Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
17 лютого 2017 року справа №П/811/1459/16
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Кропивницький адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з заявою до Управління про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Водночас, просив суд зобов'язати Управління надати такий дозвіл.
У позовній заяві зазначає, що відповідач незаконно відмовив надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки мотивував рішення відсутністю інформації стосовно використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки.
Управління заперечило стовно задоволення позову (а.с.50-53).
Пояснило, що в поданій заяві та доданих документах відсутня інформація щодо набуття особою права на земельну частку (пай) в минулому.
17 лютого 2016 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.67).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, ОСОБА_1 є членом фермерського господарства "Радуга" (далі - Господарство) (а.с.22-26).
Господарству надано у постійне користування земельна ділянка площею 50 га (а.с.16).
01 червня 2016 року позивач подав до Управління заяву від 31 травня того ж року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель Господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (а.с.10).
Разом із заявою позивач надав перелік із 10 документів, серед яких інформацію щодо земельної ділянки, котру видав державний кадастровий реєстратор (а.с.12-13).
Згаданий реєстратор зазначив, що позивач раніше не реалізовував право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Це ж підтвердив і відділ Держгеокадастру у Вільшанському районі Кіровоградської області (далі - Відділ), надавши відповідну довідку від 16 травня 2016 року (а.с.14).
Така довідка надавалась Управлінню разом із заявою.
За інформацією Відділу середній розмір земельної частки (паю) по КСП ім.Вітутіна Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області становить 5,70 умовних кадастрових гектарів (а.с.20).
В матеріалах справи міститься погодження керівника Господарства щодо поділу земельної ділянки між 8 членами (а.с.15).
29 червня 2016 року Управління прийняло рішення, яким відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, мотивуючи відсутністю інформації щодо використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) (а.с.28).
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, частинами 2 і 3 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон) встановлено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Закон не визначає переліку документів, які подаються членами фермерського господарства для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із його земель.
Однак, список таких документів передбачено приписами статті 118 Земельного кодексу України.
Частинами 6 та 7 згаданої норми Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проаналізувавши цю норму права, суд зробив висновок, що Управління не мало права вимагати у позивача інформацію про реалізацію ним у минулому права на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням.
Збирання згаданої інформації є обов'язком Управління і воно не мало права покладати його на позивача.
Однак, разом із заявою ОСОБА_1 подав інформацію державних органів, аналіз якої доводить, що він раніше не реалізовував право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, рішення Управління про відмову у наданні дозволу є протиправним.
Водночас, суд зазначає, що не може зобов'язати відповідача видати дозвіл з таких підстав.
Так, відповідно до приписів частини 6 статті 118 Земельного кодексу України у позивача виник обов'язок разом із заявою подати погодження землекористувача, яким є Господарство.
Це погодження може бути надане виключно на підставі рішення зборів членів Господарства, оскільки кожен з його членів має таке ж право як і позивач.
На зборах членів Господарства вирішується питання про розмір земельних ділянок при поділі та оформляється відповідний протокол.
Позивач не надавав до Управління такого рішення зборів членів Господарства.
А тому, захист порушеного права полягає у зобов'язанні Управління повторно розглянути заяву позивача.
Підсумовуючи, суд робить висновок про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29 червня 2016 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви від 31 травня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Радуга" від 31 травня 2016 року.
В іншій частині позову відмовити у задоволенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1102,42 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей