Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.Харків
06 лютого 2017 р. №820/4706/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,
за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТОРГСЕРВІС" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу та податкового повідомлення - рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ТОРГСЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:
- скасувати наказ ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 28.08.2016 № 634 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 31234756);
- скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 30.09.2016 №0002271402.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Фірма "ТОРГСЕРВІС" є таким, що суперечить чинному законодавству, отже є протиправним, оскільки був винесений на підставі пп.78.1.4 п.78.4 ст.78 ПК України, що передбачає проведення перевірки у результаті не надання платником податків письмових пояснень та документального підтвердження на запит податкового органу у разі виявлених недостовірності даних, що містяться у податковій декларації. При цьому, в отриманому позивачем запиті відсутні підстави для надіслання, тобто не визначено, в рамках яких конкретних заходів встановлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації позивача; які конкретно визначені податкові декларації та які саме недостовірні дані щодо позивача були досліджені податковим органом та яке відношення вони мають до господарських операцій позивача з вказаним контрагентом. Також позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, за результатами яких податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_5 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що податковий орган діяв в межах своїх повноважень, керуючись чинним законодавством України. Також представник відповідача зазначив, що на адресу ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 29.01.2016 №1967/7/15-53-22-03, отримана від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, яка свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту на підставі даних вказаного контрагента ТОВ «БС ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД».
На підставі зазначеного податковим органом було направлено запит про надання інформації та її документальне підтвердження. Позивачем надано лист на вищезазначений запит, в якому відсутнє документальне підтвердження своєї позиції. У зв'язку з зазначеним керівником податкового органу винесено наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірма "ТОРГСЕРВІС" від 25.08.2016 №634.
Представники позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ТОРГСЕРВІС" (далі - ТОВ фірма "ТОРГСЕРВІС") зареєстроване як юридична особа (а.с.11). та перебуває на обліку в ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області як платник податків (а.с.9-10).
За приписами п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Судом встановлено, що на адресу позивача ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області поштою направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) від 14.03.2016 №2551/10/20-31-22-03 (а.с.13-15).
Позивач листом від 29.3.2016 №29/03-25 надав відповідь на запит податкового органу від 14.03.2016 №2551/10/20-31-22-03, в якій зазначено, що у запиті відсутня інформація, яка підтверджує недостовірність визначення ТОВ Фірма "ТОРГСЕРВІС" даних податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ. Також зазначено, що зі змісту вказаного запиту не вбачається, що податковим органом виявлено недостовірні дані в податковій декларації за червень 2015 року, а відтак надісланий запит не може вважатися обов'язковим письмовим запитом в розумінні пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України (а.с.16-20).
Керуючись п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України, від 25.08.2016 №634 (а.с.22) в.о. начальником ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фірма "ТОРГСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "БС ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД" за період з 01.06.2015 по 30.06.2015 та видано запрошення прийняти участь у проведені документальної позапланової невиїзної перевірки посадовими особами позивача від 25.08.2016 №11596/10/20-31-14-02-15.
Статтею 78 ПК України встановлено особливості проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності наступної обставини: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Зі змісту наведених положень вбачається, що документальна позапланова перевірка здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби та можлива за одночасної наявності таких двох умов: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Наявність другої умови має місце у тому випадку, коли платник податків не надав на письмовий запит органу державної податкової служби пояснень та документів протягом 10 робочих днів. 10 робочих днів обраховуються з дня, коли платник податків фактично отримав запит.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 03.07.2014 по справі № К/800/11452/14.
Згідно до п.73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Аналогічні положення містить в п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245. Так у відповідності до вказаного пункту запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. При цьому, у запиті мають бути обов'язково зазначені: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Пунктом 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Пунктом 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом передбачено, у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.
Відповідно до п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
З положень наведеної норми вбачається, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації. Так, оскільки відповідач в запиті від 14.03.2016 №2551/10/20-31-22-03 посилається на п.п.73.3.1 п.73.3 ст. 73 ПК України, то у ньому відповідності до вимог зазначеної норми повинні бути зазначені факти порушення платником податків законодавства.
