АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Іменем України
13лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника Управління будівництва та архітектури Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016100010011134 від 19.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, було задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 , про арешт майна та накладено арешт на майно Управління капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 42, яке було вилучено в ході обшуку 13.01.2017 року, а саме: системний блок с/н 02430500.
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник Управління будівництва та архітектури Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майноУправління капітального будівництва та архітектури Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест", розташованого за адресою: м. Київ, пр. Голосіївський, 42, яке було вилучено в ході обшуку 13.01.2017 року, а саме: системний блок с/н 02430500.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що клопотання про накладення арешту на майно було подане 16.01.2017 року, а ухвала слідчого судді була винесена лише 24.01.2017 року, тобто більше ніж через 72 години, що є грубим порушенням норм кримінального процесу.
Вказує, що в ухвалі слідчого судді невірно зазначений орган на майно якого накладається арешт, оскільки окремо існує Управління капітального будівництва та архітектури Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунальне підприємство капітального будівництва, реконструкції та інвестиції "Голосіїво-будінвест".
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, при цьому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
В судове засідання прокурор та представник власника майна не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у їх відсутність.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 24.01.2017 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016100010011134 від 19.10.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В межах зазначеного кримінального провадження 16.01.2017 року слідчий звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно Управління капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 42, яке було вилучено в ході обшуку 13.01.2017 року, а саме: системний блок с/н 02430500.
В мотивування клопотання зазначив, що арешт необхідний з метою недопущення зникнення, втрати або пошкодження майна, яке набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
24.01.2017 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на майно Управління капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 42, яке було вилучено в ході обшуку 13.01.2017 року, а саме: системний блок с/н 02430500.
Разом з тим, виходячи з встановлених органом досудового розслідування обставин кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до помилкового та передчасного висновку про необхідність арештувати майно.
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування в особі слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя не дотримався вказаних вимог закону.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України (в редакції від 27 лютого 2016 року) арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому, слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження №12016100010011134 зареєстроване ще 19.10.2016 року, повідомлення про підозру будь-кому, не вручалося, отже на час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту.
Окрім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно має значення речового доказу в кримінальному провадженні також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
На підставі викладеного колегія суддів ставиться критично до тверджень слідчого та прокурора про те, що вилучене під час обшуку майно, має доказове значення в даному кримінальному провадженні, оскільки враховуючи вимоги ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та на підставі тих матеріалів, які були предметом розгляду в суді першої інстанції. Однак, як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, в останніх відсутня постанова уповноваженої особи про визнання вилученого в ході проведення обшуку майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12016100010011134.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи викладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.
Як встановлено колегією суддів, слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином арештоване майно може бути предметом злочину, стосовно якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Так, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, висновки слідчого судді не відповідають вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи і тим самим є передчасними.
З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно Управління капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 42, яке було вилучено в ході обшуку 13.01.2017 року, а саме: системний блок с/н 02430500 має до розслідуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.
На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Поновити представнику Управління будівництва та архітектури Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року.
Апеляційну скаргу представника Управління будівництва та архітектури Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016100010011134 від 19.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, якою було задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 , про арешт майна та накладено арешт на майно Управління капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 42, яке було вилучено в ході обшуку 13.01.2017 року, а саме: системний блок с/н 02430500, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно Управління капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-будінвест" Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 42, яке було вилучено в ході обшуку 13.01.2017 року, а саме: системний блок с/н 02430500, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_8 ОСОБА_9 и б а к