15 лютого 2017 р. Справа №818/1730/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелети С.М., суддів Соколов В.М., Осіпова О.О.
за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.
представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а; зобов'язати відповідача перерахувати на рахунок ОСОБА_2 кошти по відповідному виконавчому документу; нарахувати та сплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми; визнати протиправними дії відповідача щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_2 від 28.07.2016 року; зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а, за результатами розгляду поданого звіту постановити ухвалу про накладення штрафу на керівника ДКС України в розмірі 300 мінімальних заробітних плат; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 половину суми накладеного штрафу та зобов'язати ДКС України сплатити вказану в судовому рішенні суму.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не виконує рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі №577/5974/13-а, в зв'язку із чим просить суд зобов'язати відповідача перерахувати кошти по зазначеному рішенню суду із врахуванням компенсаційних виплат.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не розглянуто його звернення від 28.07.2016р., яке було отримано казначейською службою 01.08.2016р., в зв'язку із чим вважає, що відповідачем було порушено строки розгляду його звернення. Так, позивач звернувся до ДКС України із листом від 28.07.2016 року щодо виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року по справі № 818/142/16, однак в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" про результати його розгляду не був повідомлений ДКС України. Крім того, зазначає, що відповідач взагалі не надав відповіді йому, а натомість відповідь була надана іншою установою - управлінням казначейської служби в Сумській області, до якої він не звертався.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив справу розглядати без його участі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. У письмовому запереченні на позов зазначає, що на виконанні у казначействі за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" дійсно знаходиться виконавчий лист, виданий Конотопським міськрайонним судом по справі № 577/5974/13-а про стягнення коштів у сумі 3150,00 грн. на користь позивача. Вказаний виконавчий лист взято на облік в органах казначейства з 25.11.2013 року. При цьому, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється казначейством за черговістю надходження таких рішень. Станом на 06.01.2017 року на виконанні перебуває 2491 рішення судів на суму 85,5 млн. грн., що надійшли раніше виконавчого листа № 577/5974/13-а. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" для задоволення вказаних потреб на 2017 рік передбачено 500,00 млн. грн. Лише після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначених виконавчих листів, Казначейство зможе здійснити заходи щодо перерахування коштів по справі № 577/5974/13-а на користь ОСОБА_2, оскільки виконання рішення поза чергою є неможливим адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж позивач. Також, законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_2 від 28.07.2016 року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року по справі № 818/142/16 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ДКС України, а саме визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо невиплати ОСОБА_2 суми коштів по виконавчому листу від 22.07.2010 року, який видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 2-1683/2010 (а.с.9-11).
Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року (а.с.12-13) та Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 року (а.с.16-17) вказана постанова залишена без змін.
28.07.2016 року позивач звернувся до ДКС України із листом щодо невиконання відповідачем рішень Конотопського міськрайонного суду по справі № 2-1683/2010 та постанови Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 року по справі № 818/142/16 (а.с.14). Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, дане звернення відповідач отримав 01.08.2016р., але с установлений строк на його адресу відповіді від відповідача він не отримав.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що Державної казначейською службою України дійсно звернення позивача не розглядалося, а було перенаправлено на розгляд до Управління державної казначейської служби України в Сумській області, яке і надало відповідь позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (частина 1 статті 15 Закону).
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" визначені обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.
Органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, крім іншого, зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам, тощо.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Таким чином, закон покладає обов'язок, в даному випадку на Державну казначейську службу України, об'єктивно і вчасно розглянути заяву, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, повідомити позивача про наслідки розгляду заяви.
Відповідачем не надано жодних доказів того, що Державною казначейською службою України було розглянуто звернення ОСОБА_2 від 28.07.2016 року та позивачу була надана відповідь за підписом керівника Державної казначейської служби України, до якого звертався позивач. Крім того, із листа головного управління ДКС України у Сумській області від 18.08.2016 року № 12-37/614-4592 вбачається, що виконання зазначеної категорії рішень покладено саме на Державну казначейську службу України.
Крім того, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
В даному випадку, саме Державною казначейською службою України повинно виконуватися рішення зазначеної категорії, і саме відповідач повинен був розглянути звернення та надати відповідь в строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян», що не було дотримано відповідачем, доказів своєчасного розгляду та надання відповіді за підписом голови Державної казначейської служби України матеріали справи не містять, представником відповідача не надано. Крім того, судом визнається безпідставним посилання представника відповідача на правомірність не розгляду звернень з огляду на Закону України «Про захист персональних даних», враховуючи те, що даний Закон не регулює питання строків та порядку звернень громадян, позивач інформацію запитував відносно себе, і у розпорядника інформації - ДКС України, яке веде як облік виконання зазначеної категорії рішень, про що зазначає Головне управління ДКС України у Сумській області в листі від 18.08.2016 року № 12-37/614-4592.
