07 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 521/13374/16-а
судді Одеського апеляційного адміністративного суду Бойка А.В.
по адміністративній справі № 521/13374/16-а
03.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови №0471/50007/16 від 27.07.2016 року про порушення митних правил.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2016 року відмовлено у задоволені зазначеного позову ОСОБА_1
Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2016 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказану постанову.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 07.02.2017 року колегією суддів Одеського апеляційного адміністративного суду було постановлено рішення про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2016 року.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, маючи статус громадянина-резидента, при ввезенні на митну територію України автомобіля НОМЕР_1, болгарської реєстрації, заявив митному органу України, що він є громадянином Болгарії та нерезидентом, чим вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Не можу погодитись з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, та, керуючись ст. 25 КАС України, висловлюю свою окрему думку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) встановлено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 458 Митного кодексу України (МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно до ч.1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Частиною першою ст. 495 МК України встановлено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, серед іншого: протоколом про порушення митних правил, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді.
За фактом порушення ОСОБА_1 митних правил за ознаками ст. 485 МК України, старшим державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста "Ізмаїл" Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 складено протокол про порушення митних правил №0471/50007/16 від 01.04.2016 року, в якому зазначено, що 01 квітня 2016 року о 15:00 годині в пункті пропуску "Рені-Джюрджюлешти (авто)" митного посту "Ізмаїл" Одеської митниці ДФС прибув легковий автомобіль марки "TOYOTA COROLLA", державний номер НОМЕР_2, болгарської реєстрації, який прямував із Болгарії (м.Софія) до України (м.Ізмаїл) під керуванням позивача. Для проходження митного контролю позивач подав паспорт гр. Болгарії № 381722485, виданий 19 квітня 2012 року органом МВР Плевен, та митну декларацію, де зазначив, що є громадянином Болгарії (нерезидентом) й ввозить вказаний автомобіль в режимі тимчасового ввезення. Однак, при особистому огляді в позивача було виявлено паспорт громадянина України, згідно з яким ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1, маючи статус громадянина-резидента, при тимчасовому ввезенні на митну територію України транспортного засобу з іноземною реєстрацією, заявив митному органу України, що він є громадянином Болгарії та нерезидентом, чим вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Зазначені дії кваліфіковані митним органом як порушення митних правил, зокрема, ст. 485 МК України, у зв'язку з чим постановою першого заступника начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби України Кривонос С.Ю. в справі про порушення митних правил № 0471/50007/16 від 27 липня 2016 року ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 589 495,08 грн.
Вважаю, що постанова у справі про порушення митних правил № 0471/50007/16 від 27 липня 2016 року відносно ОСОБА_1 є протиправною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України регламентується ст. 380 МК України.
Частинами 1,2 ст. 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
В свою чергу, для громадян-резидентів зазначеною статтею передбачено інші умови ввезення транспортних засобів особистого користування.
Так, згідно ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
Таким чином, необхідність сплати особою, при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування, митних платежів або звільненні від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом.
При подачі митної декларації позивачем було заявлено, що він є нерезидентом України.
Статтею 4 Митного кодексу України визначає, що нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Резиденти - фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
Таким чином, основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом, у розумінні Митного кодексу України, є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як і громадянин України, так і громадянин іншої держави.
Однак, в оскаржуваній постанові про порушення митних правил Одеська митниця ДФС посилалась на те, що позивач є громадянином України та повинен нести відповідальність відповідно до вимог законодавства даної держави як громадянин України.
При цьому, роблячи наголос на українському громадянстві позивача та на непроходженні ОСОБА_1 процедури припинення громадянства України, митний орган намагається підмінити поняття, оскільки, як зазначало вище, єдиною вагомою обставиною є постійне проживання особи.
Що стосується встановлення місця проживання особи відповідач посилався на те, що відповідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 13.07.1993 року за адресою АДРЕСА_1 документований паспортом громадянина України НОМЕР_4 виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 08.08.2011 року, а тому є резидентом України.
Згідно Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Однак, чинне законодавство дає ще й інше розуміння поняття "місце проживання", під яким слід розуміти адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"). Від місця проживання законодавець відмежовує «місце перебування», тобто адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Позивач в своєму позові та апеляційній скарзі посилався на те, що він працює технічним співробітником у компанії АД «ДІ енд ДЖИ групп» м. Софія, Республіка Болгарія та йому для службового користування був наданий автомобіль марки "TOYOTA COROLLA", 2008 року випуску. Також позивач наголошував на тому, що він є нерезидентом України, оскільки разом з дружиною та трьома дітьми постійно мешкає у Республіці Болгарія.
