ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 лютого 2017 року №813/660/17
Cуддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Ростислав Ігорович розглянувши позовну заяву Львівської міської ради до Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення,
Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до Львівської обласної ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» в частині п.6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради, зокрема: на відділення фтизіопульмонології, «А-2» заг.пл.417,4 кв.м.; гараж «Б-1» заг.пл. 30,2 кв.м. в будинку №24 на вул. Лемківській №24 у м. Львові; пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення в будинку №14 на вул. Устияновича, заг.пл. 432,3 кв.м.; будівлі в будинку №274 на вул. Замарстинівській у м. Львові (будівля харчоблоку «В- 1» заг.пл.530,7 кв.м., лікувальний корпус «Б-3» заг.пл. 818,9 кв.м., адмінкорпус «Н-1» заг.пл. 90,4 кв.м., водокачка «Л-1» заг.пл. 19,0 кв.м., пральня-котельня «Г-2» заг.пл.294,6 кв.м., хлораторна «Ж-1» заг.пл. 13,3 кв.м., аптека « 3-1», « 3'-1» заг.пл. 65,8 кв.м., водокачка « 0-1» заг.пл. 15,6 кв.м., гараж «Е-1» заг.пл. 123,3 кв.м., овочесховище «М-1» заг.пл. 70,6 кв.м., погріб «Д-1» 16,0 кв.м., дезкамера, столярна майстерня «Є-1», «Є'-1» заг. пл. 73,9 кв.м., майстерня «К-1» заг.пл. 75,7 кв.м., дорога І, тротуар II, хідник з бетонних плит III, огорожа №1; назва балансоутримувача- Централізована бухгалтерія міських медичних установ №1), гараж з коморою «Б-1», заг.пл. 44,6 кв.м. в будинку №233 на вул. Личаківській; другий лікувальний корпус, «А-2», заг.пл. 139,6 кв.м., гараж «В» заг.пл. 20,3 кв.м. в будинку №81 на вул. Замарстинівській у м. Львові; лікувальний корпус «А-2», заг.пл. 906,3 кв.м., гараж «Б» заг.пл. 18,3 кв.м., паливна «В» заг.пл. 16,9 кв.м. в будинку №4а на вул. Кордуби; головний лікувальний корпус, «А-2», заг.пл. 757,2 кв.м., гараж «Б» заг.пл. 38,1 кв.м., огорожі №1 по №3, хвіртка №4, ворота №5, замощення І, замощення II в будинку №83 на вул. Замарстинівськійу м. Львові до розгляду.
Відповідно до частини другої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
При цьому, відповідно до пунктів 4 та 6 частини першої статті 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи:
- належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;
- немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За положеннями статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори з правовідносин, що виникають у сфері здійснення публічної влади. Принаймні одним із учасників публічно-правового спору повинен бути суб'єкт владних повноважень і цей спір має бути саме з приводу публічно-правових відносин, у якому позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси.
Частиною другою статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Законодавство не містить визначення терміна “публічно-правовий спір”.
Водночас, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 20.05.2013р. № 8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів” роз'яснив, що для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.
Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Зі змісту адміністративного позову судом встановлено, що позивач оскаржує рішення Львівської обласної ради № 477 від 26.02.2008, на підставі якого відповідачем видано свідоцтва про право власності за Львівською обласною радою на спірні приміщення, а ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» проведено державну реєстрацію права власності на них. Як підставу для скасування такого рішення Львівська міська рада вказує те, що відповідач своїм рішенням фактично вилучив з комунальної власності міста майно, яке належить територіальній громаді Львова, без відповідної згоди міської ради чи уповноваженого нею органу.
Згідно ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч.8 ст.60 Закону).
Згідно з статтею 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Вдповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
З урахуванням вказаних положень законодавства суд зазначає, що оскаржуване Львівською міською радою рішення відповідача вичерпало свою дію в момент його виконання та проведення державної реєстрації права власності на майно за Львівською обласною радою, а тому спір між сторонами фактично пов'язаний з доведенням свого права на майно.
Таким чином, між сторонами виник спір про право, який носить цивільно-правовий характер, а тому і захист прав та інтересів позивача повинен відбуватися у спосіб, визначений Цивільним кодексом України.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права у спорах аналогічної категорії, неодноразово висловленій, зокрема у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14, від 9 грудня 2014 року № 21-308а14 та від 01 жовтня .2013 року №21-228а13, які в порядку ст.244-2 КАС України є обов'язкова для всіх судів України.
Вказані обставини відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини 6 статті 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З урахуванням суб'єктного складу учасників спірних правовідносин, зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з урахуванням територіальної підсудності.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову. Оскільки даний адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, то відповідно заява про забезпечення такого адміністративного позову не підлягає розляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Львівської міської ради до Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення № 477 від 26.02.2008 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майно спільної власності територіальних громад Львівської області».
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з урахуванням правил територіальної підсудності.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя ( п і д п и с ) Р.І. Кузан
Згідно з оригіналом
Ухвала не набрала законної сили
Помічник судді
ОСОБА_1