8.3.13
Іменем України
06 лютого 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1442/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шембелян В.С.,
при секретарі судового засідання: Олійник О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2016 № НОМЕР_1,-
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2016 № НОМЕР_1 щодо накладення штрафних санкцій у сумі 9321,51 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за землю за період з 01.09.2014 (дата першого прострочення зобов'язання) - по 14.08.2015 (дата погашення останнього простроченого зобов'язання). Посилається в позові та додаткових поясненнях від 06.02.2017 (а.с.63-64) на ті обставини, що вказані земельні ділянки знаходяться в м. Луганську - на території проведення антитерористичної операції, отже, накладення штрафу за прострочення вказаного зобов'язання суперечить вимогам ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких посилається на ті обставини, що СДПІ уз ОВП у м. Луганську МГУ ДФС була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати до бюджету суми податкового зобов'язання з земельного податку ПАТ «Луганськгаз» за 2014 рік.
Перевіркою встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого (декларацією за 2014 рік № НОМЕР_2 від 19.02.2014 (звітна) та № НОМЕР_3 від 28.02.2014 (уточнююча) податкового зобов'язання з плати за землю протягом граничних строків.
Згідно ст. 32 ПКУ зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Загальні засади розстрочення та відстрочення сплати грошового зобов'язання або податкового боргу передбачено ст. 100 ПКУ. Статтею 100 п. 100.2 визначено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання. Однак, в супереч вимогам законодавства, як зазначає відповідач, позивачем не було здійснено звернення до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Луганськгаз» відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог в порядку ст.41 КАС України на підставі наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», код ЄДРПОУ 05451150, є юридичною особою, зареєстровано за адресою: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87 (а.с.5-10).
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» перебуває на обліку у спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС, що визнається сторонами.
ПАТ «Луганськаз» на праві власності належать об'єкти нерухомого майна, які розташовані у м. Луганську за наступними адресами: вул. Ломоносова, 96, м Луганськ, вул. Аккумуляторна, 1, м.Луганськ, вул.Вєсьологоровская, 170, м.Луганськ, вул.Совєтская, 82, м.Луганськ, вул.Ломоносова, 96п, м.Луганськ, кв. 60-лєтія Образованія СССР, 3/12, м.Луганськ, що підтверджено витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.76-84).
Як вбачається з акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету суми податкового зобов'язання з земельного податку позивача за 2014 рік предметом перевірки були податкова декларація з плати за землю №9008113915 від 19.02.2014 (звітна) та податкова декларація №9010453710 від 28.02.2014 (уточнююча) за 2014 рік та бази даних ДФС. Також в акті зафіксовано факти затримки оплати позивачем узгоджених зобов'язань, нарахованих податковим органом на підставі вказаних декларацій за період з 01.09.2014 (дата першого прострочення зобов'язання) - по 14.08.2015 (дата погашення останнього простроченого зобов'язання). (а.с.14-15).
05.08.2016 контролюючим органом у відношенні ПАТ «Луганськгаз» винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за землю, визначеного п.57.1. ст. 57 ПКУ та на підставі ст.126 ПКУ за затримку на 347 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 46607,56 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 9321,51 грн. оскаржуване податкове повідомлення - рішення отримано 05.08.2016 (а.с.11,12).
З розрахунку штрафних санкцій до оскарженого податкового-повідомлення рішення вбачається, що штрафні санкції позивачу нараховані за загальний період прострочення з 01.09.2014 (дата першого нарахування простроченого зобов'язання) - по 14.08.2015 (дата погашення останнього простроченого зобов'язання) (а.с.12).
Платіжними дорученнями № 2/427 від 18.02.2014, № 3/371 від 27.03.2014, №4/2 від 24.04.2014, № 5/535 від 27.05.2014, № 6/205 від 24.06.2014, № 161 від 14.08.2015 ПАТ "Луганськгаз" підтверджено факт сплати податку за землю за 2014 рік (а.с.16-21).
Позовна заява та додаткові пояснення свідчать про те, що позивач не оспорює факту прострочення ним оплати узгоджених зобов'язань.
Відповідно до додатку №1 «Відомості про наявність земельних ділянок» до уточнюючої податкової декларації №9010453710 від 28.02.2014, що наданий позивачем, місцезнаходженням земельних ділянок, щодо яких нараховано податкове зобов'язання, є територія м. Луганська (а.с.69-75).
Як вбачається з заперечень відповідача, цей факт ними не оспорюється, доказів на спростування цих обставин відповідачем суду не надано.
