14 лютого 2017 року , о 12:05 годині,Справа № 808/2458/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про скасування постанов,
позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що винесені управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області постанови №№ 026769, 026770, 026771, 026772 від 29.06.2016, якими до нього застосовано штрафи у розмірі 1700 гривень кожною, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, а саме: під час проведення перевірок водіїв не було проведено попереднього або точного зважування автотранспорту при наявності пересувного габаритно-вагового пункту контролю. Висновків про перевищення його автотранспортом вагових обмежень інспектори дійшли виключно дослідженням товарно-транспортних накладних. Водіям не було повідомлено про суть скоєного правопорушення, акти для підпису не надавалися, чим водіїв позбавлено права надання пояснень, та сам факт відмови водіїв від надання пояснень й підпису актів нічим не доведено. Окрім того, враховуючи, що транспортні засоби продовжили подальший рух, позивач вважає, що фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не було виявлено.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати вищевказані постанови.
В судове засідання позивач не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час перевірки було встановлено, що, згідно з товарно-транспортними накладними, повна маса автомобілів перевищує вагові обмеження, що потребує відповідного дозволу. Водії відмовилися від проходження процедури зважування транспортного засобу, що підтверджується відповідними актами. Крім того, водіями не було надано до перевірки посвідчень водія та протоколів перевірки й адаптації тахографу до транспортного засобу. Також водії не обладнаних тахографами автомобілів не вели індивідуальні контрольні книжки водія. Просить відмовити в позові.
Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У зв'язку з цим суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 07.08.2001 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Бердянською районною державною адміністрацією (а.с.22).
Посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортних засобів, що належать суб'єкту господарювання ОСОБА_1: Scania P380, напівпричіп WIELTON №W3, номерний знак НОМЕР_1 та АР4868ХР - відповідно, серія і номер свідоцтва про реєстрацію - САТ 001357 й САТ 505355 - відповідно, водій - ОСОБА_2, результати викладені в актах №081651 від 24.05.2016 та №081725 від 26.05.2016 (а.с.14-15); Scania, напівпричіп BODEX, номерний знак НОМЕР_2 та АР1451ХР - відповідно, серія і номер свідоцтва про реєстрацію - САК 545339 й САК 545349 - відповідно, водій - ОСОБА_3, результати викладені в акті №081653 від 26.05.2016 (а.с.12); Scania Р380, напівпричіп BODEX KIS 3WS, номерний знак НОМЕР_3 та АР4788ХР - відповідно, серія і номер свідоцтва про реєстрацію - САТ 001353 й САТ 381477 - відповідно, водій- Велєв Ю.Г., результати викладені в акті №081652 від 26.05.2016 (а.с.13).
Актами перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, що полягали в відсутності дозволу, що надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень. Також встановлено відсутність протоколів перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу й індивідуальних контрольних книжок водія.
В актах перевірки зроблено помітки, що водії не надали до перевірки посвідчень водія (окрім ОСОБА_2 - акт №081725 від 26.05.2016). Також в актах наявні помітки про ознайомлення водіїв зі змістом актів й відмову від їх підписання.
За змістом актів перевірки висновків про перевищення вагових обмежень посадові особи відповідача дійшли шляхом дослідження товарно-транспортних накладних.
Відповідач до матеріалів справи надав акти про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю №№ 20, 21 від 26.05.2016 та №22 від 24.05.2016.
29.06.2016 начальником управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області ОСОБА_4 винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №№ 026769, 026770, 026771, 026772 від 29.06.2016, якими до позивача застосовано штрафи у розмірі 1700 гривень кожною (а.с.8-11). Правомірність останніх є предметом розгляду даної судової справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного: постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» № 442 від 10.09.2014 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ № 103 від 11.02.2015 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пп. 1 п. 4 Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пп.пп. 15, 54 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.
Згідно з абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» № 592 від 26.06.2015 утворено територіальний орган Державної служби з безпеки на транспорті як структурний підрозділ апарату служби, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.
Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III), реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Відповідно до абз. 12 ч. 7 ст. 6 Закону №2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до ч .14 ст. 6 цього Закону, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до абз. 56 ч. 1 ст. 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту);
Згідно з ч.ч. 17, 18 Закону № 2344-III, рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).
Згідно з п. 2 вказаного Порядку, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (п. 4 Порядку №1567).
Згідно з п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Згідно з абз. 2 п. 15, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою КМУ «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879). Згідно з пп.4 п.2 останнього, габаритно-ваговий контроль- контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Згідно з пп. 5-1 п. 2, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Відповідно до пп. 10, 11 п. 2, попередній габаритно-ваговий контроль - визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах.
Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху (п. 3 Порядку №879).
Відповідно до п.п. 15, 16 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
Відповідно до п. 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до п. 32 Порядку №879, дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.
Згідно з п.п. 20-22 Порядку №1567, за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Дослідженням товарно-транспортних накладних встановлено, що повна маса автомобіля Scania, номерний знак НОМЕР_2, складала 55880 кг (ТТН від 26.05.2016, акт №081653), автомобіля Scania P380, номерний знак НОМЕР_1, - 54940 кг (ТТН від 24.05.2016, акт №081651) та 57220 кг (ТТН від 26.05.2016, акт №081725), автомобіля Scania Р380, номерний знак НОМЕР_3, - 57100 кг (ТТН від 26.05.2016, акт №081652).
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону № 2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що під час надання послуг з перевезення вантажу загальна маса автомобілів перевищувала встановлене вагове обмеження у 40 т, чим було порушено вимоги Закону № 2344-III. Спеціального дозволу позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.п. 25 - 28 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Матеріали справи містять доказ належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення (а.с.49).
За таких обставин, враховуючи, що документальним габаритно-ваговим контролем було встановлено перевищення транспортними засобами позивача вагових обмежень, суд дійшов висновку про правомірність винесених постанов.
При цьому суд не приймає до уваги покликання позивача на те, що водії не були ознайомлені зі змістом актів, що інспекторами не здійснено зважування транспортних засобів позивача та дозволено подальший рух, оскільки, по-перше, зміст актів перевірки спростовує твердження позивача про необізнаність водіїв про зміст порушення та підтверджує факт відмови від підпису акту. По-друге, матеріали справи містять докази відмови водіїв від зважування, а Порядок №879 допускає такий вид габаритно-вагового контролю як документальний, який й було проведено шляхом дослідження ТТН. По-третє, територіальні органи Укртрансбезпеки, без залучення уповноважених на те підрозділів МВС, не наділені правом обмеження права пересування водіїв. Водночас, перевірка проводилася без залучення відповідного підрозділу МВС.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій, тому в позові належить відмовити.
Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд
у позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш