14 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
представника позивача Шлапака І.С.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2015 року ПАТ «Банк національний кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив зобов'язати відповідача повернути грошові кошти в розмірі 51 958,35 грн. отриманих за договором про внесення змін від 16.02.2015 до договору банківського вкладу «Депозит у листопаді» №DF1604/2014-1 від 07.11.2014 на накопичувальний рахунок НОМЕР_1, Банк отримувач ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, код банку 321024, отримувач ПАТ «Банк національний кредит».
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_3повернути ПАТ «Банк національний кредит» грошові кошти у розмірі 51 958 грн. 35 коп. Стягнути з ОСОБА_3на користь ПАТ «Банк національний кредит» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 грн.
Справа № 753/22414/15
№ апеляційного провадження:22-ц/796/2120/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Каліушко Ф.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що перевірка правочинів на предмет їх нікчемності повинна бути проведена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб саме в період дії тимчасової адміністрації, однак позивачем не доведено факту її здійснення та відповідача було повідомлено про нікчемність правочину після припинення роботи тимчасової адміністрації. Зазначив на неврахування судом, що зміни внесені Договором про внесення змін до основного Депозитного договору передбачені його умовами та положеннями ЦК України. Вказав, що виписки по банківському рахунку відповідача не відображають факт нарахування процентів, а тому є необґрунтованою сума стягнута на користь позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Договір про внесення змін до основного Депозитного договору є нікчемним, оскільки за ним позивач відмовився від власних майнових вимог та внаслідок незастосування банком пониженої процентної ставки у розмірі 2% річних відповідачу було надміру виплачено проценти за користування депозитом.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2014 між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_3 укладено договір № DF1604/2014-1 банківського вкладу «Депозит у листопаді», відповідно до умов якого вкладник передав, а Банк прийняв грошові кошти в сумі 1 000 000 грн. до 10.11.2016 з нарахуванням процентів на суму вкладу в розмірі 25% річних та з правом дострокового розірвання договору зі сплатою відсотків у розмірі 2% річних (а. с. 5-8). Відповідно до п. 3.7 договору у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.
04.02.2015 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання договору (а. с. 10). 16.02.2015 між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до Депозитного договору, відповідно до умов якого п. 3.7. Договору депозиту викладено в новій редакції, а саме у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 25% процентів річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (а. с. 9).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.06.2015 №358 «Про віднесення ПАТ «Банк національний кредит» до категорії неплатоспроможних» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк національний кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 08.06.2015 по 07.09.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» Онищука Д.В. (а. с. 29).
03.07.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» призначено Паламарчука В.В. (а. с. 31). 28.08.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №563 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк національний кредит» (а. с. 32). Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 №159 припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» з 31.08.2015 (а. с. 33).
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» було здійснено перевірку договору про внесення змін від 16.02.2015 до договору банківського вкладу «Депозит у листопаді» № DF1604/2014-1 від 07.11.2014 та виявлено, що вказаний договір є нікчемний з підстав визначених у п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.
Відповідно до розрахунку процентів по договору № DF1604/2014-1 банківського вкладу «Депозит у листопаді» за процентною ставкою 2%, Банком здійснено переплату відповідачу грошових коштів в розмірі 51 958,35 грн. (а. с. 14).
Про нікчемність вищевказаного договору про внесення змін, 18.11.2015 ПАТ «Банк національний кредит» повідомило відповідача та зазначило про необхідність повернення коштів у розмірі 51 958,35 грн., враховуючи перерахунок нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою (а. с. 11), однак дана вимога залишилася без виконання.
Враховуючи вищевикладене, позивач, вважаючи укладений договір нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», звернувся до суду із відповідним позовом про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з відповідача надмірно нараховані відсотки у розмірі 51 958,35 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.
За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1ст. 1058 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Отже, за договором банківського вкладу на банк покладається обов'язок з виплати вкладнику депозиту та нарахованих процентів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 ст. 38 Закону).
Відповідно до ч.4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації, повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 Закону про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону, у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), які він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Аналіз вказаних нормправа свідчить про те, що уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, в тому числі і у випадках відмови банку від власних майнових вимог.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Отже, нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.
Матеріали справи свідчать, що 16.02.2015 між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до Депозитного договору, відповідно до умов якого п. 3.7. Договору депозиту викладено в новій редакції, а саме у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 25% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (а. с. 9).
Таким чином, Банк в період фактичної неплатоспроможності відмовився від грошей, які повинен був залишити позивач внаслідок розірвання договору банківського вкладу поза строку обумовленого відповідним договором.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» було достатньо підстав для визнання договору про внесення змін від 16.02.2015 до договору банківського вкладу «Депозит у листопаді» № DF1604/2014-1 від 07.11.2014 нікчемним з підстав визначених у п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи вищевикладене та те, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено наявність переплати коштів здійсненої Банком за договором, що є нікчемним, колегія суддів вважає висновки суду про задоволення позовних вимог правильними.
Доводи апеляційної скарги про те, що не доведено здійснення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності Фондом гарантування вкладів фізичних осіб саме в період дії тимчасової адміністрації є необґрунтованими, оскільки вказані обставини були встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Повідомлення відповідача про нікчемність правочину після припинення тимчасової адміністрації не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону Фондом таке повідомлення може бути направлено стороні як протягом дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації Банку, що і було зроблено позивачем.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що сума стягнута на користь позивача є необґрунтованою, не знайшло свого підтвердження при розгляді справи та відповідачем в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не наведено власних розрахунків на спростування останніх.
Більш того, під час судового засідання представник відповідача повідомив, що з часу отримання відповідного позову позивач не проводив звірку з Банком нарахованої суми, яка підлягає стягненню, оскільки не вважав за потрібне це робити.
Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А. Семенюк