12.2
Іменем України
16 лютого 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/215/17
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що з 15.08.2005 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України. З 20.06.2009 по 06.11.2015 проходив службу в НДЕКЦ при ГУ МВС України в Луганській області на різних посадах, та був звільнений згідно наказу від 06.11.2015 № 408 о/с з органів внутрішніх справ у запас ЗС України у званні капітан міліції. Згідно довідки від 05.01.2017 № 19/113/2/223 перебуває на посаді старшого судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, екологічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Луганського НДЕКЦ МВС України з 07.11.2015 по теперішній час. В період з 31.07.2014 по 07.11.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. Відповідно до листа-відповіді Відповідача від 03.01.2017 № 19/113/2-120 Луганський НДЕКЦ МВС України та НДЕКЦ при ГУ МВС України у Луганській області це є одна юридична особа, яка 06.11.2015 змінила назву. Відповідно довідки від 03.01.2017 № 19/113/2-212, яка надана Луганським НДЕКЦ МВС України дійсно з 01.07.2014 по 31.12.2014 проходив службу в НДЕКЦ при ГУ МВС України у Луганській області на посаді експерта сектору комплексного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують відділу інженерних-технічної, екологічної та товарознавчої експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області. Від Відповідача отримав довідку від 03.01.2017 № 19/113/5/55 про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з липня по грудень 2014 року, з якої встановила, що грошова винагорода за участь в антитерористичній операції за цей період не нараховувалась та не виплачувалась.
Просив стягнути з Відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року в розмірі 13576,80 грн та стягнути з відповідача компенсацію податку з доходів фізичних осіб, який має бути нарахований з суми заборгованості в розмірі 2443,85 грн.
У судове засідання позивач не прибув, надав заяву про розгляд справу без його участі.
Представник відповідача до суду не прибув, просив розглянути справу без його участі.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів..
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини другої статті 17 КАС України).
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 15.08.2005 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України.
Відповідно до довідок про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 18.06.2015 №ВДЗ/5649/А та від 16.08.2016 №А-5288 (а.с.7,14), в період з 31.07.2014 року по 07.11.2015 року дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108), заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону).
Крім того, відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.
Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при ГУМВС України в Луганській області, враховуючи, що відповідно до інформації, зазначеної в листі від 03.01.2017 № 19/113/2/211, відбулась зміна назви юридичної особи, тому належним відповідачем у справі є Луганський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України.
Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України».
Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.
Згідно до вимог статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
На підставі викладеного, сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», входить до структури заробітної плати.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 108 форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.03.2003 № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція (далі - АТО) - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Так, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.
Вказана постанова регулює розмір та порядок перерозподілу видатків державного бюджету для виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях.
Відповідно до пункту 2 вказаної постанови (діючої на момент виникнення спірних правовідносин) за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
З викладеної норми пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 та інформації, зазначеній в довідці Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Позивачу винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції з липня по листопад 2014 року в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, у розрахунку на місяць, але не менше 3000,00 грн не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 13).
Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлений наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, яким затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).
Згідно інформації, зазначеній в довідці від 15.08.2016 № 19/113/5/6632, яка видана Луганським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, грошове забезпечення Позивача у липні 2014 року склало - 3054,62 грн (в тому числі виплата, що не має постійного характеру 121,80 грн), у серпні 2014 року - 2757,19 грн, у вересні 2014 року - 3568,13 грн, у жовтні 2014 року - 3568,13 грн, у листопаді 2014 року - 7177,50 грн (в тому числі виплата, що не має постійного характеру 3588,75 грн) (а.с. 12).
Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321 Позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 31.07.2014 по 07.11.2015, а тому винагорода Позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з вказаного періоду.
Згідно інформації, зазначеній у довідках Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03.01.2017 № 19/113/2/123 та від 03.01.2017 № 19/113/2/122 Позивач в період з 01.07.2014 по 31.12.2014 у відпустці та на лікарняному не перебував (а.с.10,11).
Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, який підлягає стягненню на користь Позивача за період з 31.07.2014 по 30.11.2014, повинен становити: за липень 2014 року - 96,77 грн (3000,00 грн. : 31 день); за серпень 2014 року - 3000,00 грн; за вересень 2014 року - 3568,13 грн; за жовтень 2014 року - 3568,13 грн; за листопад 2014 року - 3588,75 грн (грошове забезпечення за листопад 2014 року - 7177,50 грн - 3588,75 грн - виплата, що не має постійного характеру).
В прохальній частині позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за липень 2014 року у розмірі 94,60 грн., за серпень 2014 року - 2757,19 грн.
Частиною другою статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З метою повного захисту порушених прав Позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за липень 2014 року у розмірі 96,77 грн., за серпень 2014 року - 3000,00 грн, оскільки саме ця сума підлягала йому до сплати, відповідно до наведеного вище розрахунку.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди в розмірі 13821,78 грн.
Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача компенсації податку з доходів фізичних осіб, який має бути нарахований з суми заборгованості, в розмірі 2443,82 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
З огляду на вищевикладене, зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки питання щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб вирішується роботодавцем під час виплати грошового забезпечення або його складових за наявності на те законних підстав.
Доказів того, що роботодавцем порушено права Позивача на отримання компенсації Позивачем не надано, тому зазначені вимоги є передчасними та задоволенню не належать.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.
Керуючись статтями 2, 8, 10, 11, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.
Стягнути з Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код ЄДРПОУ 25574305, місцезнаходження: 93011, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, буд. 22) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 93408, АДРЕСА_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у загальному розмірі 13821,78 грн. (тринадцять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 78 копійок), з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_2