08 лютого 2017 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Поливач Л.Д.
БолотоваЄ.В.,
при секретарі Гоін В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3; третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року,
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3; третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним заповіту, складеного 19.03.2015 року від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та виключення із Спадкового реєстру відомостей про вказаний заповіт.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3; третя особа: ГУЮ у м. Києві про визнання заповіту недійсним - відмовлено (а.с.76 - рішення суду першої інстанції).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, шляхом внесення змін до підстав відмови позивачці у визнанні заповіту недійсним, а саме: відмовити з підстав наявності нового заповіту від 19 березня 2015 року, складеного на користь ОСОБА_3, який скасовує попередній заповіт від 30 грудня 1993 року, складеного на користь ОСОБА_2. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року - залишити без змін.
Справа № 757/23025/16-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/788/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що саме мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи в частині того, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним на тій підставі, що такий заповіт не укладався та його не існує в природі.
Відповідач категорично не погоджується з твердженнями суду першої інстанції, оскільки позивачка на момент розгляду справи знала про наявність інших відомостей про більш точну дату смерті заповідача ОСОБА_4 у березні 2015 року та щодо можливості видачі ним заповіту саме в березні 2015 року, однак не повідомила про це суд, крім того, справа розглянута судом без участі відповідача, що позбавило його права подати докази та захистити свої інтереси.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3, ОСОБА_7, підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, причини неявки не відомі, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутності на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Крім того, представник ГУЮ у м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення, а тому його неявка також не перешкоджає судовому розгляду.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно матеріалів нотаріальної справи №71/2016, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер приблизно на початку ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з чим відкрилася спадщина.
Відповідно до даних Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 05 лютого 2016 року, померлим, 30 грудня 1993 року було складено заповіт у Шостій Київській державній нотаріальній конторі на позивачку ОСОБА_2 та 19 березня 2015 року - заповіт у Безуглівській сільській раді Згурівського району Київської області (а.с.10).
Копія заповіту від 30 грудня 1993 року міститься в матеріалах Спадкової справи (а.с.49-71).
05 лютого 2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Другої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4
Постановою №609/02-31 від 16 лютого 2016 року, позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про права на спадщину за законом у зв'язку з неможливістю встановити родинні відносини (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів нотаріальної справи №71/2016, 02 березня 2016 року ОСОБА_3 звертався до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 19 березня 2015 року (а.с.68).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним заповіту від 19 березня 2015 року, оскільки судом встановлено, що такий заповіт не укладався та його не існує в природі.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що ОСОБА_4 помер на початку ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому скласти заповіт 19 березня 2015 року на ім'я ОСОБА_8 не міг.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
Виходячи з роз'яснень п.п.7,8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Відповідачем ОСОБА_3 ні під час подачі апеляційної скарги, ні під час судового розгляду апеляційної скарги, не надано заповіту, складеного ОСОБА_4 19 березня 2015 року на його користь, а тому взагалі відсутні правові підстави ставити питання про визнання такого заповіту недійсним.
Зі сторони позивачки також спірного заповіту не надано.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується наявність в матеріалах справи двох суперечливих довідок - актового запису про смерть №18723 від 15 грудня 2015 року, згідно якого ОСОБА_4 помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_2 та лікарського свідоцтва про смерть №3026 від 25 лютого 2016 року, згідно якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3, число невідоме (а.с.51, 100).
Дослідивши вищевказані актовий запис та лікарське свідоцтво (ксерокопії) є незрозумілим, яким чином проводився огляд померлого у лютому 2016 року, якщо він був захоронений ще в грудні 2015 року, встановлювалась дата смерті та здійснювались відповідні записи.
Наведеним обставинам сторонами доказів також не надано. Пояснити про зазначені обставини представник відповідача суду не зміг.
З огляду на викладене та з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, а також виявлених суперечностей в ході судового розгляду, колегія суддів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з її мотивувальної частини наступне речення: «Враховуючи, що ОСОБА_4 помер на початку ІНФОРМАЦІЯ_2, тому скласти заповіт 19 березня 2015 року на ім'я ОСОБА_8 не міг», в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року - змінити, а саме виключити з мотивувальної частини рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року наступне речення: «Враховуючи, що ОСОБА_4 помер на початку ІНФОРМАЦІЯ_2, тому скласти заповіт 19 березня 2015 року на ім'я ОСОБА_8 не міг».
В решті рішення суду - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: І.М. Вербова
Судді: Л.Д. Поливач
Є.В. Болотов