1[1]
07 лютого року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження №12016100050005540 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 18.11.2014 року Подільським районним судом м. Києва за ч.1 ст.304, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст..75 КК україни звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 3 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року та на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року,
за участю сторін у кримінальному провадженні:
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
ВирокомОболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, за якими призначено йому покарання:
-за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
-за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням не відбутого ОСОБА_6 покарання за вироком від 18.11.2014 р. Подільського районного суду м Києва за ч.1 ст.304, ч.3 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням, строком на 3 роки, шляхом часткового приєднання вказаного не відбутого покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 визначено рахувати з дати затримання в зв'язку з даною справою, тобто з 03 червня 2016 року.
У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання час попереднього ув'язнення ОСОБА_6 в межах цього кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 03.06.2016 р. по 07.11.2016 р.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили .
Крім того, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року виправлено неточність, допущену у мотивувальній частині вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року та викладено 19 абзац мотивувальної частини в наступному змісті: «Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , у відповідності до ст.67 КК України, є рецидив злочину».
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, ухвалу про виправлення описки у вироку - скасувати.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом при призначенні йому покарання не наведено мотивів обрання виду та міри покарання.
Крім того вказує, що судом при виправленні допущеної у вироку описки порушено вимоги ст. 379 КПК України, оскільки фактично змінено вирок суду, так як визначено обставину, що обтяжує покарання-рецидив.
Іншими учасниками судового провадження вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_6 у невстановлений день та час у період з третьої декади квітня 2016 року по першу декаду травня 2016 року перебуваючи на законних підставах за адресою: АДРЕСА_3 , зайшов до кімнати ОСОБА_9 , де стояв пилосос марки «Bork V502» у корпусі чорного кольору, та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу повторно, таємно, взяв пилосос марки «Bork V502» у корпусі чорного кольору вартістю 1915 грн. 83 коп.
Після цього, ОСОБА_6 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме: 06.05.2016 р. заставив вище вказаний пилосос у ломбард «Скарбниця» за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 35.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, потерпілій ОСОБА_9 спричинено майнову шкоду у розмірі 1915 грн. 83 коп.
Крім того, ОСОБА_6 02.06.2016 р., близько 22 год. 30 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 , та побачивши як до першого під'їзду вказаного будинку заходила раніше не відома йому громадянка ОСОБА_10 , забіг слідом за нею до першого під'їзду житлового будинку АДРЕСА_5 та усвідомлюючи, що його дії є відкритими, своєю правою рукою зірвав золоту сережку із лівого вуха потерпілої, а після цього зірвав тією ж рукою дві золотих сережки, одна із яких була із камінцем з правого вуха останньої та вдаривши її рукою по обличчю, вибіг із під'їзду на вулицю та побіг в невідомому напрямку. Викраденим майном, а саме трьома золотими сережками, ОСОБА_6 у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Через деякий час ОСОБА_6 затримано працівниками поліції.
Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який вважає вирок суду законним, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні повторного таємного викрадення чужого майна (крадіжки), за ч.2 ст.185 КК України та відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за ч.2 ст.186 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувалися також і обвинуваченим, досліджувалися судом за його згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_6 та іншими учасниками кримінального провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченого та юридична оцінка його злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК України не є предметом апеляційного розгляду.
Дії ОСОБА_6 за вказаними ознаками вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 та ч.2 ст.186 КК України.
Доводи обвинуваченого про суворість призначеного покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Судом першої інстанції враховано пом'якшуючу покарання обставини, а саме щире каяття та дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується формально позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став.
Із таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_6 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65, 68 КК України, а призначене покарання відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_6 колегія суддів, не убачає.
Що стосується постановленої ухвали Оболонським районним судом м. Києва 15 листопада 2016 року про виправлення допущеної у вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року описки, то слід зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Аналізуючи зміст наведеної статті, вбачається, що описка - це зроблена судом механічна чи граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово - вербального викладу. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів майна, зазначення дат та строків.
Вказаною ухвалою виправлено неточність, допущену у мотивувальній частині вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.11.2016 року, яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України. Викладено 19 абзац мотивувальної частини у наступному змісті: «Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , у відповідності до ст.67 КК України, є рецидив злочину».
Враховуючи те, що ухвалою фактично змінено вирок, колегія суддів приходить до висновку, що допущена судом першої інстанції помилка, не врахування у вироку обтяжуючої обставини, не могла бути усунена шляхом постановлення ухвали про виправлення описки, а тому оскаржувана ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року підлягає скасуванню.
Крім того слід зазначити, що у зв'язку з набранням 24.12.2015 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» та внесенням змін у ст. 72 КК України колегія суддів вважає необхідним зарахувати обвинуваченому у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 03 червня 2016 року по день набрання вироку суду законної сили, тобто до дня постановлення рішення Апеляційним судом міста Києва.
Враховуючи те, що у вироку суд зарахував строк попереднього ув'язнення у строк призначеного покарання ОСОБА_6 з 03 червня 2016 року по 07 листопада 2016 року, а не по дату набрання вироку законної сили, тому в цій частині вирок суду слід змінити.
Інших істотних порушень вимог КПК України, які б були підставами для скасування чи зміни вироку суду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419, 425, 426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року скасувати.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року, постановлений щодо ОСОБА_6 змінити в частині застосування ч.5 ст.72 КК України щодо обчислення строку відбування покарання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з 03 червня 2016 року по день набрання вироку суду законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ упродовж трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, у той же строк з часу отримання копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3