Таким чином позовні вимоги судом задовольняється в частині визнання протиправними дії Державної казначейської служби України щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_2 від 28.07.2016 року.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а, суд зазначає наступне.
Порядок виконання рішень судів та інших органів визначається Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Процедура стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Як встановлено судом, на момент розгляду справи, постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2010р. по справі № 2-1683/2010 були задоволені позовні вимоги позивача (а.с.61-63). На виконання даного рішення суду 04.04.2013р. видано виконавчий лист щодо примусового виконання постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2010р. по справі № 2-1683/2010 (а.с.66).
В подальшому Конотопським міськрайонним судом було винесено по справі №577/574/13-а провадження №6а/577/149/13 ухвалу суду від 15.11.2013р. про зміну порядку та способу виконання судового рішення (а.с.49). На виконання судового рішення від 15.11.2013р. судом було видано 22.11.2013р. виконавчий лист, який було направлено до казначейської служби для примусового виконання.
Слід зазначити, що позивач скористався правом на оскарження бездіяльності ДКС України щодо невиконання вчасно судового рішення, яке було прийнято Конотопським міськрайонним судом Сумської області від 22.07.2010р. по справі № 2-1683/2010. Так, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. по справі №818/142/16 були частково задоволені вимоги ОСОБА_2, а саме, визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає в затримці виплати ОСОБА_2 коштів по виконавчому листу від 22.07.2010 р. у справі №2-1683/2010 р., який було видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області. Постанова суду від 29.03.2016р. по справі №818/142/16 була залишена судом в силі після перегляду скарг в апеляційному та касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.11.2016р. скарга Державної казначейської служби України залишена без задоволення, судові рішення залишені без змін.
В межах даної справи, предметом розгляду є бездіяльність ДКС України щодо невиконання судового рішення, яке прийнято Конотопським міськрайонним судом 15.11.2013р. в межах справи №577/574/13-а провадження №6а/577/149/13.
Таким чином, на час розгляду даної справи по суті, відповідачем не було виконано як виконавчий лист по виконанню постанови суду від 22.07.2010р., що встановлено судовим рішенням по справі №818/142/16, так і виконавчий лист, виданий судом для виконання ухвали від 15.11.2013р., що є предметом розгляду даної справи.
Дані обставини також підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області від 18.08.2016 року № 12-37/614-4592, де зазначено, що виконавчі листи Конотопського міськрайонного суду по справі № 6а/577/149/13 та від 22.11.2013 року по справі № 577/5974/13-а знаходяться в черзі на виконання під № 5637 та № 5757. Також роз'яснено, що вказані судові рішення будуть виконані в порядку черговості ДКС України виходячи з обсягів бюджетних асигнувань, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік (а.с.15).
Тобто на даний час ухвала суду від 15.11.2013р. про зміну способу виконання постанови суду від 22.07.2010р. по справі №577/574/13-а провадження №6а/577/149/13 від 21.11.2013р. Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаною більше трьох років.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Слід зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року). Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод"). У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005 року), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області є протиправною, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язати відповідача перерахувати на рахунок ОСОБА_2 кошти по відповідному виконавчому документу, нарахувати та сплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Суд зазначає, що така компенсація виплачується разом із виплатою основної суми коштів за рішенням суду, а тому розрахунок трьох відсотків річних від несплаченої суми проводиться в момент нарахування основної суми боргу. Враховуючи те, що компенсаційні виплати повинні бути перераховані на рахунок позивача одночасно із виплатою основної частини боргу, сума коштів за виконавчим листом, який було видано на виконання прийнятої Конотопським міськрайонним судом ухвали суду 15.11.2013р. в межах справи №577/574/13-а провадження №6а/577/149/13 не виплачена позивачу на час розгляду справи в суді, позовні вимоги в цій частині є передчасними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того суд відмовляє в задоволенні вимог ОСОБА_2 в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а, за результатами розгляду якого постановити ухвалу про накладення штрафу на керівника ДКС України в розмірі 300 мінімальних заробітних плат та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 половини суми накладеного штрафу та зобов'язання ДКС України сплатити вказану в судовому рішенні суму.
Суд зазначає, що стаття 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначає повноваження суду щодо контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Норма частини першої вказаної статті надає суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки позивач просить зобов'язати ДКС України подати звіт про виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а, повноваження судового контролю щодо виконання рішення по справі № 577/5974/13-а належать суду, який ухвалив рішення - Конотопському міськрайонному суду Сумської області, у Сумського окружного адміністративного суду відсутні повноваження щодо судового контролю за виконанням судового рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/5974/13-а.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.11.2013р. по справі № 577/5974/13-а, провадження №6А/577/149/13..
Визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_2 від 28.07.2016 року.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2017р.
Головуючий суддя С.М. Гелета
Судді В.М. Соколов
ОСОБА_3