Аналізуючи запит про надання інформації від 14.03.2016 №2551/10/20-31-22-03, судом встановлено, що у запиті в порушення п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, фактично не визначено підстави для надіслання запиту позивачу.
Також суд зазначає, що запит від 14.03.2016 №2551/10/20-31-22-03 містить посилання п.п.20.1.2, п. 20.1 ст. 20, п.п.73.3.1 п.73.3 ст. 73 ПК України, період перевірки з 01.06.2015 по 31.06.2015 щодо взаємовідносин ТОВ "БС ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД", що фактично не визначає жодних підстав для його надсилання, а саме, в рамках яких заходів податковим органом встановлено недостовірність даних, що міститься у податкових деклараціях позивача; які конкретно визначені податкові декларації та які саме недостовірні дані щодо позивача були досліджені, та яке відношення мають взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом до обов'язку дослідження контролюючим органом податкових декларацій позивача, як того вимогає припис п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі якого було прийнято оскаржуваний наказ.
Проте, у запиті мається посилання на податкову інформацію від 29.01.2016 №1967/7/15-53-22-03 отриманої від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, яка свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту на підставі даних вказаного контрагента ТОВ "БС ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД".
Інших документів або інформації, які б свідчили про встановлення таких порушень відповідач до ініціювання надіслання запиту в порядку п.73.3 ст.73 ПК України та винесення спірного наказу не отримував і в подальшому таких документів на адресу ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області не надходило.
Суд зазначає, що запит від 14.03.2016 №2551/10/20-31-22-03 не відповідає вимогам законодавства, а саме - не містить чітких підстав, з якими податковий орган пов'язує можливість наявності порушення ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" вимог податкового чи іншого законодавства (відсутні посилання на підстави надіслання такого запиту, визначені п.73.3 Податкового кодексу України). У зв'язку з чим у відповідача була відсутня одна із обов'язкових обставин для проведення позапланової перевірки позивача на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 у разі не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Крім того, суд зазначає, що виходячи із змісту та підстав надіслання вказаного запиту від 14.03.2016 №2551/10/20-31-22-03 податковим органом фактично застосовано положення пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Згідно п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Отже, ТОВ ФІРМА «ТОРГСЕРВІС» правомірно не надано відповідь на запит податкового органу від 14.03.2016 №2551/10/20-31-22-03.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, підстави для винесення наказу про проведення перевірки позивача, на підставі п.78.1.4 ст. 78 ПК України в ході судового розгляду судом не встановлено, через що наказ від 28.08.2016 № 634 є протиправним та таким, що винесений з порушенням чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування наказу ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" від 28.08.2016 № 634 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.09.2016 №0002271402, суд зазначає наступне.
На підставі наказу ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" від 28.08.2016 № 634 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "БС ШІППІНГ СЕРВІС ЛТД" за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, за результатами вказаної перевірки складено акт від 14.09.2016 №2625/20-31-14-02-07/31234756 (а.с.47-60), у висновках якого встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 82483,91 грн.
На вказаний акт перевірки позивачем подано заперечення до ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (а.с.61-62).
За результатами розгляду вказаних заперечень на акт перевірки, листом ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 28.09.2016 №14710/20-31-14-02-15 вказаний акт перевірки щодо встановлених порушень визнано правомірними та таким, що не підлягає перегляду (а.с.63-66).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ОСОБА_4 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 №0002271402, завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 82484 грн. (а. с.45).
Перевіряючи обґрунтованість висновків ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки від 14.09.2016 №2625/20-31-14-02-07/31234756, суд встановив наступне.
Як вбачається з вказаного акту перевірки, судження податкового органу про порушення позивачем законодавства в результаті чого зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 82483,91 грн., ґрунтується на податковій інформації ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.01.2016 №1967/7/15-53-22-03 щодо ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентом ПП "Медіал комплект" за червень 2015 року, а також при визначенні сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень 2015 року.
Судом встановлено, що спірні взаємовідносини позивача та ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" виникли за результатами господарської діяльності позивача як покупця у сфері зовнішньо - економічної діяльності, та подальшої реалізації придбаного товару ДП "СхідГЗК".
