965/17
17 лютого 2017 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду - Потоцька Н.В., розглянувши клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про відстрочення сплати судових витрат, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Адміністративний процес ініціюється через подання адміністративного позову. Адміністративний позов, згідно з пунктом 6 коментованої статті, є зверненням до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно - правових відносинах. Тільки адміністративний позов, поданий відповідно до правил адміністративного судочинства, може бути підставою для відкриття провадження у адміністративній справі.
Згідно приписів ч. 3 ст.106 КАС України до позовної заяви також додається документ про сплату судового збору.
Позивач звернувся до суду із клопотанням про відстрочення сплати судових витрат на певний строк.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач є центральним органом виконавчої влади та фінансується з бюджету України. Відповідно до кошторису Укртрансбезпеки на лютий 2017 рік «Інші видатки», за якими здійснюється оплата судового збору, бюджетних коштів не вистачає.
Враховуючи вищезазначене на момент звернення до суду на рахунку Укртрансбезпеки відсутні достатні кошти для сплати судового збору. З огляду на майновий стан, просимо суд відстрочити сплату судового збору за подання позовної заяви до вирішення справи по суті.
Розглянувши вказане клопотання суд вважає за необхідне зазначити таке.
Законом України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення до суду встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
У контексті наведених вище законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів ОСОБА_2 Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства»(Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору мало на меті дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливити зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду, про що зазначено у пояснювальній записці до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Підпунктом "b" пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і Міжнародним валютним фондом) визначено, що для підвищення ефективності цивільного процесу буде ухвалено Закон про вибіркове підвищення судового збору, що матиме на меті забезпечити подвоєння доходів від судового збору в реальному вимірі впродовж 12 місяців.
На виконання вказаного зобов'язання за Меморандумом про економічну та фінансову політику було розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".
Метою законопроекту є запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.
22.05.2015 р. Верховною ОСОБА_2 України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015 р.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет ОСОБА_2 України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року № 2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Отже, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору, тоді як за явності належних доказів може розглядатися судом, як підстава для розгляду питання про відстрочення сплати судового збору.
В свою чергу, позивачем не надано до заявленого клопотання належних та допустимих доказів, які б вказували на зазначені у клопотанні обставини.
У зв'язку із чим у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 87 - 88 КАС України, Законом України «Про судовий збір» суддя,-
Відмовити в задоволенні клопотання клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про відстрочення сплати судових витрат.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали, апеляційної скарги.
Суддя Потоцька Н.В.