Зазначене знаходить своє підтвердження також у витребуваних судом апеляційної інстанції за останніх три роки у представника митниці даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску за критеріями пошуку: "номер автомобіля НОМЕР_2", "ПІБ-МИТЕВ ВИКТОР ГЕОРГИЕВИЧ", "ПІБ-MITEV VIKTOR GEORGIEVICH", відповідно до яких позивач перебував на території України у періоди: з 07.07.2013 року по 08.07.2013 року; з 27.08.2013 року по 04.05.2014 року; з 31.05.2014 року по 17.06.2014 року; з 25.09.2015 року 26.09.2015 року; з 01.04.2016 року по 03.04.2016 року, тобто за три роки - 2013-2016 роки позивач перебував на території України всього 8 місяців 29 днів, решту часу позивач проводив за межами території України.
Вказане свідчить про виключне недовготривале перебування ОСОБА_1 на території України та його постійне проживання за межами України.
Таким чином, ОСОБА_1 у розумінні Митного кодексу України є нерезидентом України, та не може нести адміністративну відповідальність, як резидент України, за порушення митних правил за ознаками ст. 485 МК України.
Крім того, оскільки позивач є нерезидентом України, тому, незалежно від того, який паспорт ним було пред'явлено при митному оформленні транспортного засобу, він звільняється від сплати митних платежів за тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування на територію України.
З огляду на зазначене висновок митного органу, що позивачем вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, є необґрунтованим.
У судовому засіданні представник Одеської митниці ДФС також погодився, що ОСОБА_1 весь час у період 2013-2016 років перетинав державний кордон України в обох напрямках виключно на автомобілі НОМЕР_1, що виключає його причетність до "схем" по ввозу на територію України нерезидентами автомобілів іноземної реєстрації для подальшої комерційної передачі третім особам з метою неправомірного звільнення цих осіб від сплати митних платежів.
Вважаю, що обставини правомірності наявності у позивача двох громадянств різних держав підлягають з'ясуванню відповідно до вимог міграційного законодавства, з можливим позбавленням громадянства України, однак, вказане ні як не є підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно положень Митного кодексу.
Окрім цього, хочу звернути увагу на те, що ані судом першої інстанції, ані, на жаль, колегією суддів апеляційного суду при розгляді даної справи не надано належної правової оцінки обставинам формування митної вартості автомобіля "TOYOTA COROLLA" та суми штрафних санкцій.
Санкція ст. 485 МК України передбачає накладення на особу штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Відповідно до розрахунку платежів вартість зазначеного автомобіля у валюті становила 6000 EUR та з урахуванням ввізного мита, акцизу та ПДВ загальна сума платежів складала 214 169,25 грн. (а.с. 19)
Відповідно до службової записки т.в.о. начальника митного поста "Ізмаїл" Одеської митниці ДФС Гончаренко О.В., враховуючи наявну інформацію мережі Інтернет - www.nadaguides.com, середня вартість транспортного засобу марки "TOYOTA COROLLA", кузов № НОМЕР_3, 2008 р.в., тип двигуна - бензин, об'єм двигуна - 1794см. куб. становить 4150 EUR. З урахуванням ввізного мита, акцизу та ПДВ загальна сума платежів складала 196 498,39 грн.(а.с. 20).
Звертаю увагу, що в даному випадку вартість автомобіля була визначена відповідачем без проведення експертної оцінки та навіть без візуального огляду транспортного засобу, про що безпосередньо зазначено у службовій записці т.в.о. начальника митного поста "Ізмаїл" Одеської митниці ДФС Гончаренко О.В. Також не зазначено, які дані були предметом дослідження посадовою особою при визначенні середньої вартості транспортного засобу марки "TOYOTA COROLLA".
Крім того, інтернет-сайт www.nadaguides.com зареєстрований на домені США та надає інформацію стосовно вартості автомобілів в США (!), в той час як автомобіль мав би оцінюватись по його вартості в Республіці Болгарія.
Таким чином, відповідачем також не доведено правомірності визначення ОСОБА_1 штрафу саме у розмірі 589 495,08 грн.
Хочу також зазначити, що враховуючи відсутність, на мою думку, у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, з урахуванням року випуску автомобіля (2008), вважаю, що визначений позивачеві митним органом штраф є неспіврозмірно великим та являє собою надмірний тягар для позивача.
Резюмуючи вищевикладене, вважаю, що ОСОБА_1 у розумінні Митного кодексу України є нерезидентом України та ввезений ним транспортний засіб не підлягав декларуванню та застосуванню до нього заходів гарантування, а відтак постанова Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0471/50007/16 від 01.04.2016 року відносно ОСОБА_1 за ознаками ст. 485 Митного кодексу України є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, на мою думку, постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2016 року є такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при розгляді справи було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягала скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Суддя: А.В. Бойко