Торгово-промисловою палатою України видано Сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.10.2014 № 749, яким відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України, засвідчено настання обставин форс-мажору з 01.07.2014 для ПАТ «Луганськгаз» при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів, які стосуються справляння та сплати податків та інших обов'язкових платежів. На момент видачі Сертифікату форс - мажорні обставини тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с.22).
Сторони не заперечують того факту, що позивач не подавав до податкового органу заяву про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу з земельного податку.
Суд приймає рішення у справі, керуючись такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно зі статтею 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Статтею 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Суми податкових зобов'язань, визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях, в силу приписів п. 56.11 статті 56 ПК України не підлягають оскарженню та є узгодженими з дня подання декларацій.
Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одночасно п.287.3. ст. 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу ( п. 288.7 ст. 288 ПК України).
Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового боргу з земельного податку суд враховує таке.
Підпунктом 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України (Основні засади податкового законодавства України) визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, серед яких діє принцип соціальної справедливості - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.
Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Згідно з частиною 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
За результатами аналізу вказаних норм суд вважає, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", від 05 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053"), м. Луганськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Оскільки, як встановлено судом, за декларацією №9010453710 від 28.02.2014 (уточнююча) за 2014 рік позивачем були визначені зобов'язання з оплати земельного податку за земельні ділянки, що знаходяться на території м. Луганська, тобто, на території, на якій, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р здійснювалася антитерористична операція, позивач в силу статті 6 Закону № 1669 звільнений від плати за її використання.
При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 01.09.2014 по 14.08.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.
У зв'язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.
Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.
Зазначена підстава відносно Позивача була встановлена при розгляді даної справи.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що сплачено податок за землю за 2014 рік в повному обсязі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями № 2/427 від 18.02.2014, № 3/371 від 27.03.2014, №4/2 від 24.04.2014, № 5/535 від 27.05.2014, № 6/205 від 24.06.2014, № 161 від 14.08.2015 ПАТ "Луганськгаз" сплатило податок за землю за 2014 рік (а.с.16-21).
При вирішенні питання щодо правомірності застосування штрафних санкцій до Позивача Відповідачем за несвоєчасність сплати земельного податку за земельні ділянки, які він позбавлений можливості використовувати, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Згідно з п. 5.2. ст.5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Однак, відповідно до ч.3 ст.11 Закону України № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
При вирішенні питання відносно Позивача щодо визначення наявності податкового боргу Відповідач повинен був керуватися усіма положеннями Податкового кодексу України та нормами Закону № 1669. Тобто, Відповідач не повинен був однозначно застосовувати окремі положення Податкового кодексу України, а повинен надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для визначення сум податкового боргу.
При даних спірних правовідносинах мало місце виключно скасування на період проведення антитерористичної операції плати за землю та користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
При даних спірних правовідносинах розглядається питання застосування положень статей 6, 7 Закону № 1669, якими суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном. При цьому самим Законом не передбачена процедура визначення порядку звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном.
Тому Відповідач повинен був враховувати положення підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України та застосувати принцип соціальної справедливості при вирішення питання наявності підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасність сплати податкових зобов'язань позивачем, від сплати якого його звільнено в силу Закону №1669.
За встановлених на підставі Сертифікату від 02.10.2014 № 749 обставин, за яких Позивач, не маючи можливість використовувати за призначенням земельні ділянки в м. Луганську через форс-мажорні обставини, маючи передбачене Законом №1669 право не платити земельного податку за користування цими ділянками, сплачує його, суд, керуючись принципом соціальної справедливості, не знаходить законних підстав для нарахування штрафних санкцій Позивачу Відповідачем за несвоєчасність такої сплати.
Тобто, Відповідач в силу приписів ст. 4 Податкового кодексу України не повинен був однозначно застосовувати ті положення, що Законом №1669 не внесені зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, а повинен був надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини.
Отже, з вищевикладеного наявним є висновок про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій Відповідачем оскарженим податковим повідомленням-рішенням Позивачу, оскільки позивач мав Законом №1669 встановлене право не сплачувати вказаного податку за цей період.
Посилання Відповідача на відсутність заяви Позивача про розстрочення чи відстрочення податкового боргу є також незмістовні, оскільки немає законних підстав для визнання податковим боргом щомісячних платежів з земельного податку, від сплати якого Позивача звільнено в силу вимог Закону №1669.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 05.08.2016.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, суд вважає за необхідне стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” у сумі 1378,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2016 № НОМЕР_1, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 05.08.2016 винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у відношенні Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”.
Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, код ЄДРПОУ 39792704) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87, код ЄДРПОУ 05451150) у сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 13 лютого 2017 року.
Суддя ОСОБА_1