Так, між ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" (покупець) та QINGDAO IRO TAIHE INTERNATIONAL TRADE CO., LND, Китай (продавець), укладено договір від 24.03.2015 №24032015/806 (а.с.177-180). Відповідно до п.1 вказаного договору - продавець продає, а покупець придбаває товар гідрокарбонат амонію технічний. Згідно п. 5 зазначеного договору - СIF Одеса, Україна (Incoterms 2010), вантажоодержувач згідно даного договору є ДП "Східний ГЗК", адреса: Україна, 52210, м. Жовті води, вул. Горького, 2.
Отже, враховуючи умови вказаного договору, зокрема, п. 8, транспортування товару здійснювалось за рахунок продавця морським транспортом до Одеського морського порту.
З огляду на матеріали справи, укладення вказаного договору позивачем з QINGDAO IRO TAIHE INTERNATIONAL TRADE CO., LND, Китай було необхідно для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації товару -ДП "СхідГЗК", що підтверджується відповідним договором про закупівлю товарів від 28.07.2015 №592/13, специфікацією (а.с.67-71).
Суд зазначає, що оскільки придбаний товар позивачем у QINGDAO IRO TAIHE INTERNATIONAL TRADE CO., LND, Китай, що є нерезидентом, транспортувався продавцем до Одеського морського порту, а подальша реалізація здійснювалося позивачем контрагенту - покупцю, що є резидентом, тобто придбаний товар потребував вантажно - розвантажувальних робіт, послуг по страхуванню, транспортно - екпедиторські послуги тощо.
Судом встановлено, що між ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" (клієнт) та ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" (експедитор), укладено договір транспортно - експедиторського обслуговування від 07.08.2014 №180/14 (а.с.73-81). Відповідно до пп.1.1 вказаного договору визначено, що предметом вказаного договору є надання експедитором клієнту послуг з транспортно - експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в т.ч. з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами послуг. Згідно пп. 1.2 зазначеного договору - послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно - експедиторських послуг або додаткової угоди до договору, в якій вказується: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору та інші погоджені сторонами умови.
На підтвердження виконання умов вказаного договору транспортно - експедиторського обслуговування від 07.08.2014 №180/14 позивачем надано до матеріалів справи: заявку, акти надання послуг, податкові накладні рахунки на оплату, накладну, що засвідчує розмитнення товару, відомості вагонів та контейнерів, видаткові накладні, вантажно - митна декларація, виписку по рахунку (а. с. 82-105), а також надано договори про експедирування вантажів, укладених між ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" (експедитор) та ДП "Адміністрація морських портів України", щодо надання послуг останнім стосовно здійснення перевалки, зберігання та внутрішньопортового експедирування вантажу тощо (а.с.183-198).
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.
Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.
Таким чином, ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" - виконав свої зобов'язання за вказаним договором, а ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" прийняло роботи та послуги за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
На підставі зазначених вище обставин, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ ФІРМА "ТОРГСЕРВІС" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплатувиконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.
Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Відповідно до 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та відповідно суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем робіт та послуг у контрагента ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" було необхідно для здійснення господарської діяльності, що направлена на отримання доходу, а саме: забезпечення розмитнення, перевалки, страхування товару та подальшого транспортування контрагенту - покупцю.
Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг та робіт, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ Фірма "ТОРГСЕРВІС".
Таким чином, позивачем дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на визначені суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту по операціях з ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД", позивачем подано декларації з ПДВ та сум бюджетного відшкодування. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.01.2016 №1967/7/15-53-22-03 щодо ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентом ПП "Медіал комплект" за червень 2015 року, а також при визначенні сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень 2015 року - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "БС Шіппінг Сервіс ЛТД" та правомірність віднесення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 №0002271402 є необґрунтованим, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 2756 грн., що підтверджується квитанціями від 01.09.2016 №2096, від 12.10.2016 №2170 (а.с. 3, 37).
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТОРГСЕРВІС" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу та податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати наказ ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 25.08.2016 № 634 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТОРГСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 31234756)".
Скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 30.09.2016 №0002271402.
Стягнути з ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТОРГСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 31234756, поштовий індекс 61195, АДРЕСА_1) у розмірі 2756 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 13 лютого 2017 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.